Ќародознавство > ≈нопол≥тична карта св≥ту XX≤ стол≥тт¤
ќсобливо прискорюють дез≥нтеграц≥йн≥ процеси в –ос≥йськ≥й ‘едерац≥њ економ≥чн≥ проблеми. лан≥зац≥¤ призвела до фактичноњ в≥дсутност≥ Їдиноњ системи управл≥нн¤. ” субТЇкт≥в державноњ влади кланов≥ ≥нтереси та впливи ¤вно переважають загальнодержавн≥. ѕричому зам≥сть кланових ≥нтерес≥в все б≥льше дом≥нуючими стають рег≥ональн≥, ¤к≥ значно ст≥йк≥ш≥ й мають широку соц≥альну базу. ≤нтенсивн≥й рег≥онал≥зац≥њ –ос≥њ спри¤Ї економ≥чна, пол≥тична й етн≥чна ситуац≥¤. Ќеефективн≥сть централ≥зованост≥ в економ≥ц≥ очевидна, а зам≥нника економ≥чному адм≥н≥струванню, ¤кий м≥г би утримати в рамках Їдиного економ≥чного комплексу величезну, переважно слабо розвинуту територ≥ю нема, ≥ в найближч≥ дес¤тил≥тт¤ в≥н зТ¤витис¤, очевидно, не зможе. ќсобливе значенн¤ дл¤ пол≥тичноњ децентрал≥зац≥њ –ос≥њ маЇ проблема суверен≥тету над ресурсами. јдже за њњ позитивного дл¤ рег≥он≥в розвТ¤занн¤ в г≥ршому випадку Ч владн≥ групи, а в л≥пшому Ч населенн¤ рег≥ону стали б волод≥ти величезними багатствами. ÷е б≥льш н≥ж достатн≥й стимул дл¤ боротьби за суверен≥тет, тим б≥льше що йому вже не протид≥Ї жодна обТЇднавча ≥деолог≥¤. «ростають р≥знопланов≥ суперечност≥ м≥ж центром та рег≥онами, а в Ївропейськ≥й частин≥ Ч м≥ж двома центрами: ћосквою та —анкт-ѕетербургом. ÷≥ суперечност≥ стають дедал≥ принципов≥шими й непримиренн≥шими. «окрема, в основ≥ суперечностей м≥ж ћосквою та —анкт-ѕетербургом Ч протир≥чч¤ м≥ж р≥зними ментальност¤ми, м≥ж ≥мпер≥Їю та демократ≥Їю, м≥ж аз≥йським ≥ Ївропейським вибором. ” –ос≥њ фактично вже немаЇ значних сил, ¤к≥ обТЇктивно зац≥кавлен≥ в централ≥зац≥њ, а та централ≥зац≥¤, в ¤к≥й зац≥кавлена ћосква Ч прив≥лейоване суперм≥сто, на ¤ке працюЇ вс¤ ≥мпер≥¤, Ч в майбутньому нереальна, поза¤к немаЇ вже тих ≥дей, сил ≥ структур, ¤к≥ б забезпечили це. ќсобливе м≥сце у процес≥ розвалу –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ в≥д≥граЇ ѕ≥вн≥чний авказ. –ан≥ше цей традиц≥йно антирос≥йський багатонац≥ональний рег≥он утримувавс¤ в –ос≥њ завд¤ки п≥дтримц≥ народ≥в «акавказз¤, дл¤ ¤ких далека –ос≥¤ була добрим союзником проти близьких ≥ агресивних “уреччини й ≤рану. ѕроте посиленн¤ в недалекому минулому –ос≥њ та ослабленн¤ “уреччини ≥ частково ≤рану зм≥нило ситуац≥ю. ƒл¤ цих народ≥в небезпечн≥шою стала вже –ос≥¤, що й спричинило њхню боротьбу за повну незалежн≥сть, ¤ка, ¤к в≥домо, ви¤вилас¤ досить кривавою (под≥њ к≥нц¤ 80-х Ч початку 90-х рок≥в XX стол≥тт¤ в Ѕаку, “б≥л≥с≥, —умгањт≥; спровокован≥ не без участ≥ ћоскви в≥йни в арабаху, јбхаз≥њ, ѕ≥вденн≥й ќсет≥њ). “ому √руз≥¤, ¬≥рмен≥¤, јзербайджан вже перестали бути рос≥йськими союзниками, а без њхньоњ зац≥кавленост≥ та п≥дтримки волод≥нн¤ –ос≥њ над ѕ≥вн≥чним авказом просто не маЇ сенсу. “ому з ц≥Їњ найслабшоњ ланки –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ ≥ почавс¤ њњ розвал. —тримуванн¤ ж ѕ≥вн≥чного авказу лише призводить до зб≥льшенн¤ його дез≥нтегруючого впливу на ≥нш≥ рег≥они. ¬иход¤чи з анал≥зу ситуац≥њ в –ос≥њ, можна д≥йти висновку про те, що в≥дбудетьс¤ сепарац≥¤ не лише њњ нац≥ональних частин, але й компактних економ≥чно звТ¤заних територ≥й з певними сформованими власними ≥нтересами, культурними особливост¤ми та ментальн≥стю. ѕрецедентами цього Ї в≥докремленн¤ в≥д Ѕритан≥њ населених переважно вих≥дц¤ми з нењ —получених Ўтат≥в јмерики, анади, јвстрал≥њ, Ќовоњ «еланд≥њ, а в≥д ≤спан≥њ Ч њњ колишн≥х колон≥й в јмериц≥. ќтже, прогнозуЇмо розд≥ленн¤ ц≥Їњ крањни (чи нав≥ть вже тепер нап≥вкрањни, оск≥льки ур¤д у ћоскв≥ маЇ далеко не повний суверен≥тет над њњ територ≥Їю) на к≥лька дес¤тк≥в етнодержавних утворень, б≥льш≥сть з ¤ких маЇ нац≥ональну основу (хоча перевага титульноњ нац≥ональност≥ зовс≥м не обовТ¤зкова), а етн≥чною основою ≥нших Ї колон≥зуюче населенн¤ з переважно рос≥йським та частково украњнським кор≥нн¤м, ¤ке за к≥лька покол≥нь прижилос¤ в рег≥онах, сприйн¤ло певну частину культури й ≥стор≥њ кор≥нних мешканц≥в ≥ в ¤кого сформувалис¤ певн≥ рег≥онально-субетн≥чн≥ повед≥нка й ≥нтереси. ƒосить сильно повТ¤зан≥ з ћосквою област≥ Ївропейськоњ частини залишатьс¤ в –ос≥њ, а п≥вн≥чнорос≥йськ≥ земл≥ з найменшим впливом тюркського етн≥чного елементу обТЇднаютьс¤ навколо —анкт-ѕетербурга. –озгл¤немо детальн≥ше кожну з територ≥й –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ. ¬≥дпов≥дно до наведеноњ в методичному коментар≥ класиф≥кац≥њ, в сучасн≥й –ос≥њ Ї вс≥ три типи територ≥й. “ип 1 Ч вс¤ Ївропейська та аз≥йська частина, кр≥м ѕ≥вденного —иб≥ру, ƒалекого —ходу ≥ ƒагестану. ќсобливе м≥сце в цьому тип≥ територ≥й –ос≥њ займаЇ ѕ≥вн≥чно-«ах≥дний рег≥он (без автономноњ республ≥ки ом≥) та убань. “ип 2 Ч територ≥њ, в основному населен≥ малочисельними етносами. √еограф≥чно це Ч ƒагестан, частини ѕ≥вн≥чного —иб≥ру й ƒалекого —ходу. “ип 3 Ч колон≥зован≥ територ≥њ, в ¤ких кор≥нне населенн¤ поглинуте, витиснене чи знищене. √еограф≥чно це Ч ѕ≥вденний —иб≥р (за вин¤тком Ѕур¤т≥њ, “уви та ’акас≥њ) та п≥вдень ƒалекого —ходу. “≈–»“ќ–≤ѓ “»ѕ” 1 Ќа етн≥чних територ≥¤х прогнозуЇтьс¤ виникненн¤ нових державних утворень на основ≥ кор≥нних народ≥в, що на сьогодн≥ не мають власноњ держави ≥ ви¤вл¤ють чи ви¤вл¤ли прагненн¤ до незалежност≥ чи автоном≥њ, Ї достатньо чисельними (в р≥зних рег≥онах ц¤ достатн≥сть маЇ свою числову межу) чи територ≥ально в≥докремленими дл¤ створенн¤ незалежноњ держави. ордони нових етнодержавних утворень формуютьс¤ в≥дпов≥дно до вар≥ант≥в ј, Ѕ, ¬ цього типу. 1. ѕрикавказьк≥ та кавказьк≥ етн≥чн≥ територ≥њ. ÷ей рег≥он –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ в≥д часу приЇднанн¤ його до тепер≥шньоњ метропол≥њ не переставав боротис¤ проти центральноњ влади, в≥дстоюючи своњ мови, культури, прагненн¤ до свободи ≥ незалежност≥. ÷е прагненн¤ не змогли придушити н≥ царськ≥ багнети, н≥ рад¤нськ≥ табори, н≥ виселенн¤ народ≥в з≥ своЇњ ≥сторичноњ батьк≥вщини, н≥ танки ≥ гармати вже Ђдемократичноњї –ос≥њ. <Е> 2. ѕоволзьк≥ етн≥чн≥ територ≥њ. ор≥нн≥ народи цього рег≥ону належать до ф≥но-угорськоњ групи уральськоњ с≥мТњ народ≥в та тюркськоњ групи алтайськоњ с≥мТњ. —пециф≥ка цих народ≥в пол¤гаЇ в тому, що вони в≥д≥грали чималу роль у процес≥ формуванн¤ власне рос≥йського (московського) етносу. —учасн≥ велик≥ територ≥њ, заселен≥ рос≥¤нами, були етн≥чною батьк≥вщиною цих народ≥в, переважно ф≥но-угорськоњ групи. јле, незважаючи на довготривале перебуванн¤ у склад≥ –ос≥њ ≥ генетичну спор≥днен≥сть з рос≥йським населенн¤м, вони зберегли свою нац≥ональну самосв≥дом≥сть ≥ залишилис¤ досить чисельними, що й спри¤ло вид≥ленню територ≥њ проживанн¤ народ≥в цього рег≥ону в автономн≥ республ≥ки. ¬ сучасних умовах у нац≥ональних республ≥ках ≥де активний процес в≥дродженн¤ культури, мови, зм≥цненн¤ власноњ пол≥тичноњ та економ≥чноњ ел≥ти, що вже призводить до конфл≥кт≥в з ћосквою щодо розпод≥лу влади, кошт≥в в≥д оподаткуванн¤ тощо. ј в≥дносне розпорошенн¤ народ≥в (так, татари проживають у вс≥х республ≥ках рег≥ону в значн≥й к≥лькост≥) також згуртовуватиме народи у боротьб≥ з центром шл¤хом взаЇмноњ п≥дтримки м≥ж республ≥ками. ƒо того ж нав≥ть рос≥йська частина ел≥т цих республ≥к ≥ б≥льша частина њхнього рос≥йського населенн¤ не т≥льки не перешкоджаЇ економ≥чн≥й та пол≥тичн≥й сепарац≥њ республ≥к, а навпаки, досить вороже ставитьс¤ до центральноњ рос≥йськоњ влади. ÷е все даЇ п≥дстави прогнозувати ще б≥льше п≥днесенн¤ сепарац≥њ, зб≥льшенн¤ самовр¤дуванн¤ в республ≥ках аж до проголошенн¤ њх незалежними. <Е> 3. ѕ≥вн≥чн≥ етн≥чн≥ територ≥њ (Ївропейська частина). ор≥нн≥ етноси цих територ≥й, що належать до уральськоњ с≥мТњ народ≥в (карели, саам≥, ком≥, ненц≥, нганасани), проживали тут з давн≥х час≥в. —пециф≥кою цього рег≥ону Ї те, що в≥н переважно розташований у зон≥ тайги ≥ тундри, де на великих за площею територ≥¤х живе в≥дносно незначна к≥льк≥сть населенн¤. Ќайпристосован≥шими до цього середовища Ї кор≥нн≥ етноси, ¤к≥ охоплюють основну площу рег≥ону, адже б≥льш≥сть њх мешкаЇ в с≥льськ≥й м≥сцевост≥, а за невеликоњ к≥лькост≥ м≥ст це досить важливо. «аселенн¤ ѕ≥вноч≥ словТ¤нським населенн¤м було здеб≥льшого малоактивним аж до розвитку там видобувноњ промисловост≥, що спричинило масову м≥грац≥ю в основн≥ њњ центри. ѕроте на сьогодн≥ спостер≥гаЇтьс¤ де¤кий занепад ц≥Їњ галуз≥ (особливо видобутку вуг≥лл¤), що вже призводить до певного в≥дтоку переселенц≥в-словТ¤н з цього рег≥ону. Ќекор≥нне населенн¤ живе там здеб≥льшого задл¤ роботи та зароб≥тку й не полишаЇ над≥њ повернутис¤ на ≥сторичну батьк≥вщину. “акож треба зазначити, що, кр≥м етн≥чного чинника, сепарац≥ю цих етн≥чних територ≥й буде стимулювати боротьба за ресурси, ¤ка значно посилитьс¤ в XX≤ стол≥тт≥. Ќеконтрольований видобуток вуг≥лл¤, нафти, газу й ≥нших корисних копалин зумовлюватиме дедал≥ б≥льший оп≥р з боку кор≥нних народ≥в ≥ тих словТ¤н, що все-таки ос¤дуть на ѕ≥вноч≥. ќтже, боротьба за ресурси м≥ж центром ≥ адм≥н≥стративними нац≥ональними одиниц¤ми, прагненн¤ кор≥нних народ≥в до суверен≥тету над своњми ≥сторичними земл¤ми, специф≥ка природно-географ≥чних умов Ч усе це Ї основними чинниками, ¤к≥ додадутьс¤ до загальнорос≥йських проблем ≥ спричин¤ть сепарац≥ю п≥вн≥чних нац≥ональних територ≥й. ѕроте кор≥нн≥ народи п≥вн≥чного заходу (карели та саам≥) треба розгл¤дати окремо в≥д решти народ≥в рос≥йськоњ ѕ≥вноч≥. јдже вони першими зазнали словТ¤нського впливу Ч ¤к пол≥тичного, так ≥ культурного Ч ще з час≥в ињвськоњ –ус≥. ≤нш≥ ж потрапили п≥д цей вплив значно п≥зн≥ше, що й спри¤ло збереженню ними нац≥ональноњ ≥дентичност≥. –озгл¤немо детальн≥ше кожну з цих етн≥чних територ≥й. “еритор≥њ, заселен≥ карелами ≥ саам≥. ’оча карели й проживають в автономн≥й республ≥ц≥ ≥ прогнозуЇтьс¤ утворенн¤ держави саам≥ на п≥вноч≥ —кандинав≥њ, проте утворенн¤ незалежноњ арел≥њ чи приЇднанн¤ рос≥йських саам≥ до крањни саам≥ Ћапланд≥њ малоймов≥рне. ÷≥ народи практично скр≥зь на своњй етн≥чн≥й територ≥њ становл¤ть абсолютну менш≥сть, особливо в м≥стах. арели в –еспубл≥ц≥ арел≥¤ перебувають п≥д≥ впливом п≥вн≥чних рос≥¤н. ≈л≥та республ≥ки, переважно рос≥йська, хоча ≥ вважаЇ себе представником етн≥чно й географ≥чно в≥дм≥нноњ в≥д ≥нших територ≥њ –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ Ч арел≥њ, проте зазнаЇ великого впливу —анкт-ѕетербурга. ќтже, прогнозуЇтьс¤, що карели не будуть ви¤вл¤ти власноњ сепарац≥њ, а п≥дтримуватимуть сепарац≥ю ц≥лоњ ѕ≥вн≥чноњ –ос≥њ. ўодо саам≥, то б≥льша њх частина проживаЇ в малоприступних районах ольського п≥вострова. ¬они територ≥ально в≥др≥зан≥ в≥д основноњ г≥лки свого народу на п≥вноч≥ скандинавських крањн. Ќевид≥ленн¤ њх в окрему нац≥ональну адм≥н≥стративну одиницю робить ще менш ≥мов≥рним вар≥ант приЇднанн¤ Ђрос≥йськихї саам≥ до Ћапланд≥њ. р≥м того, ≥ карели, ≥ саам≥ зац≥кавлен≥ в ¤кнайт≥сн≥шому зближенн≥ м≥ж ѕ≥вн≥чною –ос≥Їю ≥ крањнами —кандинав≥њ, сх≥дним форпостом ¤ких Ї етн≥чно спор≥днена з ними ‘≥нл¤нд≥¤. “аке зближенн¤ практично неможливе, поки —анкт-ѕетербург буде п≥дпор¤дковуватис¤ ћоскв≥. “ому задл¤ сепарац≥њ ѕ≥вн≥чноњ –ус≥ в≥д ћоскви ≥ карели, ≥ саам≥, ≥ рос≥йська ел≥та арельськоњ –еспубл≥ки, най≥мов≥рн≥ше, не висуватимуть значних претенз≥й на власне етнодержавне утворенн¤. <Е>
Ќазва: ≈нопол≥тична карта св≥ту XX≤ стол≥тт¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (5757 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
