∆урнал≥стика > —интаксис тексту
2.4. ѕерейдемо до розгл¤ду в≥дношень уведенн¤. ¬они виникать м≥ж реченн¤ми в тому випадку, коли одне з них - базове - стоњть п≥сл¤ реченн¤, зм≥ст ¤кого вводитьс¤ у зм≥ст цього базового реченн¤, й разом вони утворюють ц≥л≥сну складену Їдн≥сть. Ќаприклад: —уворий кл≥мат ћонгол≥њ, част≥ засухи Ц серйозна перешкода розвитков≥ с≥льського господарства. “ому в республ≥ц≥ прид≥л¤ють особливу увагу зрошенню пол≥в, обводненню пасовищ. ÷ентром пов≥домленн¤ Ї ≥нформац≥¤ про те, що в ћонгол≥њ прид≥л¤ють особливу увагу зрошенню пол≥в, обводненню пасовищ. ÷¤ ≥нформац≥¤ м≥ститьс¤ в другому реченн≥, ¤ке починаЇтьс¤ сполучником словом тому, що вказуЇ на зумовлений характер пов≥домленн¤ про факт. ѕроте зм≥ст, що власне зумовлюЇ под≥ю, виражений у першому реченн≥, й на нього вказуЇ слово тому. “обто зм≥стом другого реченн¤ "поглинаЇтьс¤", вбираЇтьс¤ зм≥ст першого реченн¤, котре маЇ п≥дготовчий характер ≥ своЇ призначенн¤ реал≥зуЇ в обовТ¤зковому зТЇднанн≥ з другим реченн¤м. “ак ≥ друге реченн¤ не було б достатньою м≥рою ≥нформативним без введенн¤ в його семантико-синтаксичну структуру аналог≥чного складу першого реченн¤. –озгл¤дуван≥ в≥дношенн¤ знайшли висв≥тленн¤ в л≥нгв≥стичн≥й л≥тератур≥ п≥д назвою сегментац≥њ, њњ роль убачають переважно в експресивному виокремленн≥ частини реченн¤, та не менш важливим Ї звертанн¤ до сегментац≥њ задл¤ спрощенн¤, вар≥ативност≥ синтаксичних побудов (усуненн¤ гром≥здкост≥), дос¤гненн¤ б≥льшоњ гнучкост≥, рухливост≥ њх. ќсобливо пом≥тна ц¤ њњ роль у мов≥ засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ. –озчленуванн¤ висловленн¤ - це заразом ≥ його спрощенн¤, "полегшенн¤" його структури. –озчленоване, розбите па частини висловленн¤, подаване мовби окремими "порц≥¤ми", краще обслуговуЇ потреби масовоњ комун≥кац≥њ, н≥ж гром≥здк≥ побудови. якщо сегмент маЇ форму звичайного реченн¤ (а не слова, словосполученн¤), й ц≥ реченн¤ характеризуютьс¤ п≥дготовчим, зумовлюючим зм≥стом, то у взаЇмод≥њ з базовими реченн¤ми вони ввод¤тьс¤ в них за допомогою самост≥йно оформленого пов≥домленн¤, й створювана Їдн≥сть маЇ своњми основними обрисами структуру базового реченн¤ з уведеним у нього сегментованим реченн¤м. ÷≥ випадки саме ≥ ¤вл¤ють собою поЇднанн¤ речень, що перебувають у в≥дношенн¤х введенн¤. ѕоЇднанн¤ виникаЇ в результат≥ своЇр≥дного розчленуванн¤ Їдиного висловлюванн¤ на окрем≥ порц≥њ. ¬иразно св≥дчать про под≥бн≥ в≥дношенн¤ ланцюговий та ≥нтегративно-характеризугочий звТ¤зки. «асобами ланцюгового звТ¤зку виступають указ≥вно-зам≥нювальн≥ слова це, цей, так, такий, в≥н, вона та ≥н. –озгл¤ньмо приклади: ¬елик≥ художники йдуть до людства ¤к повпреди своњх народ≥в, ¤к виразники њхн≥х дум та устремл≥нь. —аме з такою м≥с≥Їю входить у сферу св≥товоњ культури ќлександр ƒовженко, саме так сприймаЇтьс¤ на вс≥х континентах його високолюд¤на гуман≥стична творч≥сть; 3 юних л≥т людина маЇ зазнати почутт¤ л≥кт¤, п≥знати ц≥ну сп≥льноњ прац≥, п≥знати силу дружби й товариськост≥, навчитис¤ збер≥гати в≥рн≥сть, под≥л¤ти рад≥сть ≥ горе, маЇ в≥дчути себе причетною до справ свого класу, школи, крањни. ≤ в цьому величезна роль належить нашим учител¤м ≥ наставникам, ≥, звичайно, батькам. ”каз≥вно-зам≥нювальн≥ слова з такою (м≥с≥Їю), ≥ в цьому встановлюють звТ¤зок ≥з введеними реченн¤ми, визначають характер њх уведенн¤. «асобами ≥нтегративно-характеристичного звТ¤зку в таких поЇднанн¤х речень виступають слова тому, ось чому, дл¤ цього, з ц≥Їю метою, зв≥дси, тим-то, через те, таким чином, отже, значить, але, однак (незважаючи на те) та ≥н. ¬ названих сполучних засобах пом≥тний вих≥дний звТ¤зок з указ≥вновно-зам≥нювальними елементами. “ому вони в р¤д≥ випадк≥в ¤вл¤ють собою своЇр≥дний сплав засоб≥в ланцюгового й ≥нтегративно-характеристичного звТ¤зку (тому, з ц≥Їю метою, тим-то, через те, зв≥дси). ƒе¤к≥ засоби звТ¤зку не м≥ст¤ть указ≥вних займенник≥в (у раз≥ вживанн¤ але, одначе, отже, значить, ≥ все ж), що по¤снюЇтьс¤ њх випущенн¤м (наприклад, у широк≥й звТ¤зуюч≥й конструкц≥њ з посиленн¤м ≥ все ж, незважаючи на це залишивс¤ т≥льки компонент посиленн¤ ≥ все ж ¤к прикмета форми ц≥Їњ конструкц≥њ), д≥Їю компрес≥њ (≥з цього випливаЇ Ц отже) ≥, можливо, ≥ншими причинами (наприклад, закр≥плен≥стю сл≥в у рол≥ вказ≥вник≥в на заключний зм≥ст значить, таким чином, розвитком синон≥м≥чних в≥дпов≥дностей, - наприклад, вираз незважаючи на це маЇ синон≥м≥чн≥ вар≥анти проте, разом ≥з тим, м≥ж тим ≥ т.д.). ≤нтегративно-характеристичний звТ¤зок речень ви¤вл¤Ї р≥зн≥ конкретн≥ види в≥дношень уведенн¤: причинноњ зумовленост≥, причинно-насл≥дкового, допустового, ц≥льового настановленн¤ та ≥н. “≈ —“ќ¬≤ ѕќЅ”ƒќ¬» Ќј ќ—Ќќ¬≤ —ѕќЋ”„≈ЌЌя –≈„≈Ќ№ ™дност≥, що утворюютьс¤ в результат≥ сполученн¤ речень, у сучасн≥й л≥нгв≥стиц≥, ¤к в≥домо, д≥стають р≥зн≥ найменуванн¤: складне синтаксичне ц≥ле, надфразова Їдн≥сть, прозањчна строфа, висловлюванн¤, абзац, приЇднувальн≥ конструкц≥њ, комун≥кат, дискурс, група речень ≥ т.д., - серед ¤ких, ¤к слушно вважаЇ Ќ.≤.—Їрикова, Ї найменуванн¤ "терм≥ни й не-терм≥ни"[63]. Ѕ≥льш того, позначенн¤, котр≥ набули терм≥нолог≥чного характеру, також не мають достатньоњ визначеност≥. Ќайуживан≥шими серед терм≥нолог≥чних означень одиниць, б≥льших за реченн¤, Ї найменуванн¤ "надфразна Їдн≥сть" та "абзац". Ќезважаючи на те, що абзац розгл¤даЇтьс¤ переважно ¤к композиц≥йно-вид≥лювальна ) одиниц¤, проте в ньому вбачають ≥ певну синтаксичну Їдн≥сть[64]. ќтже, нав≥ть у раз≥ суттЇвого скороченн¤ терм≥н≥в, застосовуваних дл¤ означенн¤ одиниц≥, б≥льшоњ за реченн¤, ми не можемо з певн≥стю спинитис¤ на одному з них, тим б≥льше, що нер≥дко ц≥лком доц≥льно зам≥нюють одне одним найменуванн¤ "складне синтаксичне ц≥ле" (——÷) та "надфразна Їдн≥сть" (Ќ‘™), робл¤чи, звичайно, виб≥р, але без будь-¤ких обгрунтувань. “акий стан справ, на наш погл¤д, передус≥м св≥дчить, що, справд≥, утвори, розгл¤дуван≥ п≥д р≥зними найменуванн¤ми, мають сп≥льн≥ властивост≥, серед ¤ких можна назвати њхн≥й складений характер, б≥льший н≥ж у реченн¤ обс¤г структури (за вин¤тком випадк≥в винесенн¤ в абзац окремих речень ≥ нав≥ть словосполучень, сл≥в), а також ц≥л≥сну комун≥кативну спр¤мован≥сть. ¬одночас, це св≥дчить, що по-р≥зному, з р≥зних вих≥дних позиц≥й означуваним побудовам можуть бути притаманн≥ особливост≥, в≥дм≥тн≥ риси, на¤вн≥сть ¤ких по¤снюЇтьс¤ тим, що ц≥ структури з р≥зних бок≥в представл¤ють певну складну побудову, ¤вище (в даному раз≥ - комун≥кативне). “ому, анал≥зуючи текст, його досл≥дникам необх≥дно бачити багатопланов≥сть, живу динам≥ку характеристик, р≥зноман≥тних в≥дт≥нк≥в, ¤к≥ теж увод¤тьс¤ в систему розгалуженого семантико-структурного утвору. ™дн≥сть взаЇмоповТ¤заних елемент≥в складноњ побудови передбачаЇ в≥дпов≥дне њњ сутн≥сному наповненню комплексне вивченн¤, врахуванн¤ вс≥Їњ багатоман≥тност≥ њњ стор≥н ≥ ¤вищ. —кладне синтаксичне ц≥ле мислитьс¤ ¤к самост≥йна семантико-синтаксична одиниц¤, формована шл¤хом обТЇднанн¤ речень на основ≥ взаЇмод≥њ зм≥сту й форми окремих мовленнЇвих пов≥домлень. —кладне синтаксичне ц≥ле нев≥дд≥льне в контекст≥ з погл¤ду смисловоњ ц≥л≥сност≥ побудови. ќкрем≥ реченн¤, що вход¤ть до нього, не мають контекстноњ смисловоњ самост≥йност≥. Ќадфразна Їдн≥сть, з нашоњ точки зору, Ї утвором, сп≥вв≥днесеним ≥з фразовою й таким, що в≥дображуЇ пор¤д ≥з нею особливост≥ членуванн¤ мовленнЇвого потоку, його ритм≥ко-≥нтонац≥йноњ, граф≥чноњ орган≥зац≥њ (прост≥ше кажучи, йдетьс¤ про розбитт¤ мовленнЇвого потоку на фрази, а також його ц≥л≥сних у смисловому в≥дношенн≥ Їдностей, - зв≥дси й спостережувана схож≥сть надфразових Їдностей з≥ складними синтаксичними ц≥лими). јбзац, ¤к уже зауважувалос¤, композиц≥йно-вид≥лювальна одиниц¤, що слугуЇ дл¤ граф≥чного чи ≥нтонац≥йного вид≥ленн¤ семантично й стил≥стично значущих частин (у цьому план≥ природним Ї звТ¤зок абзаца з семантико-синтаксичною структурою мовленнЇвих побудов, ≥ водночас в≥н повТ¤заний ≥з фразовими одиниц¤ми). ¬иход¤чи з висловлених м≥ркувань, ¤к одиницю, що утворюЇтьс¤ в результат≥ сполученн¤ речень на основ≥ певних функц≥онально-смислових в≥дношень, ми розгл¤даЇмо складне синтаксичне ц≥ле. —емантико-синтаксичн≥ одиниц≥ слугують дл¤ мовного вираженн¤, передаванн¤ мисленого зм≥сту й завд¤ки цьому набувають смисловоњ значущост≥. “ак, семантико-синтаксична одиниц¤ "реченн¤" в комун≥кативному план≥ осмислюЇтьс¤ ¤к елементарне висловлюванн¤ про предмет мовленн¤ (в тому випадку, ¤кщо воно не входить до складу б≥льшоњ одиниц≥, котра також виступаЇ в рол≥ елементарного висловлюванн¤ про предмет мовленн¤, але вже, звичайно, розчленованого). —емантико-синтаксична одиниц¤ та комун≥кативна одиниц¤ - дуже т≥сно взаЇмоповТ¤зан≥ пон¤тт¤, тому що, по-перше, властив≥сть комун≥кативност≥ природно випливаЇ ≥з семантико-синтаксичноњ основи; по-друге, в≥дображен≥сть у синтаксичн≥й одиниц≥ мисленого зм≥сту зумовлюЇ њњ використанн¤ ¤к безпосереднього буд≥вельного матер≥алу дл¤ комун≥кативних побудов. ƒл¤ того, щоб судити про комун≥кативну функц≥ю ≥ речень, ≥ складних синтаксичних ц≥лих, треба розгл¤нути р≥зновиди цих б≥льших за реченн¤ побудов. «д≥йснений анал≥з сполучуваност≥ речень даЇ змогу визначити типи утворюваних складних синтаксичних ц≥лих, њхн≥ конкретн≥ структури в залежност≥ в≥д характеру функц≥онально-смисловоњ взаЇмод≥њ цих речень. ¬иход¤чи з того, що м≥ж реченн¤ми спостер≥гаютьс¤ передус≥м супров≥дн≥ та зТЇднувальн≥ в≥дношенн¤, ми вид≥л¤Їмо складн≥ синтаксичн≥ ц≥л≥: 1) з супров≥дними в≥дношенн¤ми; 2) з≥ зТЇднувальними в≥дношенн¤ми. —кладн≥ синтаксичн≥ ц≥л≥ з супров≥дними в≥дношенн¤ми —полученн¤ взаЇмоповТ¤заних речень на основ≥ супров≥дних в≥дношень також характеризуЇтьс¤ смисловою Їдн≥стю, оск≥льки одне реченн¤ виступаЇ ¤к основне, опорне (Ї нос≥Їм пров≥дного смислу), а друге виконуЇ спец≥альну комун≥кативне пов≥домлювальну стосовно цього опорного реченн¤ функц≥ю. “обто в такому поЇднанн≥ одне реченн¤ (або ——÷, що виступаЇ в аналог≥чн≥й рол≥) Ї смисловим центром, ¤дром, а ≥нше (чи ≥нш≥) )слугуЇ дл¤ посиленн¤ комун≥кативноњ ефективност≥ вираженого ним пов≥домленн¤. ќсновн≥ реченн¤ "прит¤гують" до себе супров≥дн≥, в≥дт≥нюють њхн≥й перифер≥йний, допом≥жний характер, у той же час ≥з допомогою залежних речень закр≥плюютьс¤ центральн≥ позиц≥њ основних речень, що Ї нос≥¤ми пров≥дного смислу (по в≥дношенню до зм≥сту супров≥дних речень). якщо основн≥ реченн¤ можуть вживатис¤ без супров≥дних, то друг≥, в≥д≥рван≥ в≥д них, такоњ властивост≥ не мають, њхнЇ ≥снуванн¤ можливе т≥льки на ірунт≥ основних, а за межами њхньоњ "сфери впливу" - ≥ смисловоњ, й синтаксичноњ - супров≥дн≥ реченн¤ втрачають своЇ призначенн¤. —п≥в≥снуванн¤ основних ≥ супров≥дних речень закр≥плюЇтьс¤ њхн≥м семантико-синтаксичним обТЇднанн¤м ≥ утворенн¤м на ц≥й основ≥ складних синтаксичних ц≥лих. ÷≥ складн≥ синтаксичн≥ ц≥л≥ Ї законом≥рними регул¤рними утворенн¤ми, зумовленими комун≥кативною спр¤мован≥стю пов≥домлень про д≥йсн≥сть (про конкретний предмет мовленн¤). —упров≥дн≥ реченн¤ (або складн≥ синтаксичн≥ ц≥л≥, що виступають в аналог≥чн≥й функц≥њ) слугують дл¤ розширенн¤ ≥нформац≥њ опорного реченн¤, њњ по¤сненн¤, аргументац≥њ, коментуванн¤, осмисленн¤ ≥ т.д. ÷е зумовлюЇ формуванн¤ складних синтаксичних ц≥лих в≥дпов≥дних р≥зновид≥в.
Ќазва: —интаксис тексту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (21626 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
