∆урнал≥стика > —интаксис тексту
” конструктивному в≥дношенн≥ тематично пров≥дн≥ висловлюванн¤ також бувають простими й складними та через те, що вони можуть обТЇднувати р¤д окремих висловлювань, њхн¤ структура вир≥зн¤Їтьс¤ б≥льшою пор≥вн¤но з≥ структурою окремих висловлювань розгалужен≥стю. ћи могли спостер≥гати про¤в ц≥Їњ особливост≥ на приклад≥ тематично пров≥дного висловлюванн¤ з≥ статт≥ про педагог≥в. ÷е просте за структурою висловлюванн¤ м≥стить окрем≥ висловлюванн¤, що слугують дл¤ розгортанн¤, коментуванн¤ основного зм≥сту, розташованого в смисловому центр≥ тематично пров≥дного висловлюванн¤. —уть тематично пров≥дного висловлюванн¤ (¤к ≥ будь-¤кого висловлюванн¤ про предмет мовленн¤) визначаЇтьс¤ його смисловим центром, - хоч би ск≥льки не приЇднувалос¤ залежних висловлювань, вони вс≥ в к≥нцевому п≥дсумку п≥дпор¤дкован≥ зм≥стов≥ смислового центру висловлювань. ’арактер тематично пров≥дних висловлювань залежить в≥д теми, загального задуму тексту. “ому ви¤вленн¤ тематично пров≥дного висловлюванн¤ зд≥йснюЇтьс¤, зг≥дно з системною методикою, не т≥льки шл¤хом розгл¤ду смислових в≥дношень м≥ж окремими висловлюванн¤ми, а й шл¤хом сп≥вв≥днесеност≥ њхнього зм≥сту ≥з загальним зм≥стом тексту. «≥ставленн¤ зм≥сту окремих компонент≥в ≥ загального зм≥сту тексту допомагаЇ зТ¤сувати, наск≥льки ближче стоњть той чи ≥нший зм≥ст до загальною, а отже - й ¤к в≥н слугуЇ розкриттю загального зм≥сту. «≥ставленн¤ зм≥сту тематично пров≥дних висловлювань з≥ зм≥стом ц≥лого тексту привело до ви¤вленн¤ з ц≥Їњ точки зору трьох тип≥в тематично пров≥дних висловлювань (¤кщо њх у текст≥ два або б≥льше): 1. “≥, що мають однотипну смислову спр¤мован≥сть, слугують дл¤ висв≥тленн¤ р¤ду односпр¤мованих аспект≥в ¤когось ¤вища, процесу, складноњ Їдност≥, њхнЇ функц≥онуванн¤ характерне, наприклад, дл¤ таких жанр≥в, ¤к реценз≥¤, огл¤д, зв≥т, нарис. ≤з висв≥тленн¤ окремих характеристик, д≥й, учинк≥в складаЇтьс¤ ц≥л≥сна Їдн≥сть (перел≥чувально-п≥дсумкового типу). 2. Ќе строго однотипн≥ в смисловому в≥дношенн≥, але, природно, вс≥ ор≥Їнтован≥ на включенн¤ в ц≥л≥сний зм≥ст. ѕрикладом можуть слугувати тематично пров≥дн≥ висловлюванн¤ в текст≥, що розпов≥дають про те, ¤к ми д≥знаЇмос¤ про —.ѕ. орольова з новоњ книги про нього. ќдин тематично пров≥дний предмет мовленн¤ маЇ узагальнений характер - загальна оц≥нка книги та ≥нформац≥њ, пов≥домлюваноњ в н≥й, другий Ї розгл¤дом одного з часткових (особливо важливих) аспект≥в. Ќезважаючи на те, що немаЇ повного зб≥гу у функц≥ональному обс¤з≥ предмет≥в мовленн¤, вони проте обидва сп≥вв≥днесен≥ з ц≥л≥сним зм≥стом, охоплюютьс¤ ним. ѕод≥бн≥ тематично пров≥дн≥, висловлюванн¤ трапл¤ютьс¤ в розширених ≥нформац≥¤х, кореспонденц≥¤х, у комплексних жанрах типу реценз≥¤-≥нформац≥¤ та ≥н. 3. –≥знофункц≥ональн≥, неоднотипн≥ тематично пров≥дн≥ висловлюванн¤, та обовТ¤зково сум≥жн≥ в смисловому в≥дношенн≥ ≥, знову-таки, за зм≥стом сп≥вв≥дносн≥ з ц≥л≥сним зм≥стом, функц≥ональною ор≥Їнтац≥Їю тексту. ќсобливо виразно вони представлен≥ в статт¤х, ¤к≥ мають таку будову: спочатку йде частина, що характеризуЇ стан справ у ¤к≥й-небудь сфер≥ житт¤ сусп≥льства, виробництва, пот≥м у друг≥й частин≥ формулюЇтьс¤ програма конкретних соц≥альних заход≥в, необх≥дних дл¤ подоланн¤ виниклих проблем. ожна частина становить тематично пров≥дне висловлюванн¤, бо зм≥ст статт≥ маЇ комплексний характер: ≥нформац≥¤ про стан справ у т≥й чи ≥нш≥й сфер≥ житт¤ сусп≥льства й визначенн¤ соц≥альне" важливих, необх≥дних д≥й дл¤ подоланн¤ виниклих проблем, недол≥к≥в. ¬и¤вленн¤ основних складових структури тексту - тематично пров≥дних висловлювань про¤снюЇ роль у ньому зачину та к≥нц≥вки, характерних дл¤ публ≥цистичних жанр≥в, особливо дл¤ розширених ≥нформац≥йних та дл¤ анал≥тичних. ÷е винесен≥ в окрему, початкову або к≥нцеву позиц≥ю висловлюванн¤, що сп≥вв≥днос¤тьс¤ з компонентами тексту або з основною частиною тексту в ц≥лому й виконують так≥ функц≥њ: 1) зм≥стовно-орган≥зац≥йну; 2) ≥нтерпретац≥йно-емоц≥огенну. ÷≥ два функц≥ональн≥ р≥зновиди можуть ≥ перепл≥татис¤, взаЇмод≥¤ти. ѕор≥вн¤ймо два зачини: “ан≥ лише три роки... –≥к тому мати пом≥тила, що “ан¤ не бачить через уроджену катаракту; ” багатьох народ≥в число "три" осв¤чене в≥ками - опоетизоване казками, легендами, де бажанн¤ героњв не перевершували ц≥Їњ запов≥тноњ цифри. ¬≥ками м≥й народ мр≥¤в про води, про землю, про братерство. ћр≥њ моњх предк≥в стали в наш≥ дн≥ д≥йсн≥стю. ѕро них - моњ три п≥сн≥. ѕерший зачин використовуЇтьс¤ в репортаж≥ про операц≥ю катаракти, ¤ку робили д≥вчинц≥ “ан≥. “е, що про нењ сказано в зачин≥, могло м≥ститис¤ дал≥ в текст≥ ¤к ≥нформац≥¤, що розширюЇ в≥домост≥ про головну особу под≥њ. ¬инесенн¤ цього пов≥домленн¤ в початок тексту створюЇ дещо ≥нтригуюче забарвленн¤, спри¤Ї пробудженню читацького ≥нтересу. ƒругий зачин ¤вл¤Ї собою обгрунтуванн¤ побудови нариса, що складаЇтьс¤ з трьох частин, кожна з ¤ких називаЇтьс¤ "ѕ≥сн¤..."(про воду, про землю, про братерство). ѕриродно, таке обірунтуванн¤ стосуЇтьс¤ всього висловлюванн¤ на певну тему, виступаЇ в рол≥ попереднього коментар¤, розТ¤сненн¤, в≥дношенн¤ до елемент≥в, що позначають композиц≥йн≥ характеристики тексту. ≥нц≥вка ж п≥дводить композиц≥йний п≥дсумок зм≥сту, викладеного в текст≥. ” зачин≥ та к≥нц≥вц≥ публ≥цистичного тексту, ¤к ≥ в основн≥й його частин≥, дуже значною Ї роль ≥нтерпретуючого початку. « його допомогою реал≥зуЇтьс¤ сусп≥льна позиц≥¤ публ≥циста, формуЇтьс¤ впливова спр¤мован≥сть структурноњ орган≥зац≥њ публ≥цистичного тексту. ѕобудова публ≥цистичного тексту, в тому числ≥ й у галуз≥ масовоњ ≥нформац≥њ, вимагаЇ майстерного волод≥нн¤ вс≥м арсеналом конструктивно-мовленнЇвих творчих засоб≥в, пост≥йного врахуванн¤ стильовоњ специф≥ки њх застосуванн¤. ѕосл≥довна ор≥Їнтац≥¤ на функц≥онально-системний принцип даЇ змогу розчленувати т≥сно зТЇднан≥ компоненти тексту, простежити њхню взаЇмод≥ю. ÷ьому значною м≥рою спри¤ло зТ¤суванн¤ контекстуальноњ форми, зм≥сту речень, њхнього взаЇмозвТ¤зку в текст≥. –озвиток текстових одиниць ≥де не обовТ¤зково в напр¤мку конструктивного ускладненн¤, а передус≥м шл¤хом переходу одиниць одного типу до складу ¤к≥сно нових одиниць. –озум≥нн¤ цього дос¤гаЇтьс¤ системним п≥дходом до вивченн¤ ¤вищ, ¤кий ор≥ЇнтуЇ на осмисленн¤ посл≥довноњ зм≥стовно-функц≥ональноњ сп≥вв≥днесеност≥ складних утвор≥в ≥ њхн≥х компонент≥в, а також багатоман≥тност≥ структурних трансформац≥й, ¤к≥ нер≥дко пол¤гають у формуванн≥ ¤к≥сно новоњ сутност≥ у пор≥вн¤нн≥ з попередньою њй у системному розвитку. —емантико-синтаксичн≥ одиниц≥ слугують дл¤ оформленн¤ мисленого зм≥сту (простого ≥ складного) й завд¤ки цьому над≥лен≥ комун≥кативною значущ≥стю. “а це ще не власне комун≥кативн≥ одиниц≥. ” в≥дпов≥дност≥ з системним принципом такою Ї одиниц¤, котра за своЇю смисловою спр¤мован≥стю безпосередньо сп≥вв≥дноситьс¤ з ц≥л≥сним комун≥кативним твором ¤к його орган≥чна частина. —емантико синтаксичн≥ одиниц≥ слугують дл¤ вираженн¤ ц≥л≥сного лог≥ко-мисленого зм≥сту. омун≥кативн≥ одиниц≥ п≥дпор¤дковують в≥дображуваний семантико-синтаксичними одиниц¤ми мислений зм≥с≥ завданн¤м пов≥домленн¤ про тематично зумовлений предмет мовленн¤. ≈лементарн≥ висловлюванн¤ про предмет мовленн¤ - ¤к нерозчленован≥ так ≥ розчленован≥ - це основна, вих≥дна одиниц¤ комун≥кативноњ побудови. –еченн¤ та складн≥ синтаксичн≥ ц≥л≥, що мають найменшу контекстуальне значущу смислову Їдн≥сть, становл¤ть семантико-синтаксичне наповненн¤ елементарного висловлюванн¤ про предмет мовленн¤. ¬и¤вл¤ючи з допомогою контекстуального анал≥зу так≥ реченн¤ й складн≥ синтаксичн≥ ц≥л≥, ми водночас ви¤вл¤Їмо елементарн≥ висловлюванн¤ про предмет мовленн¤. ћаючи в своЇму розпор¤дженн≥ семантико-синтаксичн≥ ознаки елементарного висловлюванн¤ про предмет мовленн¤, ми можемо перейти до анал≥зу реальних висловлювань про предмет мовленн¤, ¤к≥ або зб≥гаютьс¤ з елементарними висловлюванн¤ми, або побудован≥ з елементарних висловлювань. атегор≥¤ власне комун≥кативноњ одиниц≥ формуЇтьс¤ в систем≥ пон¤ть мовленнЇвого сп≥лкуванн¤. ожний текст, мовленнЇвий тв≥р характеризуЇтьс¤ темою - тобто спр¤мован≥стю його зм≥сту на певне в≥дображенн¤ д≥йсност≥, а це в свою чергу Ї позначенн¤м основного предмета мовленн¤. “екст також реал≥зуЇ певну ≥дею, закладену в основну спр¤мован≥сть його зм≥сту. –еал≥зац≥¤ названих категор≥й в≥дбуваЇтьс¤ з допомогою пов≥домлень про в≥дпов≥дн≥ предмети мовленн¤. —труктура публ≥цистичного тексту в≥дображуЇ два взаЇмоповТ¤зан≥ процеси: з одного боку, д≥стаЇ мовне вираженн¤ (у вигл¤д≥ речень або поЇднанн¤ речень - на основ≥ притаманних њм звТ¤зк≥в ≥ й в≥дношень) окремий ц≥л≥сний в умовах контексту мислений зм≥ст; ≥з другого - утворен≥ семантико-синтаксичн≥ одиниц≥ п≥дпор¤дковуютьс¤ орган≥зац≥йн≥й функц≥њ власне комун≥кативних одиниць - висловлювань про тематично зумовлен≥ предмети мовленн¤. ÷е створюЇ в текст≥ складн≥ переплет≥нн¤ одиниць, ¤к≥ беруть участь у цьому процес≥. «авд¤ки ви¤вленню власне комун≥кативноњ одиниц≥ - висловлюванн¤ про тематично зумовлений предмет мовленн¤ - конкретизуЇтьс¤ зм≥ст безпосередн≥х складових тексту ¤к комун≥кативно-мовлепнЇвого твору, в ¤ких знаходить в≥дображенн¤ його обТЇмно-к≥льк≥сна, функц≥онально-зм≥стова, в ц≥лому жанрово-стильова специф≥ка. ”вага до науково обгрунтованого формуванн¤ мовленнЇвоњ зм≥стовност≥, виразност≥, до тактики ви¤вленн¤ авторськоњ позиц≥њ - та грань роботи над текстом, ¤ка безпосередньо повТ¤зана з виробленн¤м усв≥домленого, впевненого волод≥нн¤ словом. ќск≥льки в п≥дручниках ≥ пос≥бниках розгл¤д текстовоњ структури маЇ формально синтаксичний характер, њхн≥ матер≥али необх≥дно доповнити описом власне комун≥кативноњ сутност≥ творенн¤ тексту, треба прид≥лити б≥льше уваги анал≥зов≥ лог≥ко-комун≥кативноњ значущост≥ синтаксичних одиниць, њхньому функц≥онуванню в текст≥. ѕрактичний п≥дх≥д до оновленн¤ навчальноњ л≥тератури маЇ пол¤гати й у широкому застосуванн≥ текстового матер≥алу в ход≥ розгл¤ду будь-¤кого ¤вища мови.
Ќазва: —интаксис тексту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (21626 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
