∆урнал≥стика > —интаксис тексту
ѕочаткова межа цих неповних речень, окр≥м внутр≥шньофразового ви¤ву, також може мати й ≥нший характер: зб≥гатис¤ з початковою межею фрази. ÷е, ¤к уже зазначалос¤, характерна дл¤ публ≥цистичного стилю конструкц≥¤, що спри¤Ї вид≥ленню, п≥дкресленню певного зм≥сту. ѕор≥вн¤йте: ¬чинене полпот≥вц¤ми видавалос¤ безглузд¤м, але вони справд≥ бо¤лис¤. ¬ той останн≥й р≥к вони бо¤лис¤ всього. «радженого ними народу; тиш≥, готовоњ в будь-¤кий момент вибухнути постр≥лами; дерев, котр≥ могли приховати повстанц≥в. як удавалос¤ переховуватис¤ цим трьом? ѕо-р≥зному. ƒе брехнею, де нахабством, б≥льше - зухвал≥стю. ƒвоЇ кат≥в, приховавши своЇ минуле, так зловчилис¤, що зум≥ли примазатис¤ до перемоги над фашизмом... ¬иражаЇ зм≥ст ц≥л≥сного реченн¤ також в≥докремлений компонент, що м≥стить тлумаченн¤, розТ¤сненн¤ з приводу ¤кого-небудь пон¤тт¤, про ¤ке йдетьс¤ в попередньому реченн≥. ÷е окрема ≥нформац≥¤, давана дл¤ розвитку попередньоњ, котра м≥стить ¤к≥сь не¤сн≥, незнайом≥ елементи. Ќаприклад: ≥ще не так давно тут, в операторськ≥й великотоннажноњ установки первинноњ переробки нафти, були так≥ звичн≥ щити з дес¤тками датчик≥в ≥ прилад≥в. “епер њх зам≥нив кольоровий дисплей - пристр≥й в≥зуального в≥дображенн¤ ≥нформац≥њ; ќсь чому ¤ гадаю, що ≥нтерес к≥нематограф≥ст≥в до роману "≤ довше в≥ку триваЇ день" виллЇтьс¤ в таку ж глибоку екранну опов≥дь лише в тому раз≥, ¤кщо збереже айтматовську сувТ¤зь час≥в - в≥д легенд до косм≥чного погл¤ду на героњв; ƒуже ц≥кавою ви¤вилас¤ на пробах актриса одного з театр≥в, самобутньо й неспод≥вано з≥грала непрофес≥ональна виконавиц¤ - стюардеса, ¤ку хтось ≥з групи розглед≥в у аматорськ≥й вистав≥;,/b> «ростаЇ число речовин, ¤к≥ називаютьс¤ ксепоб≥отиками, тобто чужими життю. ƒл¤ цього р≥зновиду характерним Ї вживанн¤ утвору, ≥менованого в≥докремленою прикладкою. ¬она представлена у першому й третьому фрагментах. Ќаш≥ спостереженн¤ також св≥дчать: "коли в≥докремлена прикладка в≥дпов≥даЇ семантиц≥ ≥менного присудка, субстантивна група, вичленена з реченн¤, легко усв≥домлюЇтьс¤ ¤к окреме реченн¤"[47]. ѕор≥вн¤йте: ƒисплей - це пристр≥й в≥зуального в≥дображенн¤ ≥нформац≥њ; ÷¤ непрофес≥ональна виконавиц¤-стюардеса, ¤ку хтось ≥з групи розглед≥в у аматорськ≥й вистав≥. “аке наповненн¤ конструкц≥њ, ≥менованоњ в≥докремленою прикладкою, можливе тому, що вона виражаЇ пов≥домленн¤ про предмет, названий у попередньому реченн≥, й назван≥м це мислитьс¤ спочатку достатн≥м, а пот≥м, уже на новому зм≥стовому витку, воно ще розТ¤снюЇтьс¤. “обто ми хочемо сказати що в≥дкремленою прикладкою вже вичлен¤Їтьс¤ самост≥йна предикативна одиниц¤, котра виражаЇ певну ≥нформац≥ю, ¤ка "даЇ прив≥д" дл¤ нового пов≥домленн¤ - по¤снювального. «м≥стове розчленуванн¤ поЇднуЇтьс¤ з пунктуац≥йним, а також з ≥нтонац≥йним, на¤вн≥сть ¤кого особливо пом≥тна в раз≥ пор≥вн¤нн¤ в≥докремлених прикладок з нев≥докремленими, що утворюють ускладнену ном≥нац≥ю Їдиного пон¤тт¤ (наприклад: д≥вчина-стюардеса; самобутньо й неспод≥вано з≥грала непрофес≥ональна виконавиц¤ - стюардеса, ¤ку хтось ≥з групи розглед≥в у аматорськ≥й вистав≥). ¬≥докремлений компонент у четвертому фрагмент≥ близький до розгл¤нутих тим, що з його допомогою розкриваЇтьс¤ ¤кась сутн≥сна характеристика предмета, про ¤кий мовитьс¤. ћожна перефразувати зм≥ст, ним передаваний: Ќазва "ксеноб≥отики" означаЇ "чуж≥ життю". ≤ тут спершу вичленовуЇтьс¤ одна предикативна одиниц¤, пов≥домл¤Їтьс¤ факт (зростаЇ число речовин, ¤к≥ називаютьс¤ ксеноб≥отиками), ≥ в нову зм≥стову площину перемикаЇ елемент тобто чуж≥ життю, котрий по¤снюЇ, ¤к треба розум≥ти, ¤к тлумачитьс¤ слово "ксеноб≥отики". “рансформац≥¤ реченн¤ пол¤гаЇ у випущенн≥ в≥домих ≥з попереднього реченн¤ компонент≥в, морфолог≥чн≥й сп≥вв≥днесеност≥ в≥домих ≥ нових компонент≥в ≥ в уживанн≥ спец≥ального по¤снювального сполучника. ÷¤ трансформац≥¤ зумовлена формуванн¤м звТ¤зного мовленн¤, л≥н≥йно-посл≥довною спадкоЇмн≥стю зм≥стових компонент≥в у текст≥. ÷≥кавим Ї в цьому в≥дношенн≥ другий фрагмент. ѕерша предикативна одиниц¤ маЇ вс≥ ознаки семантико-синтаксичноњ самост≥йност≥: ќсь чому ¤ гадаю, що ≥нтерес к≥нематограф≥ст≥в до роману "≤ довше в≥ку триваЇ день" в≥д≥ллЇтьс¤ в таку ж глибоку екранну опов≥дь лише в тому раз≥, ¤кщо збереже айтматовську сувТ¤зь час≥в. ƒруга частина опин¤Їтьс¤ вже за межами цього реченн¤, вона м≥стить розТ¤сненн¤ з приводу того, що ≥менуЇтьс¤ айтматовською сувТ¤ззю час≥в. ÷е пон¤тт¤ належить до сфери ≥ндив≥дуального св≥тов≥дчутт¤ художника слова, воно виникло на певному ступен≥ абстракц≥њ й ув≥брало в себе осмисленн¤ обТЇмного зм≥сту. “обто за невеликим мовним знаком, словосполученн¤м, стоњть складний, обТЇмний мислений зм≥ст, ¤кий, звичайно, присутн≥й у св≥домост≥ того, хто пише (промовл¤Ї), ≥ ¤кий визначаЇ дальше розгортанн¤ тексту. ѕоповненн¤ другого реченн¤ з урахуванн¤м сказаного могло б, наприклад, дати такий вар≥ант: —воЇр≥дн≥стю цього звТ¤зку (айтматовська сувТ¤зь час≥в) Ї обТЇднанн¤ форм художнього св≥тов≥дчутт¤, починаючи в≥д легенд ≤ до косм≥чного погл¤ду на героњв. ” текст≥ ж цей зм≥ст представлений т≥льки часточкою форми: в≥д легенд до косм≥чного погл¤ду на героњв. “ому не в ус≥х випадках самост≥йн≥сть анал≥зованого реченн¤ перев≥р¤Їтьс¤ шл¤хом простого п≥дставл¤нн¤ компонент≥в ≥з попереднього реченн¤. ¬ таких б≥льш складних ситуац≥¤х важливо зТ¤сувати контекстуальну законом≥рн≥сть нового пов≥домленн¤, рух, переходи зм≥ст≥в, розчленован≥сть новоњ побудови на окрем≥ зм≥сти, п≥дкр≥плювану ≥нтонац≥йно-пунктуац≥йними засобами. “ак, ¤кщо в розгл¤дуваному приклад≥ анулювати тире, зм≥нити ≥нтонац≥ю, виключивши њњ завершальний елемент п≥сл¤ сл≥в айтматовська сувТ¤зь час≥в, то утворитьс¤ Їдине найменуванн¤ айтматовська сувТ¤зь час≥в в≥д легенд до косм≥чного погл¤ду на героњв. ¬≥дбуваЇтьс¤ пом≥тна семантико-синтаксична перебудова (в≥д реченн¤ - до словосполученн¤), ¤вно не на користь осмисленост≥ речей, про ¤к≥ мовитьс¤. “обто таким чином ми порушуЇмо х≥д м≥ркувань автора, тод≥ ¤к вид≥ленн¤ самост≥йноњ предикативноњ одиниц≥ узгоджуЇтьс¤ з лог≥кою викладу. ќбс¤г в≥докремленоњ конструкц≥њ, природно, маЇ певне значенн¤ у зТ¤суванн≥ того, чи не Ї ц¤ конструкц≥¤ окремим самост≥йним реченн¤м, та все ж цей аспект не основний. √оловне - ви¤вленн¤ функц≥онально-зм≥стовоњ самост≥йност≥ цього звороту й нав≥ть слова. ¬ книз≥ "–еченн¤ ≥ його в≥дношенн¤ до мови та мовленн¤" ¬.ќ.«вТ¤г≥нцев слушно п≥дкреслюЇ, що представником думки у мов≥ Ї смисл. ≤з цього погл¤ду "зм≥ст Ї ознакою реченн¤, - ¤кщо зм≥ст на¤вний у посл≥довност≥ сл≥в ≥ нав≥ть в одному слов≥, Ї й реченн¤, ¤кщо немаЇ зм≥сту, то немаЇ й реченн¤Ф[48]. ÷¤ законом≥рн≥сть п≥дтверджуЇтьс¤ тими випадками, коли в синтаксичн≥й побудов≥ в≥докремлюютьс¤ слово або словосполученн¤, ¤ке, здавалос¤ б, Ї компонентом звичайного л≥н≥йного розширенн¤ реченн¤. ≤ в той же час в≥н п≥дкреслено обмежений (≥з допомогою тире, наприклад) в≥д основноњ частини. ÷ей ком-позиц≥йно-≥нтонац≥йний розрив створюЇ нове зм≥стове членуванн¤: перша частина осмислюЇтьс¤ ¤к самост≥йне пов≥домленн¤, затим самост≥йним постаЇ й в≥докремлений компонент, бо з його допомогою виражаЇтьс¤ зм≥ст, що базуЇтьс¤ на зм≥ст≥ першого, але обертаЇ його вже в новий зм≥стовий аспект. –озгл¤немо приклади: —умн≥ви переймали. „и маЇ право писати? ўо до ц≥Їњ ≥стор≥њ ≥ншим? ј чи вона потр≥бна - ¤к чужий досв≥д, хай ≥ т¤жкий, ¤к урок?; орабель доставив у √авр 142 кубометри сиб≥рськоњ модрини - дл¤ в≥дновлювальних роб≥т; ¬елика в≥дпов≥дальн≥сть тих, хто жив пор¤д, - в≥дпов≥дальн≥сть перед людьми, перед часом. ћал≥ка —аб≥рова належить не т≥льки своњй с≥мТњ, вона - частина сп≥льного духовного багатства. Ќе можна про це забувати - н≥кому; јктор виростаЇ з ум≥нн¤ трудитис¤ - не з-п≥д палиц≥, не за наказом, не з необх≥дност≥ - з внутр≥шньоњ потреби своЇњ; ∆итт¤ випробовуЇ нас екстремальними ситуац≥¤ми, так само ¤к ≥ звичайним побутом. ≤нод≥ ми не витримуЇмо одного, ≥нод≥ - ≥ншого. ј люди повинн≥ залишатис¤ людьми - за вс≥х ситуац≥й. ¬ ≥м¤ тих, кого ми любимо або любили. ¬ ≥мТ¤ њхн≥х ≥ наших ≥деал≥в. Ќе п≥дм≥нюючи ц≥нностей справжн≥х ≥ в≥чних минущими. ” наведених фрагментах Ї конструктивно можливим сполученн¤ елемент≥в у ц≥л≥сн≥ побудови, що не ви¤вл¤ють перервност≥ в зм≥стових звТ¤зках ≥ в≥дношенн¤х: вона потр≥бна ¤к чужий досв≥д; корабель доставив у √авр 142 кубометри сиб≥рськоњ модрини дл¤ в≥дновлювальних роб≥т; Ќе можна про це забувати н≥кому; јктор виростаЇ з ум≥нн¤ трудитис¤ не з-п≥д палиц≥, не за наказом, не з необх≥дност≥ - з внутр≥шньоњ потреби своЇњ; ј люди повинн≥ залишатис¤ людьми за вс≥х ситуац≥й. –озчленуванн¤ конструкц≥њ створюЇ нове сп≥вв≥дношенн¤ зм≥ст≥в, а значить, перетворюЇтьс¤ й форма: кожна частина набуваЇ ознак предикативност≥. ¬ першому фрагмент≥ (III фраза) одна предикативна одиниц¤ виражаЇ запит ≥нформац≥њ про необх≥дн≥сть ознайомленн¤ читач≥в з ≥стор≥Їю, ¤ку хоче опов≥сти автор, друга одиниц¤ м≥стить зТ¤суванн¤ мети цього ознайомленн¤ (вона потр≥бна ¤к чужий досв≥д). ” другому фрагмент≥ спершу пов≥домл¤Їтьс¤ факт доставки у √авр сиб≥рськоњ модрини, пот≥м - звертаЇтьс¤ увага, що потр≥бен цей матер≥ал дл¤ в≥дновлювальних роб≥т. “рет≥й фрагмент (III фраза): перша предикативна одиниц¤ м≥стить судженн¤ про щось принципово важливе, друга говорить про те, що забутт¤ це непростиме н≥кому. ƒумка, висловлена в другому реченн≥, суттЇва дл¤ даного тексту, оск≥льки мовитьс¤ ¤к про певну нетактовн≥сть стосовно того, що повТ¤зане з памТ¤ттю про в≥дому балерину ћал≥ку —аб≥рову, ви¤вили њњ ж р≥дн≥. ¬ четвертому фрагмент≥ перша предикативна одиниц¤ м≥стить судженн¤ про основн≥ законом≥рност≥ становища актора (вм≥нн¤ трудитис¤) , в друг≥й - розкриваЇтьс¤ сам характер ум≥нн¤ трудитис¤ (й трудитис¤ треба не з-п≥д палиц≥, не за наказом, не з необх≥дност≥ з внутр≥шньоњ потреби своЇњ). ѕТ¤тий фрагмент (III фраза): перше реченн¤ виражаЇ судженн¤ про те, що маЇ бути завжди властиве люд¤м, друге м≥стить пов≥домленн¤ про важливу деталь, ¤ка стосуЇтьс¤ ц≥Їњ характеристики (њй це маЇ бути властиве за вс≥х ситуац≥й). ¬ид≥лен≥сть елемента за вс≥х ситуац≥й зумовлена ще й тим, що ран≥ше мовилос¤, ¤к житт¤ випробовуЇ нас екстремальними ситуац≥¤ми - таким чином п≥дтримуЇтьс¤ значущ≥сть певноњ смисловоњ л≥н≥њ. ÷ей фрагмент м≥стить також ≥ще компоненти, под≥бн≥ до тих, про ¤к≥ зараз було сказано, але оформлен≥ вони вже окрем≥ фрази: ¬ ≥мТ¤ тих, кого ми любимо чи любили; ¬ ≤мТ¤ њхн≥х ≥ наших ≥деал≥в. ѓх теж можна було б приЇднати до складу≥ одного реченн¤, але спостережене в≥дмежуванн¤ св≥дчить про необх≥дн≥сть саме такого розпод≥лу зм≥ст≥в, формуванн¤ самост≥йност≥ одиниць у певному зм≥стовому аспект≥ (в ≥мТ¤ чого це необх≥дно).
Ќазва: —интаксис тексту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (21626 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
