∆урнал≥стика > —интаксис тексту
Ќа кожн≥й д≥л¤нц≥ розвитку в≥дношень м≥ж реченн¤ми складаютьс¤ своњ, особлив≥ функц≥онально-смислов≥ взаЇмод≥њ, що становл¤ть ≥нтерес не т≥льки в план≥ њхнього входженн¤ в загальну побудову, а й ви¤вленн¤ в часткових утворах. јнал≥з супров≥дних в≥дношень у складних синтаксичних ц≥лих св≥дчить про њхню багатопланов≥сть, багатоман≥тн≥сть, про спр¤мован≥сть не т≥льки на зб≥льшенн¤, розгортанн¤ ≥нформац≥њ, а й на њњ р≥зне осмисленн¤, важливе дл¤ дос¤гненн¤ комун≥кативноњ ефективност≥. ≤снуЇ думка про те, що вс¤ке додаванн¤, укрупненн¤ мовленнЇвоњ ≥нформац≥њ в текст≥ Ї фактом його розгортанн¤. ÷¤ ¤к≥сно-≥нформац≥йна ор≥Їнтац≥¤ п≥дводить до розум≥нн¤ тексту ¤к побудови, що маЇ вих≥дний, в≥дправний смисловий пункт ≥ на його основ≥ ≥нформац≥ю, ¤ка розширюЇтьс¤, розростаЇтьс¤ (пор≥вн¤ймо: "ѕо сут≥ текст будь-¤кого обс¤гу може бути зведений до короткого висловлюванн¤ - тези, а побудова тексту постаЇ ¤к процес розгортанн¤ ц≥Їњ тези ( тематичного ¤дра, смисловоњ опори)"[65]; а також трактуванн¤ тексту ¤к "≥нтегрованоњ й упор¤дкованоњ посл≥довност≥ речень (тестем), котр≥ забезпечують л≥н≥йне розгортанн¤ теми з математичного ¤дра"[66]. « точки зору к≥льк≥сноњ й ¤коюсь м≥рою в план≥ л≥н≥йноњ посл≥довност≥ терм≥н "розгортанн¤" себе виправдовуЇ. јле з погл¤ду семантико-синтаксичного розвитку текстовоњ структури в≥н може мати лише вузьке застосуванн¤, а саме - по в≥дношенню до випадк≥в розширенн¤ й конкретизац≥њ вих≥дноњ ≥нформац≥њ, тобто тод≥, коли справд≥ йдетьс¤ про зб≥льшенн¤ смислових конструкц≥й, що пов≥домл¤ють про детал≥, подробиц≥, сторони ¤вища, ¤к≥ конкретизують його риси. якщо ж ≥детьс¤ про конструктивний розвиток на основ≥ в≥дношень коментуванн¤, аргументац≥њ, ≥нтелектуально-емоц≥йного супроводу, по¤сненн¤, посиланн¤, то ми вже не можемо розц≥нювати це ¤к аналог≥чн≥ власне розширювальн≥ процеси, це специф≥чн≥ функц≥онально смислов≥ взаЇмод≥њ. ¬они спр¤мован≥ не на "розкручуванн¤", "розгортанн¤" ≥нформац≥њ, а замикаютьс¤ на н≥й, робл¤ть њњ обТЇктом певного розгл¤ду. —в≥дченн¤м того, шо текстов≥ побудови не Ї обовТ¤зково л≥н≥йним нарощуванн¤м ≥нформац≥њ на основ≥ вих≥дноњ тези, в≥дправноњ смисловоњ точки (про що вище вже йшлос¤, ≥ взагал≥ це поширена думка), постаЇ й факт, що смисловий центр такоњ побудови може м≥ститис¤ не на початку, виражатис¤ не першим реченн¤м. ” живих мовленнЇвих побудовах, ¤к усних, так ≥ писемних, можлив≥ найр≥зноман≥тн≥ш≥ позиц≥њ реченн¤, що вистукаЇ смисловим центром ——÷: воно може сто¤ти на початку, њњ середин≥ й нав≥ть наприк≥нц≥. ™диний шл¤х дл¤ обТЇктивного його ви¤вленн¤ - анал≥з звТ¤зк≥в ≥ в≥дношень, що складаютьс¤ м≥ж реченн¤ми в текст≥. “акий анал≥з т≥Їю чи ≥ншою м≥рою завжди зд≥йснюЇтьс¤ нос≥¤ми мови при сприйн¤тт≥ тексту, але, природно, ефективн≥сть результат≥в значною м≥рою залежить в≥д його охопленост≥ та усв≥домленост≥. ѕроанал≥зуймо таке складне синтаксичне ц≥ле, що Ї водночас ≥ ц≥лим текстом допису: Ќа цьому м≥сц≥ колись п≥д исел≥вською горою було торжище, згадуване в давньоруських л≥тописах. ѕот≥м багато рок≥в тут м≥стивс¤ в≥домий у м≥ст≥ своњм привозом ∆итн≥й базар. ќстанн≥м часом почалас¤ його реконструкц≥¤.
≤ ось стародавн≥й ѕод≥л у иЇв≥ прикрасивс¤ величезною буд≥влею з≥ скла, й бетону. ÷е один ≥з найб≥льших в ”крањн≥ критих ринк≥в. ѕ≥д вантовими перекритт¤ми на площ≥ майже 15 тис¤ч квадратних метр≥в розташовано 1350 торговельних м≥сць. –инок оснащений нов≥тн≥м торговельним обладнанн¤м. „астина його площ≥ в≥дведена п≥д магазини ком≥с≥йноњ торг≥вл≥. ѕерше реченн¤ побудоване ¤к залежне - слова на цьому м≥сц≥ св≥дчать про те, що зм≥ст його повТ¤заний з ¤кимось ≥ншим реченн¤м. Ќаступне реченн¤ маЇ риси паралельност≥ перш≥й будов≥, разом вони утворюють суц≥льне поЇднанн¤ речень опов≥дного типу (це своЇр≥дна коротка ≥сторична дов≥дка), у в≥дпов≥дност≥ з першим реченн¤м, котре задаЇ тон ≥ також Ї залежним. “ретЇ реченн¤ слугуЇ розширенню зм≥сту другого. ƒал≥ йде реченн¤: ≤ ось стародавн≥й ѕод≥л у иЇв≥ прикрасивс¤ величезною буд≥влею з≥ скла й бетону, ¤ке ≥ Ї смисловим центром складного синтаксичного ц≥лого, оск≥льки вс≥ подальш≥ реченн¤ залежать в≥д нього, а перше реченн¤ (а значить, ≥ повТ¤зан≥ з ним друге, третЇ) також стосуЇтьс¤ його, бо компонент на цьому м≥сц≥ й маЇ на уваз≥: там, де тепер зведено (на ѕодол≥ в иЇв≥) величезну споруду з≥ скла й бетону. якби основне реченн¤ було на початку, воно могло бути таким: —тародавн≥й ѕод≥л прикрасивс¤ величезною буд≥влею з≥ скла й бетону, але п≥д впливом попередньоњ частини зТ¤вивс¤ елемент i ось, ¤кий спри¤Ї дос¤гненню б≥льшоњ звТ¤зност≥ тексту ≥ створюЇ додатков≥ в≥дт≥нки сл≥дуванн¤, насл≥дку, законом≥рн≥ за умов, коли залежний компонент, що стоњть перед основним реченн¤м, слугуЇ дл¤ пов≥домленн¤ ≥сторичних в≥домостей, а основне реченн¤ теж виражаЇ смисли под≥бност≥, бутт¤, на¤вност≥. —кладн≥ синтаксичн≥ ц≥л≥ з≥ зТЇднувальними в≥дношенн¤ми —кладн≥ синтаксичн≥ ц≥л≥ з≥ зТЇднувальними в≥дношенн¤ми ¤вл¤ють собою поЇднанн¤ речень, взаЇмод≥¤ смисл≥в ¤ких формуЇ Їдиний, ц≥л≥сний, непод≥льний щодо контекстного зм≥сту смисл, ут≥лений в характеризовану Їдн≥стю синтаксичну форму (що потверджуЇтьс¤ спостережуваними м≥ж реченн¤ми синтаксичними звТ¤зками та в≥дношенн¤ми). “ак≥ складн≥ синтаксичн≥ ц≥л≥ утворюютьс¤ на основ≥ розгл¤нутих конкретних р≥зновид≥в зТЇднувальних в≥дношень. 1. ÷е складн≥ синтаксичн≥ ц≥л≥ з перел≥чуваними в≥дношенн¤ми речень. Ќаприклад: ” тваринному св≥т≥ добре розвинуте й довгострокове прогнозуванн¤. Ѕагато зв≥р≥в ≥ птах≥в, завчасно передчуваючи круту зиму, робл¤ть велик≥ запаси корм≥в, ретельно утеплюють зимову квартиру. ѕеред сн≥жною зимою у б≥лок менше ком≥рок на земл≥ - з-п≥д глибокого сн≥гу не д≥стати л≥тн≥х запас≥в. ѕередчуваючи, що зима буде мТ¤кою, де¤к≥ перел≥тн≥ птахи зостаютьс¤ зимувати на батьк≥вщин≥. ѕеред мокрою, зат¤жною ос≥нню миш≥ влаштовують гн≥зда у вершечках копиць. ѕеред прохолодним л≥том птахи вТють гн≥зда на сон¤чному боц≥ дерева; ’тось ≥з космонавт≥в назвав станц≥ю маленькою рукотворною планетою, ≥ ось, ви¤вл¤Їтьс¤, ¤к ≥ довкола планет, у станц≥њ Ї газова оболонка. якась частка пов≥тр¤ виходить ≥з косм≥чного апарата в момент викиданн¤ в≥дход≥в, п≥д час експеримент≥в у шлюзов≥й камер≥, виход≥в ек≥паж≥в у в≥дкритий космос. „асом атмосфера забруднюЇтьс¤ викидами працюючих м≥кродвигун≥в; щось прит¤гуЇтьс¤ до станц≥њ з довколишнього простору; ћайно - ц≥Їњ с≥мТњ? «вичайне, гадаю, дл¤ с≥мей такого достатку майно. вартира - державна. ћашина найпершоњ модел≥. ƒача в одному з прим≥ських с≥л. ўо ще? нижки. ольоровий телев≥зор. ћебл≥ - хорош≥, хоч аж н≥¤к не крик моди. ” наведених фрагментах маЇмо складн≥ синтаксичн≥ ц≥л≥ з перел≥чувальними в≥дношенн¤ми. ¬ першому фрагмент≥ ——÷ з перел≥чувальними в≥дношенн¤ми утворюють три реченн¤ (до них приЇднуютьс¤ ще два супров≥дно-по¤снювальних реченн¤. —мисл ц≥лоњ групи речень виражаЇ Їдине п≥дтвердженн¤ думки, висловленоњ в реченн≥ (Ѕагато зв≥р≥в ≥ птах≥в, завчасно передчуваючи круту зиму, робл¤ть велик≥ запаси корм≥в, ретельно утеплюють зимню квартиру). “обто зм≥ст ус≥х речень п≥дпор¤дкований одному предметов≥ мовленн¤ - п≥дтвердженню досто в≥рност≥ висловленого судженн¤. ѕ≥д предметом мовленн¤ ми розум≥Їмо зм≥ст окремого, самост≥йно значущого в контекст≥ аспекту д≥йсност≥, про ¤кий, природно, мовитьс¤ (факт зд≥йсненн¤, ≥снуванн¤ чого-небудь; под≥¤ в њњ розвитку; характеристика кого-, чого-небудь; по¤сненн¤ чого-небудь; п≥дтвердженн¤ чого-небудь; конкретизац≥¤ чого-небудь ≥ т.д.). ” текст≥ Ї головн≥, Ї другор¤дн≥ предмети мовленн¤. ÷≥ характеристики визначаютьс¤ за ступенем сп≥вв≥днесеност≥ предмет≥в мовленн¤ з темою мовленнЇвого утвору. ” другому фрагмент≥ складне синтаксичне ц≥ле м≥стить три реченн¤. ¬с≥ вони в сукупност≥ виражають зм≥ст, котрий слугуЇ дл¤ того, щоб дати по¤сненн¤, чому довкола станц≥њ "—алют" Ї газова оболонка (¤к ≥ довкола планет). “обто ≥ в цьому випадку зм≥ст ——÷ присв¤чений одному предметов≥ мовленн¤ - по¤сненню чогось. ” третьому фрагмент≥ складне синтаксичне ц≥ле вбираЇ в себе ш≥сть речень (запитальне реченн¤ ўо ще? виступаЇ засобом звТ¤зку перел≥чуваних речень). –еченн¤, що пов≥домл¤ють про на¤вн≥сть певного майна та де¤к≥ його характеристики, разом уз¤т≥, формують зм≥ст ц≥л≥сного предмета мовленн¤ - аргументуванн¤ судженн¤ про те, що майно с≥мТњ було звичайним. ќтже, бачимо, що в результат≥ зТЇднанн¤ речень, що перебувають у перел≥чувальних в≥дношенн¤х, утворюЇтьс¤ складне синтаксичне ц≥ле ¤к самост≥йна семантико-синтаксична одиниц¤, котра виражаЇ зм≥ст лог≥чноњ Їдност≥. 2. ” результат≥ зТЇднанн¤ речень утворюютьс¤ складн≥ синтаксичн≥ ц≥л≥ з протиставними в≥дношенн¤ми речень. ¬они також ¤вл¤ють собою семантико-синтаксичну Їдн≥сть, бо суть пов≥домленн¤ про ¤ке-небудь ¤вище ¤краз ≥ пол¤гаЇ у в≥дображенн≥ притаманноњ йому суперечност≥. ѕор≥вн¤йте: “епер ус≥ з тривогою говор¤ть про забрудненн¤ мор≥в та океан≥в, отруЇнн¤ й грунту, й пов≥тр¤ шк≥дливими в≥дходами. “а мало хто називаЇ ≥мена справжн≥х винуватц≥в, коли йдетьс¤ пр воЇнний б≥знес; ѕод≥бно до ковдри,сн≥г збер≥гаЇ тепло. ѕроте в≥н, в≥дбиваючи променисте тепло сонц¤, не затримуЇ його при земл≥. јнтарктида особливо холодна тому, що девТ¤носто в≥с≥м процент≥в тепла в≥дбиваЇ в космос своњми сн≥гами; —правд≥, такий ось жанр... « одного боку, його нагороджують схвальним еп≥тетом "≥нтелектуальний", з ≥ншого - вважають ѕопелюшкою й квапл¤тьс¤ начепити вбивчий ¤рлик: жанр вторинний, позал≥тературний, не повсюдний... ѕерше складне синтаксичне ц≥ле виражаЇ Їдиний смисл - характеристику ¤коюсь м≥рою парадоксального стану справ у галуз≥ вир≥шенн¤ еколог≥чних проблем. ƒруге ——÷ з протиставними в≥дношенн¤ми слугуЇ дл¤ вираженн¤ характеристики одного й того ж предмета, п≥д одним ≥ тим же кутом зору сн≥г ≥ тепло земл≥, що ви¤вл¤Ї Їдн≥сть суперечливих ¤вищ. ” третьому фрагмент≥ йдетьс¤ про стан справ з оц≥нкою науково-фантастичних твор≥в. як бачимо, й в≥н не характеризуЇтьс¤ однозначн≥стю. “аким чином, ¤кщо в ус≥х наведених випадках вилучити реченн¤, що створюють протиставленн¤, або нав≥ть просто њх не брати до уваги, визначаючи предмет мовленн¤, то зм≥ст цього предмета мовленн¤ буде необТЇктивним, викривленим. Ќаведемо приклад, у ¤кому спец≥ально п≥дкреслено Їдн≥сть внутр≥шньо суперечливого зм≥сту складного синтаксичного ц≥лого: Ѕалерина продемонструвала блискучу майстерн≥сть акторського перевт≥ленн¤. ѕрот¤гом вистави вона по сут≥ справи танцюЇ дв≥ протилежн≥ парт≥њ, створюючи проте Їдиний образ. ≈фектно-елегантна примадонна, що "вм≥Ї ¤скраво й см≥ливо себе "подати", й скромна, н≥жна д≥вчина, що прагне щирост≥, чистоти почутт≥в, котру вабить ≥ л¤каЇ те нове житт¤, що вириЇ за ст≥нами варТЇте.
Ќазва: —интаксис тексту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (21626 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
