≈коном≥ка п≥дприЇмства > ѕроблеми формуванн¤ ≥ виконанн¤ м≥сцевих бюджет≥в
населенн¤ Ї вищим, н≥ж у середньому по м≥сцевих –адах, опин¤ютьс¤ в г≥ршому становищ≥ з точки зору доход≥в м≥сцевих бюджет≥в пор≥вн¤но з м≥сцевими –адами, де в≥н, в≥дпов≥дно, Ї нижчим. Ќаприклад, у 1998 р. доходи м≥сцевих бюджет≥в ¬ерблюзькоњ, ¬ершино- амТ¤нськоњ та ћитрофан≥вськоњ с≥льских –ад у розрахунку на душу населенн¤ нав≥ть не дос¤гли середнього р≥вн¤ по м≥сцевих –адах (склавши в≥дпов≥дно 69,2 в≥дс. 74,1 в≥дс. та 83,1 в≥дс. в≥д нього), тод≥ ¤к податков≥ надходженн¤ в розрахунку на душу населенн¤ були тут найвищими (в≥дпов≥дно 112,9 в≥дс., 105,1 в≥дс. та 120,3 в≥дс.) (таблиц¤ 3.2 ). ”с≥ зроблен≥ в останн≥ роки спроби зм≥нити п≥дходи до формуванн¤ м≥сцевих бюджет≥в ”крањни не торкнулис¤ сут≥ системи бюджетного плануванн¤, що склалас¤ в мовах командно-адм≥н≥стративноњ економ≥ки. —уть ц≥Їњ системи пол¤гаЇ в тому, що витрати м≥сцевих бюджет≥в визначаютьс¤, насамперед, на¤вн≥стю обТЇкт≥в м≥сцевого господарства, а також заклад≥в ≥ орган≥зац≥й осв≥ти, культури, охорони здоровТ¤, що перебувають у п≥дпор¤дкуванн≥ м≥сцевих орган≥в влади. ѕот≥м доходи м≥сцевих бюджет≥в привод¤тьс¤ у в≥дпов≥дн≥сть з плановим р≥внем њх витрат, причому з великим впливом субТЇктивного фактору. ќдн≥Їю ≥з спроб виходу з ситуац≥њ, що склалас¤ у ф≥нансовому вир≥внюванн≥ м≥сцевих бюджет≥в, Ї застосуванн¤ математичноњ формули,
що дозвол¤Ї обТЇктивно п≥д≥йти до визначенн¤ обс¤г≥в м≥сцевих бюджет≥в. «азначена формула, запропонована ком≥с≥Їю ¬ерховноњ –ади ”крањни по бюджетн≥й пол≥тиц≥, маЇ сл≥дуючий вигл¤д: Gi = (E / P Ц R / Px * Fci) * Pi, де Gi Ц дотац≥¤ м≥сцевому бюджету (+), кошти передан≥ (-); E/P Ц середн≥ по м≥сцевим бюджетам району видатки на душу населенн¤ R/Px - середн≥ по м≥сцевим бюджетам району доходи на душу населенн¤; Pi Ц населенн¤ в≥дпов≥дноњ м≥сцевоњ –ади; Fci Ц в≥дносна податкоздатн≥сть кожноњ м≥сцевоњ –ади у вигл¤д≥ коеф≥ц≥Їнту, ¤кий показуЇ, ¤к доходи населенн¤ кожноњ м≥сцевоњ –ади в≥днос¤тьс¤ до показника середн≥х доход≥в на душу населенн¤ в ц≥лому по м≥сцевим –адам. ѕроведен≥ за допомогою ц≥Їњ формули розрахунки дозвол¤ють, ¤к св≥дчать дан≥ табл. 3.2, привести видатки в≥дпов≥дних м≥сцевих –ад до р≥вн¤ середн≥х по м≥сцевих –адах, а також визначити обс¤ги кошт≥в, що передаютьс¤ до районного бюджету (оск≥льки жодна з м≥сцевих –ад Ќовгородк≥вського району не Ї дотац≥йною) з урахуванн¤м середн≥х по м≥сцевих –адах доход≥в на душу населенн¤ та коеф≥ц≥Їнту податкоздатност≥ в≥дпов≥дноњ –ади. –езультати досл≥дженн¤ показують, що 5 з 11 м≥сцевих –ад мають перераховувати до бюджету суми, ¤к≥ значно перевищують т≥, що передбачен≥ планом, розрахованим райф≥нв≥дд≥лом, в той же час дл¤ 6 ≥з 11 м≥сцевих –ад сума кошт≥в, що передаЇтьс¤ ними до районного бюджету повинна бути зменшена дл¤ дос¤гненн¤ ними принаймн≥ середнього р≥вн¤ видатк≥в на душу населенн¤. «в≥сно, запропонована методика ф≥нансового вир≥внюванн¤ територ≥њ маЇ ≥ недол≥ки. √оловний ≥з них пол¤гаЇ в тому, що розрахунок планових видатк≥в, а в≥дтак, ≥ дотац≥њ (або кошт≥в переданих), проводитьс¤ на основ≥ середн≥х по м≥сцевих –адах видатк≥в на душу населенн¤. ј тому в де¤ких випадках середн≥ видатки можуть ≥ не в≥дпов≥дати м≥н≥мально необх≥дному р≥вню дл¤ м≥сцевих –ад. ≤нший недол≥к Ц в тому, що зазначена методика не маЇ стимулюючих фактор≥в дл¤ м≥сцевих –ад щодо поповненн¤ ними дох≥дноњ частини своњх бюджет≥в, оск≥льки њхн≥ видатки будуть проф≥нансован≥ на р≥вн≥ середн≥х по м≥сцевих –адах. ƒл¤ усуненн¤ зазначених недол≥к≥в при розрахунках видатковоњ частини м≥сцевих бюджет≥в за в≥дпов≥дною методикою до уваги сл≥д брати не середн≥ по м≥сцевих –адах видатки на душу населенн¤, а науково обгрунтований норматив бюджетноњ забезпеченост≥. ѕередус≥м треба ч≥тко визначити, що собою маЇ ¤вл¤ти бюджетна забезпечен≥сть на одного жител¤. Ќапевне, це величина витрат м≥сцевих бюджет≥в на одного жител¤ даного рег≥ону ≥з м≥сцевих бюджет≥в ус≥х р≥вн≥в, ¤ка справд≥ могла б значно наблизити до вир≥шенн¤ питань, повТ¤заних ≥з формуванн¤м м≥сцевих бюджет≥в. –озрахунок величини бюджетноњ забезпеченост≥ Цскладне завданн¤. ѕо-перше, њњ можна визначити т≥льки на основ≥ матер≥альних витрат, тобто враховуючи витрати електроенерг≥њ, тепла, води, обладнанн¤, ≥нвентар¤, медикамент≥в, продукт≥в харчуванн¤ та ≥н. ѕо-друге розрахунки досить складн≥ й потребують серйозних наукових досл≥джень. ѕо-третЇ, значна частина витрат м≥сцевих бюджет≥в, таких, ¤к комунальн≥ послуги, кап≥тальн≥ вкладенн¤, витрати на управл≥нн¤, п≥дтримка окремих груп виробник≥в, мало залежать в≥д к≥лькост≥ жител≥в ≥ Ї умовно пост≥йною. ѕо-четверте, бюджетна забезпечен≥сть буде р≥зною в залежност≥ в≥д с≥льського та м≥ського населенн¤. “обто система збалансуванн¤ повинна базуватись на груп≥ обТЇктивних норматив≥в, ¤к≥ визначають р≥вень забезпеченн¤ окремих рег≥он≥в закладами сусп≥льноњ ≥ техн≥чноњ ≥нфрастуктури, що маЇ ≥стотне значенн¤ дл¤ задоволенн¤ потреб населенн¤. ≤снуванн¤ показник≥в забезпеченн¤ закладами ≥нфрастуктури даЇ змогу визначити розм≥р потреб у ф≥нансових ресурсах, необх≥дних дл¤ зд≥йсненн¤ поточних видатк≥в ≥ видатк≥в розвитку. « ц≥Їю метою необх≥дно використовувати показники, що стосуютьс¤ потреб сусп≥льства, ¤к≥ Ї у кожному рег≥он≥. —еред них можна назвати так≥ показники, ¤к к≥льк≥сть м≥сць у дит¤чих садках ≥ ¤слах на 100 д≥тей дошк≥льного в≥ку; к≥льк≥сть учн≥в у 1-4 класах; к≥льк≥сть клас≥в на 100 учн≥в; к≥льк≥сть л≥кар≥в на тис¤чу жител≥в; к≥льк≥сть л≥карн¤них л≥жок на тис¤чу жител≥в; довжина м≥сцевих дор≥г; довжина мереж≥ канал≥зац≥њ та водогону на 1 кв. км ≥ на тис¤чу жител≥в). Ќеобх≥дно визначити р≥вень забезпеченн¤ кожноњ област≥, району, м≥ста, села закладами такого роду та р≥вень бюджетноњ забезпеченост≥ з урахуванн¤м ус≥х зазначених показник≥в. ћ≥сце кожного рег≥ону в забезпеченн≥ зазначеними установами дасть змогу визначати р≥вень бюджетних видатк≥в на реал≥зац≥ю завдань стандартного характеру. ѕор¤д з показником бюджетноњ забезпеченост≥ на душу населенн¤ доц≥льно було б розрахувати ≥ норматив ф≥нансовоњ забезпеченост≥ на душу населенн¤ з урахуванн¤м утриманн¤ ≥ розвитку обТЇкт≥в соц≥альноњ ≥нфраструктури, до ¤кого ув≥йшли б асигнуванн¤ з бюджет≥в ус≥х р≥вн≥в, включаючи державний, джерела позабюджетних фонд≥в ≥ витрати на ц≥ ц≥л≥ господарюючих субТЇкт≥в. –озрахунок нормативу ф≥нансовоњ забезпеченост≥ на одного жител¤ необх≥дно зд≥йснювати в т≥сному взаЇмозвТ¤зку з розм≥ром ф≥нансових ресурс≥в ≥ витрат рег≥ону. ¬ подальшому цей норматив сл≥д под≥л¤ти на дв≥ частини: одна маЇ забезпечуватись бюджетними коштами, а друга Ц коштами з позабюджетних джерел. Ѕюджетний норматив необх≥дно под≥л¤ти на норматив бюджетноњ забезпеченост≥ ≥з бюджет≥в базового р≥вн¤ (с≥льських, селищних ≥ м≥ських) та норматив, ¤кий ф≥нансуЇтьс¤ з рег≥ональних бюджет≥в (обласних, районних). ¬≥дпов≥дно до цього мають розмежовуватис¤ ≥ витрати бюджет≥в. ўо ж стосуЇтьс¤ взаЇмов≥дносин м≥сцевих бюджет≥в ≥з державним бюджетом, а також бюджет≥в базового р≥вн¤ ≥з рег≥ональними у т≥й частин≥, ¤ка не забезпечуЇ покритт¤ нормативу коштами м≥сцевих бюджет≥в, то њх сл≥д будувати на основ≥ пр¤мих бюджетних дотац≥й безпосередньо кожному бюджету. ƒл¤ вир≥шенн¤ цього питанн¤ доц≥льно було б створити фонд ф≥нансового вир≥внюванн¤. “акий фонд може створюватись з частини запланованих перевищень доход≥в над видатками, а також за рахунок в≥драхувань в≥д податкового пулу. Ќа даному етап≥ одним з державних податк≥в, ¤кий можна внести до пулу, м≥г би слугувати податок на додану варт≥сть, ¤к найстаб≥льн≥ше джерело бюджетних надходжень. ¬еличина ставки в≥драхувань в≥д пулу могла б визначатис¤ в≥дпов≥дно до принципу р≥вном≥рност≥: темпи зростанн¤ дох≥дноњ частини м≥сцевих бюджет≥в за врахуванн¤м дотац≥й мали б в≥дпов≥дати динам≥ц≥ зростанн¤ доходноњ частини держбюджету за вирахуванн¤м суми дотац≥й. ѕри формуванн≥ трансферного фонду аж н≥¤к не можна виходити з мети дос¤гненн¤ повного ф≥нансового вир≥внюванн¤, оск≥льки це знижуЇ стимули м≥сцевих колектив≥в пол≥пшувати св≥й ф≥нансовий стан. « огл¤ду на цю обставину, частина планових перевищень доход≥в над видатками повинна залишатись у розпор¤дженн≥ орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ ≥ використовуватись на додатков≥ власн≥ потреби, так≥ ¤к ≥нвестиц≥њ, кап≥тальн≥ ремонти тощо. ÷≥ ресурси можна використовувати й на зростанн¤ стандарту послуг, що надаютьс¤. р≥м того, певна диференц≥ац≥¤ величини бюджетних видатк≥в бажана з огл¤ду на необх≥дн≥сть зац≥кавленн¤ орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ максим≥зац≥Їю власних доход≥в, бо повна р≥вн≥сть спри¤Ї пасивност≥ й оч≥куванню на допомогу ззовн≥. –озбудова прозорого механ≥зму розпод≥лу трансфертного фонду може включати в себе к≥лька важливих момент≥в. ѕо-перше, заслуговуЇ на особливу увагу принцип розпод≥лу фонду транферт≥в на окрем≥ контингенти в≥дпов≥дно до вид≥в територ≥альних обТЇднань ≥з метою врахуванн¤ в≥дм≥нностей у њх ф≥нансових потребах ≥ ф≥нансовому потенц≥ал≥. ¬ажко сказати, ск≥льки таких контингент≥в маЇ бути в ”крањн≥, але лог≥чно припустити, що доц≥льно було б мати окрем≥ фонди принаймн≥ дл¤ найб≥льших м≥ст, ≥нших територ≥альних громад, район≥в та областей. ѕропорц≥њ розпод≥лу трансфертного фонду м≥ж контингентами могли б уточнюватис¤ щор≥чно. «астосуванн¤ такого п≥дходу дасть змогу в≥дмовитис¤ в≥д багатоступеневого ( а в≥дтак непрозорого) розпод≥лу державних дотац≥й, коли њх отримують област≥, ¤к≥ пот≥м розпод≥л¤ють њх м≥ж районами, а вже т≥ Ц м≥ж територ≥альними громадами. якщо територ≥альна громада визначаЇтьс¤ в ”крањн≥ за первинну ланку м≥сцевого самовр¤дуванн¤, то саме вона маЇ безпосередньо отримувати дотац≥йн≥ кошти з держбюджету зг≥дно з певними критер≥¤ми. ўо ж стосуЇтьс¤ колектив≥в б≥льш високого р≥вн¤ (район, область), то вони, окр≥м отриманн¤ державних дотац≥й, могли б отримувати в≥драхуванн¤ в≥д частини доход≥в територ≥альних колектив≥в на ф≥нансуванн¤ сусп≥льних послуг, що мають сп≥льний ≥нтерес дл¤ включених до адм≥н≥стративно-територ≥альноњ одиниц≥ територ≥альних громад.
Ќазва: ѕроблеми формуванн¤ ≥ виконанн¤ м≥сцевих бюджет≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (23134 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
