Журналістика > Синтаксис тексту
Проте можуть вживатися і речення, котрі не входять безпосередньо до складу висловлювання, а слугують лише для його виділення, позначення, їх можна випустити. Це не впливає на смислову послідовність, але, природно, їхня присутність полегшує сприйняття тексту. Порівняйте: Токсикоманія - так правильно називається "нюхання" - впало як сніг на голову. Про наркоманію читали, про наркоманію знаємо, втішаючи себе тим, що наркотики дорогі й важкодоступні. А тут з’ясувалося, що небезпеку становить звичайна, копійчана, "побутова хімія".
Що таке токсикоманія? Разом із Євгеном Йосиповичем Цимбалом, науковим працівником відділу з вивчення молекулярних механізмів наркоманії, намагаємося окреслити межі проблеми. Отже, походження. "Традиція" йде з виховно-трудових колоній, де праця пов’язана з деревообробкою. Механізм дії на нервову систему мало вивчений. Відомо, що тривале "нюхання" може викликати кольорові галюцинації. В разі передозування виникають страхітливі видіння, рятуючись від яких, нюхальник може, наприклад, вистрибнути у вікно. Наслідки. На відміну від традиційних наркотиків та алкоголю "хімія" не дає похмілля та страшних героїнових "ломок", які й алкоголіком і наркоманом., незалежно від їхньої пристрасті, сприймаються як грізні сигнали про спостиглу їх хворобу. Тут - інше - "емоційне звикання", спогад про те, що "нюхати приємно". Бувають, щоправда, не з’ясовані поки що випадки раптового й незворотного слабоумства, повного краху особистості... Бувають отруєння зі смертельним кінцем... Звернімо увагу на речення: Що таке токсикоманія?; Отже, походження; Наслідки. Ці речення вказують на зміст розглядуваних аспектів, а значить, виділяють певні предмети мовлення. Якщо вилучити з тексту ці речення, то зберігається притаманний йому смисловий розвиток, - тобто розглядувані речення виконують допоміжну роль - композиційного виділення. Й це важлива роль. Присутність виділювальних компонентів допомагає краще розібратися в змісті, що розкриває складну соціальну проблему, її аспекти, які в цілому складають сукупність предметів мовлення, об’єднаних у більші предмети мовлення (так, речення Що таке токсикоманія засобом виділення висловлювання, реалізованого в складі двох взаємозв’язаних висловлювань, означених реченнями Отже, походження; Наслідки). 5. Відомим засобом композиційного виділення предметів мовлення передусім є абзацний відступ, бо висловлювання про предмет мовлення може становити абзац, а може складатися і з кількох абзаців. Розгляньмо текст: Історія сучасних видів боротьби без зброї, про які запитує наш читач, походять від стародавньої , боротьби кемпо. В давнину кемпо культивувалася переважно в буддистських монастирях, де вона входила до комплексу духовної та фізичної підготовки буддійських монахів. Із поширенням буддизму в Китаї, Кореї та Японії в кемпо з’явилися деякі різновиди. З часом із кемпо виокремилися китайська боротьба кон-фу, корейський різновид, що вирізняється розробкою надзвичайно складної системи стрибків та "ударів у польоті", а також японська джіу-джіцу.
Сучасна система карате склалася на початку XX століття на основі добору й модернізації прийомів джіу-джіцу. Засновником карате вважається японець Т.Фунакосі. Поступово карате поширилося по всьому світу. В 1968 році була створена Міжнародна федерація карате, куди входять 40 національних федерацій. У 1970 році відбувся перший чемпіонат світу з цієї боротьби.
Після другої світової війни в результаті поєднання прийомів карате і корейського різновиду кемпо - гпаекон була створена система боротьби таеквондо, яка набула поширення в Європі й США. В 1973році створена Всесвітня федерація таеквондо, котра об’єднує федерації 47 країн. Із 1973 року проведено вже кілька чемпіонатів світу. Текст складається з трьох абзаців, це замітка - відповідь на запитання читача про різні види спортивної боротьби. Кожний абзац містить композиційне виділене висловлювання про предмет мовлення: а) про історію, систему видів спортивної боротьби, пов’язаних зі стародавньою боротьбою кемпо (та співвіднесеність із цією системою боротьби кон-фу); б) про боротьбу карате; в) про боротьбу таеквондо. Будова тексту-відповіді в основному відповідає запитові інформації, висловленому в листі читача: В газеті часто пишуть про спорт. Чому б вам не розповісти про китайську боротьбу кон-фу, японську карате й корейську - таеквондо? Ми мало що про них знаємо. Як бачимо, кожний абзац містить інформацію про види боротьби, які цікавлять читачів, тобто з допомогою абзаца виділяються окремі висловлювання про предмети мовлення (хоча те, що стосується боротьби кон-фу, сказане в першому абзаці побіжно, в розширювальній частині, а не в основній). Та, як уже зазначалося, висловлювання про предмет мовлення може не збігатися з абзацом, а вбирати до свого складу кілька абзаців. Розглянемо як приклад фрагмент із огляду підсумків сесії Генеральної Асамблеї ООН. Аби не завантажувати виклад, візьмемо лише початки абзаців, за якими можна судити про їхній зміст. 1. Серйозну увагу Генеральна Асамблея приділила регіональним конфліктам. Деякі з них загрожують міжнародному мирові й безпеці. Такий конфлікт загострюється, на півдні Африки...
2. Вкрай небезпечніш за своїми можливими наслідками є конфлікт у Центральній Америці...
3. Практично одностайно делегати засудили політику Ізраїлю, який продовжує скуповувати незаконно захоплені арабські території...
4. Велике місце в роботі сесії Генеральної Асамблеї посіли економічні питання...
5. Гострою була полеміка з питань про права людини... Ми бачимо, що предмет мовлення, означений у першому абзаці, дістав розвиток як у цьому ж абзаці, так і в двох наступних. Четвертий і п’ятий абзаци містять самостійні висловлювання, а схематично чергування рівноправних висловлювань могло б в абзацному вираженні мати такий вигляд: 1+2+3||4||5, що становлять предмети мовлення - розгляд питань про національні конфлікти || розгляд економічних питань полеміка з питань про права людини. За "верхівками" абзаців, винесених на початок семантико-синтаксичних одиниць, можна судити про зв’язки, відношення розміщених в абзацах текстових єдностей. 6. Допоміжними до оформлення абзаца засобами виступають також спеціальні графічні позначення. А. Це, по-перше, три крапки в кінці або на початку абзаца. Йдеться не про функції розділового знака, що стосується окремого речення, а саме про роль і композиційне виділення, коли означується перехід до нового предмета мовлення. Дуже поширилося, зокрема, вживання трикрапки перед кінцевим, заключним абзацом. В усіх випадках присутність трикрапки посилює виділеність предметів мовлення. Б. Широко застосовується виділення початкових слів абзаца допомогою великих літер. Нерідко таким чином виділяються не лише слова, а й словосполучення, в ряді випадків особливо великою подається перша літера. Це сприяє рельєфному виділенню висловлювань про предмет мовлення, що складають текст. Подібне виділення звичайно охоплює сукупність абзаців, стосується великого фрагмента тексту. В. Дуже активно використовується для виділення компонентів тексту зміна шрифтів. Відмінним від основного в матеріалі шрифтом виділяються окремі абзаци або їхні початки. З допомогою поєднання шрифтів створюється взаємодія елементів різних змістових планів (щось є акцентованим або, навпаки, належить до деталей, подробиць і т.д.). Г. І нарешті, спостерігається застосування різних виділювальних лінійок і значків. Щоправда, значки (ромби, прямокутники, кружки та ін.) використовуються в основному для виділення цілих текстів, у ролі значків внутрішнього виділення спостерігалося застосування розміщеного на початку абзаца темного кружечка та художньо-декоративних позначень, розміщуваних у серединній позиції між частинами тексту. Посилюється рельєфність виділеності висловлювання про предмет мовлення й збільшенням інтервалу між фрагментами, що складаються з кількох абзаців. Цей засіб також використовується в розглядуваній системі композиційних виділень і часто поєднується з оформленням початкових слів абзаца за допомогою великих літер. Незважаючи на те, що вказані графічні позначення не є власне мовними засобами, вони мають відношення до текстової будови, виконують роль засобів розчленування і зв’язку. На це вже було звернуто увагу в лінгвістичній літературі, щоправда більшою мірою з точки зору стилістичного акцентування[72]. Розглянута система засобів композиційного виділення висловлювань про предмет мовлення в тексті дає змогу "вирватися з лещат" текстової монолітності й за допомогою багатьох об’єктивних орієнтирів справді "побачити" текстові єдності, наділені власне комунікативними функціями - всі вони слугують для виділення предметів мовлення та висловлювань про них. Ці реальні висловлювання мають різну будову з погляду їхньої співвіднесеності з елементарним висловлюванням про предмет мовлення, що характеризується певною семантико-синтаксичною вираженістю. Просте висловлювання про предмет мовлення Висловлювання про предмет мовлення розрізняються за обсягом, конструктивними рисами. Є висловлювання, що складаються з одного речення, є - зі складного синтаксичного цілого, а також - із поєднання складних синтаксичних цілих. Це залежить від того, в якій співіднесеності перебуває реальне висловлювання про предмет мовлення з елементарним висловлюванням. Ми говорили вже про те, що елементарною комунікативною одиницею тексту, мовлення є елементарне висловлювання про предмет мовлення. Воно в семантико-синтаксичному плані представлене одним реченням або складним синтаксичним цілим зі з’єднувальними відношеннями речень. Треба також враховувати, що при формуванні реального висловлювання до основного повідомлення приєднуються супровідні компоненти, котрі слугують для посилення ефективності комунікації. Супровідні компоненти ми пізнаємо за наявністю у висловлюванні складних синтаксичних цілих із супровідними відношеннями. З урахуванням сказаного можемо приступити до розгляду типів висловлювань про предмети мовлення.
Назва: Синтаксис тексту
Дата публікації: 2005-02-17 (21626 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
