∆урнал≥стика > —интаксис тексту
—интаксис тексту—тор≥нка: 1/35
–еальним вираженн¤м, зовн≥шн≥м про¤вом структури мовленнЇвих утворень Ї њхн¤ мовна форма. ѕон¤тт¤ форми, сп≥вв≥днесеноњ з певним зм≥стом, ¤к спроби ≥снуванн¤ та вираженн¤ цього зм≥сту, його р≥зних модиф≥кац≥й, виникло в результат≥ того, що орган≥зац≥¤ елемент≥в системи може видозм≥нювати њхню структурну посл≥довн≥сть, викликати взаЇмозам≥щенн¤ аналог≥чних елемент≥в. ÷е по¤снюЇтьс¤ реальною взаЇмод≥Їю одн≥Їњ системи (п≥дсистеми у склад≥ системи) з ≥ншою (≥ншими), що викликаЇ доц≥льн≥ з т≥Їњ чи ≥ншЇњ точки зору перем≥щенн¤, опущенн¤ елемент≥в за збереженн¤ њхн≥х сутн≥сних звТ¤зк≥в. Ќаприклад, однакове за зм≥стом реченн¤ може мати р≥зний пор¤док сл≥в у звТ¤зку з тим, що мовець б≥льш або менш т≥сно поЇднуЇ його з попередн≥м реченн¤м, виносить акцентований компонент на передн≥й план ≥ т.д. јбо в ≥ншому випадку, формуючи структуру реченн¤ (доб≥р його лексичних елемент≥в), у результат≥ осмисленн¤ взаЇмозвТ¤зк≥в окремих систем - синон≥м≥чних сл≥в, обирають одне з них, котре й зумовлюЇ де¤к≥ особливост≥ форми цього реченн¤. ‘орма в≥дображаЇ структуру (це своЇр≥дна структура без "зТЇднувальних шв≥в") ≥ в≥дпов≥дно виражаЇ зм≥ст, функц≥ю складного утвору, але може мати суттЇв≥ в≥дм≥нност≥ за вар≥антного викладу того ж самого зм≥сту. “ак, частини реченн¤ можуть в≥докремлюватис¤ одна в≥д одноњ комою, крапкою з комою й нав≥ть крапкою - тобто характеризуватис¤ ≥нтонац≥йними (а отже, й стил≥стичними) нюансами вираженн¤ передаваного ними зм≥сту. —тил≥стичн≥ смислов≥ обертони, з нашоњ точки зору, ¤краз ≥ Ї додатковими в≥дт≥нками формованого структурою зм≥сту, в≥дм≥нност¤ми, що ви¤вл¤ютьс¤ при з≥ставленн≥ структури та форми. ‘орму можна назвати динам≥чною структурою, вона вт≥люЇ вс≥ структурн≥ риси й водночас маЇ здатн≥сть розвивати ≥ збагачувати њх. ‘орма слугуЇ дл¤ матер≥ально-конкретного вт≥ленн¤ зм≥сту, а оск≥льки в≥н становить основу ≥снуванн¤ системи, то й форма також характеризуютьс¤ сп≥вв≥днесен≥стю, взаЇмозвТ¤зан≥стю. ÷им по¤снюЇтьс¤ важливе значенн¤ анал≥зу мовних побудов у њхн≥й взаЇмод≥њ з≥ зм≥стом дл¤ ви¤вленн¤ њх законом≥рностей. ћожливост≥ мовленнЇвоњ форми, в системн≥й сп≥вв≥днесеност≥ з≥ зм≥стом ≥ разом ≥з додатков≥ смислов≥, емоц≥йн≥ в≥дт≥нки, нюанси, багатющим резервом мовленнЇвоњ р≥зноман≥тност≥ та виразност≥. ¬ той же час особливост≥ форми можуть викликати труднощ≥ при ви¤вленн≥ мовних одиниць. “ак, чеськ≥ л≥нгв≥сти ‘. ƒанеш та ≤.√аузенблас вважають, що "в≥дношенн¤ форми до значенн¤, далекос¤жна асиметр≥¤ м≥ж ними робл¤ть проблематику синтаксису дуже складною"[1]. —воЇр≥дн≥сть мовноњ форми, спричинена природою мовних ¤вищ, пол¤гаЇ не т≥льки в перем≥щенн≥, роз"Їднанн≥ елемент≥в, а й у њх випущенн≥ (причому не лише др≥бних елемент≥в, а й частин реченн¤, ц≥лих речень, сполученн¤ речень), а також - компрес≥њ ("стисненн≥", ст¤гуванн≥ складу реченн¤). Ѕез урахуванн¤ всього цього розкритт¤ функц≥онально-смислових в≥дношень одиниць у текст≥, мовленн≥ буде неможливим, а отже - неможливим ≥ п≥знанн¤ структури мовленнЇвих утвор≥в. «д≥йснюване системно-структурне вивченн¤ тексту враховуЇ зазначену вище специф≥ку мовного зм≥сту й форми. јнал≥зуючи стан справ у галуз≥ л≥нгв≥стики тексту, ј.ј.јкишина к≥лька рок≥в тому висловила загалом слушну думку: "якщо вс¤ка наука переживаЇ три пер≥оди: а) хаотичне накопиченн¤ матер≥алу; б) класиф≥кац≥ю та накопиченн¤ безл≥ч≥ др≥бних закон≥в; в) узагальненн¤ ≥ зведенн¤ до небагатьох загальних, то вченн¤ про текст нин≥ починаЇ входити в другий пер≥од - тобто, продовжуючи накопичувати матер≥ал, п≥ддаЇ його першим класиф≥кац≥¤м ≥ зводить до безл≥ч≥ др≥бних закон≥в"[2]. ѕроте стаЇ дедал≥ очевидн≥шим, що назр≥ла необх≥дн≥сть прискоренн¤ цього процесу, важливого дл¤ наукового п≥знанн¤ сутност≥ мовноњ комун≥кац≥њ, котра ¤вл¤Ї собою один ≥з д≥йових заход≥в розвитку сусп≥льноњ св≥домост≥. «д≥йснений розгл¤д показуЇ також необх≥дн≥сть поглибленн¤, уточненн¤ р¤ду аспект≥в системно-структурного вивченн¤ тексту. √алузь л≥нгв≥стики тексту ще потребуЇ конкретизац≥њ, сп≥вв≥днесеност≥ з ≥ншими розд≥лами науки про мову. ѕроте значущ≥сть ≥ виокремлен≥сть предмета њњ досл≥дженн¤ св≥дчить про правом≥рн≥сть виокремленн¤ й в≥дпов≥дноњ науковоњ проблематики. —кладаЇтьс¤ враженн¤, що посл≥довна систематизац≥¤ наукових аспект≥в у галуз≥ тексту може бути зд≥йснена на б≥льш просунутому етап≥ в п≥знанн≥ тексту, законом≥рностей, котр≥ його характеризують. “а головне, в чому ми переконан≥: в основ≥ вс≥х досл≥дницьких напр¤м≥в у вивченн≥ тексту маЇ бути об≥знан≥сть ≥з його комун≥кативною влаштован≥стю ¤к ≥з найпринципов≥шою стороною його мовного ≥снуванн¤. омун≥кативна система Ї основоположною дл¤ мовноњ сутност≥ тексту, ≥нш≥ типи системност≥, систем мають п≥длеглий щодо комун≥кативноњ системи характер (семантична, стил≥стична, синтаксична, ≥нформативна ≥ т.п. системи). омун≥кативна система виконуЇ функц≥ю обТЇднанн¤ можливостей ус≥х цих систем дл¤ орган≥зац≥њ, вт≥ленн¤ та збереженн¤ д≥Ївост≥ сп≥лкуванн¤ (в його р≥зних видах ≥ формах). ѕол≥системн≥сть досл≥дницьких п≥дход≥в до вивченн¤ тексту повТ¤зана з пол≥системн≥стю самого тексту. Ќа¤вн≥ визначенн¤, описи тексту св≥дчать про п≥дх≥д до нього з р≥зних системних позиц≥й. “ому нер≥дко питанн¤ пол¤гаЇ не в тому, щоб приймати чи не приймати ¤кесь визначенн¤, а в тому, щоб зрозум≥ти, ¤ку грань текстовоњ структури розкриваЇ певна характеристика. ÷е п≥дводить до висновку про необх≥дн≥сть ч≥ткого осмисленн¤, в р≥чищ≥ ¤коњ системност≥ анал≥зуЇтьс¤ текст, ¤к≥ сторони його багатопланового ≥снуванн¤ здатн≥ розкрити такий напр¤м. ¬раховуючи призначенн¤ тексту - слугувати комун≥кац≥њ, вважаЇмо, що комун≥кативна функц≥¤ Ї визначальною у формуванн≥ його структури. ÷е означаЇ, що основну структурну роль виконують у ньому власне комун≥кативн≥ одиниц≥, котр≥ створюютьс¤ дл¤ пов≥домленн¤ про тематично зумовлен≥ предмети мовленн¤, а одиниц≥ ≥нших р≥вн≥в використовуютьс¤ ¤к матер≥ал дл¤ формуванн¤ цих власне комун≥кативних одиниць. –озкритт¤ законом≥рностей системно-структурноњ орган≥зац≥њ тексту великою м≥рою залежить в≥д того, наск≥льки ч≥ткими, визначеними Ї наш≥ знанн¤ про пон¤тт¤ та засоби, що стосуютьс¤ системного анал≥зу. «окрема, необх≥дним Ї уточенн¤ самих пон¤ть "система" ≥ "структура", њхньоњ взаЇмозвТ¤заност≥ та сп≥вв≥днесеност≥. “ак, важливо розгл¤дати систему не лише ¤к складний утв≥р ≥з взаЇмозвТ¤заних елемент≥в, а й ¤к зумовлений у своЇму ≥снуванн≥ наб≥р певних функц≥й. —истема - це не просто сукупн≥сть, взаЇмод≥¤ елемент≥в, а й сукупн≥сть, взаЇмод≥¤ њхн≥х функц≥й. ”пор¤дкован≥сть системи забезпечуЇтьс¤ конструктивним принципом њњ орган≥зац≥њ принципом Їдност≥ загального й окремого. ÷е розум≥нн¤ надзвичайно важливе й дл¤ осмисленн¤ структури, що ¤вл¤Ї собою сутн≥сну будову системи. “ак, можливост≥ вивченн¤ структурних компонент≥в повТ¤зан≥ з усв≥домленн¤м загальноњ функц≥онально-зм≥стовоњ характеристики тексту. ƒо числа системних ¤вищ належить сп≥вв≥днесен≥сть, взаЇмозумовлен≥сть зм≥сту елемент≥в ≥ загального зм≥сту, функц≥й елемент≥в ≥ загальноњ функц≥њ; сп≥вв≥днесен≥сть зм≥сту елемент≥в ≥ його функц≥њ, а також зм≥сту ц≥лого та його функц≥њ; сп≥вв≥дносн≥сть зм≥сту та функц≥й одних елемент≥в ≥ зм≥сту та функц≥њ ≥нших елемент≥в у њхн≥й сукупност≥, зумовленост≥ зм≥стом ≥ функц≥Їю ц≥лого. ƒо кола системних в≥дношень залучаЇтьс¤ також сп≥вв≥днесен≥сть зм≥сту й форми, бо форма Ї матер≥альним ут≥ленн¤м структурноњ Їдност≥, њњ окремих елемент≥в, функц≥¤ визначаЇ зм≥ст, а зм≥ст знаходить вираженн¤ у форм≥. —п≥вв≥днесен≥сть загального й окремого, окремого й загального робить правом≥рним досл≥дницький п≥дх≥д у вивченн≥ системно-структурних ¤вищ ¤к у напр¤м≥ за р≥вн¤ми знизу вгору, так ≥ згори вниз. ÷≥ напр¤ми можуть бути обТЇднан≥, ¤кщо необх≥дно зТ¤сувати взаЇмод≥ю р≥вн≥в (п≥д р≥внем ми мислимо в даному випадку ступ≥нь системного розвитку, до ¤кого належать однотипн≥ з точки зору функц≥онально-зм≥стовоњ Їдност≥ мовн≥ побудови). —истемн≥сть охоплюЇ вс≥ сторони функц≥онуванн¤ складного утвору ≥, природно, поширюЇтьс¤ на ≥нш≥ твори, що вход¤ть до його складу, адже, будучи окремими в≥дносно загального, вони волод≥ють значущ≥стю загального в≥дносно окремих елемент≥в, що складають його, й т.д. “обто кожний р≥вень мовних побудов, ¤к≥ вход¤ть до складноњ системи, по-своЇму системний ≥ також маЇ бути розгл¤нутий на в≥дпов≥дн≥й, системн≥й основ≥. ƒл¤ досл≥дженн¤ текстових побудов було використано переважно газетно-публ≥цистичн≥ зразки, а також матер≥али ≥нших засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ. «Т¤суванн¤ цих характерних системних законом≥рностей значно впор¤дковуЇ досл≥дженн¤ тексту ¤к складного, багатор≥вневого утвору, допомагаЇ ч≥тк≥ше визначити той чи ≥нший ступ≥нь його розвитку ≤а анал≥зу й характер просуванн¤ в≥д прост≥шого до складн≥шого утвору. «д≥йсненн¤ анал≥зу текст≥в на ірунт≥ њхньоњ системност≥ передбачаЇ врахуванн¤ притаманних њм сп≥льних рис функц≥онуванн¤, тематичноњ ор≥Їнтац≥њ, комун≥кативноњ визначеност≥. „им посл≥довн≥ше зд≥йснюЇтьс¤ доб≥р текст≥в за цими ознаками, тим б≥льшоњ типолог≥чноњ вагомост≥ набувають отриман≥ спостереженн¤. “а з цих м≥ркувань постаЇ у¤вленн¤ про найзагальн≥ш≥ риси тексту ¤к певноњ мовно-лог≥чноњ, л≥тературноњ структури, ≥, звичайно, найб≥льшою близк≥стю характеризуютьс¤ тексти, спор≥днен≥ Їдиним стильовим, жанровим п≥дпор¤дкуванн¤м. –≈„≈ЌЌя ≤ “≈ —“ јспект сп≥вв≥днесеност≥ категор≥й реченн¤ й тексту розгл¤даЇтьс¤ в сучасних досл≥дженн¤х ¤к найреальншшй предмет наукового п≥знанн¤, що веде до розкритт¤ природи текстових утвор≥в. як зазначають досл≥дники, без речень неможливий н≥¤кий текст, вони Ї тими обовТ¤зковими компонентами, з ¤ких складаЇтьс¤ його загальний комун≥кативний зм≥ст, ≤ сам≥ вони не можуть бути справд≥ зрозум≥л≥ поза текстом.
Ќазва: —интаксис тексту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (21626 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
