Sort-ref - Підхід до природи з точку зору нетрадиційних поглядів


		Головна · Замовити реферат · Гостьова кімната · Партнери · Контакт ·



		Пошук



		Рекомендуєм

Екологія > Підхід до природи з точку зору нетрадиційних поглядів

Другий тип уваги, коли вона буває направлена на який-небудь предмет зусиллям волі, називається вольовою увагою. Мимовільна увага найбільше часто зустрічається і не вимагає спеціального тренування.

Вольова увага вимагає зусиль, волі і певної мети, відомого тренування, яке недосяжне для більшості людей. Вольова увага є признак мислячих людей. Мало думаюча людина не буде старатися утримати таким чином свою увагу на нецікавих предметах.

Вольова увага розвивається вправами і повністю окуповує працю наполегливістю, так як ніщо в розумовому (мислячому) світі не може бути здійснене без неї.

Інтерес завжди розвиває увагу і сконцентровує її на предметі, в той час, як нецікава тема або предмет вимагає великого зусилля і старанності, щоб утримати увагу.

Так само, як інтерес розвиває увагу, увага розвиває інтерес. Якщо людина дає собі завдання сконцентрувати вольову увагу на будь-якому предметі, то незабаром перед нею розкриються нові цікаві сторони цього предмета.

Відкриються речі, яких людина раніше і не бачила, і не підозрювала. В кожному предметі вона побачить багато нових фаз і аспектів, які будуть представляти для неї інтерес. Треба шукати цікавих сторін в цікавих предметах. Вольова увага- це один із признаків розвитку волі, мислення, добре натренованого волею, тому що воля завжди сильна і потребує тренування. З другого боку один з кращих шляхів тренування мислення за допомогою волі- це практичні вправи вольової уваги.

Людина з сильно розвинутою увагою часто досягає більше, ніж обдарована людина, але з обмеженою увагою.

Вольова увага і старанність- хорошіі замінники геніальності і часто досягають більшого результату, особливо на великому проміжку часу.

Вольова увага- це тверде і визначене утвердження мислення на якому-небудь визначеному предметі, причому в той же час виключаються із свідомості всі другі предмети, які хочуть туди проникнути.

Увага збільшує і підсилює здібності сприйняття і допомагає діяльності органів сприйняття.

Увага приводить в дію сили асоціацій і дає нам вільний кінець нескінченного ланцюга асоціаційних між собою фактів, які зберігаються в нашій пам’яті. Ці факти утворюють комбінації, про які ми раніше і не думали, і цим самим дають нам нові дані відносно предмета, який розглядається.

Увага ніби збирає в фокус всі наші пізнання, якими ми володіємо по відношенню до даної речі і з’єднує їх разом, дозволяючи нам комбінувати і класифікувати їх, створюючи таким чином нові знання.

Чим більше уваги людина віддає розгляду предмета, тим глибше враження, яке предмет залишає в мисленні і тим легше їй буде потім при роботі. Увага – це необхідна умова для хорошої пам’яті. Ступінь пам’яті залежить від ступеня уваги та інтересу. Немає більш важливого правиладля досягнення успіху, ніж здібність робити одну річ в один час уникаючи всіх розваг і предметів, які відвертають увагу, причому мислення повинно тримати головну думку перед собою.

Увага посилює всі здібності – здібності роздумувати, здібності вибору, аналогічні здібності, а з другої сторони, немає більш вірного показника на слабкість мислення, ніж нестача уваги.

РОЗУМОВІ ВПРАВИ В ЗОСЕРЕДЖЕННІ УВАГИ.

Вправа 1.

Взяти який – небудь знайомий предмет, поставити його перед собою, постаратися ввібрати в себе якомога більше вражень, які йдуть від нього. Вивчити всі маленькі особливості, на які ви звернули увагу. Потім розкласти річ на складові частини і проаналізувати їх якомога глибше. Потім записати все, що дізналися. Після цього зрівняти опис з предметом і можна буде зауважити, як багато залишилось непоміченим.

На наступний день візьміть цей же предмет, і роздивившись його ще раз, опишіть подробиці. Буде видно, скільки нового ви побачили при повторному огляді.

Ця вправа укріплює пам’ять, так як і увагу, тому, що вони зв’я зані між собою нероздільно.

Вправа 2.

Зайти в кімнату і роздивитись довкола, потім вийти з кімнати, записати числом кількість предметів, з описом кожного.

Ви будете здивовані, зауваживши, як багато речей ви пропустили при першому погляді і як почне покращуватись ваша увага після невеликої практики.

Потрібно розвивати вашу силу волі і знати, що увага відкриває двері для прояву сили волі. Щоб користуватися волею, потрібно бути здібним визначити і твердо сконцентрувати увагу.

ПРО ВОЛЮ.

Воля є наслідком пізнання. Чуттєве пізнання виробляє чуттєву волю, духовне – духовну.

Чуттєва воля походить від любові до світу, духовна – від любові до бога і до ближнього.

Тому для застосування волі необхідно пізнати Творця , так як застосування чуттєвої волі на духовну- це вже є ступінь підвищення.

Творець, як Дух, для наших відчуттів був недосяжним, тепер відкриває нам себе в природі, возвеличує через неї своє буття і заохочує нашу цікавість дізнатись, хто ж Творець прекрасного.

В людині є подвійна сила або властивість.

Духовне пізнання і духовне буття готують людину до майбуття.

Почуття хотіти належить до тваринного буття, але духовне пізнання є необхідностями духовного життя, тобтот життя душі. Творець не може хотіти чуттєво, бо Він є Дух, який не має органів.

Отже, тільки духовне наближує нас до Творця, а не чуттєве.

Нічого не буває без дії і наслідку, то наслідком пізнання є воля.

Єдність чуттєвого пізнання і чуттєвої волі є любов’ю до світу, а єдність чуттєвого пізнання з духовною волею є любов’ю до Творця, до ближнього.

Ніяка дія не відбувається без взаємодії, і якщо пізнання впливає на волю, а воля на пізнання, то по якості взаємодії волі визначається ступінь пізнання.

Якщо ж воля не буде взаємно діяти (впливати) на першу ступінь духовного пізнання, то пізнання не буде возвеличуватись, отже, пізнання підкріплюється взаємодією волі, а воля підкріплюється пізнанням.

Людина завжди бажає добра.

Бажання чуттєвого добра веде до роздумів про духовний світ, тому якраз воля є першоосновою духовного пізнання.

Коли людина починає пізнавати духовно, тоді чуттєва його воля змінюється в духовну. За першим ступенем духовного пізнання наступає найвища чистота чуттєвого хотіння, і ця чистота робить людину здібним, щоб мати духовне пізнання.

Але потрібно вміти відрізняти хотіння в силі від хотіння в дії, або волю від хотіння.

Хотіння, або бажання, буває у нас попередньо перед бажанням, і є побудженням до пізнання, рішуча воля буває після пізнання, і вона є наслідком пізнання.

Звідки ж у людини бажання і воля? Бажання виникає із самолюбства. Самолюбство переростає у людинолюбство, і отримує подвійну силу бажання (хотіння), тоді коло його пізнання збільшується.

У людини є воля, нахили і здібності.

****

Піднімайтесь на вершини, щоб знайти чистоту.

Щоб знайти чистоту, треба високо піднятись і зв’язати себе з небом. Ніколи не можна знайти чистоту внизу, де кишать нечистоти і брудні елементи. На вершині все прозоре і кришталево-чисте. Якщо ви будете підійматись все вище і вище, ви набудете чистоти, навіть не просячи цього, тому що завдяки зусиллю, яке ви докладаєте, щоб піднятись, ви вже очищаєтесь.

Людські відносини.

Обов’язки вдячності.

Людина одержує від батьків фізичне тіло, а також життя, освіту, житло, одяг, харчування. Це обов’язок, за який треба відплатити. Більшість дітей не розуміють цього. Діти мають обов’язок перед батьками. А ще людина має обов’язок до суспільства, тому що вона користується його культурою, школами, музеями, транспортом. Людина зобов’язана перед своєю нацією, яка дала їй колір шкіри, перед планетою Земля, яка народила і живить її, перед сонячною системою.

Перший обов’язок людини- бути справедливим, любити батьків, приносити їм якомога більше добра за все те, що вони їй зробили, робити все можливе для суспільства, країни, всього людства, Космосу. Він пропонує свої думки та ідеї, він думає про добро для всіх, так встановлює добро і рівновагу, і природа вважає його розумною істотою.

Борг учня своєму учителеві.

Припустимо, у вас є вчитель. Ви йому винні величезний борг. Ви скажете: «А скільки ми йому винні?”- нічого, він нічого не просить, але ви зобовзані для інших зробити стільки ж, скільки він зробив для вас.

Відносини.

1. Любов, яка не чекає на взаємність.

Якщо ви завжди чекаєте, що вас будуть любити взаємно, ви ніколи не будете щасливі, тому що ви розраховуєте на щось невизначене. Не можна розрахоаувати на любов інших. Ось чому я кажу “Хочете бути щасливі? То не просіть, щоб вас любили, давайте самі любов, і ви завжди будете любимі.

2. Відносини між батьками і дітьми.

Більшість батьків вважає, що вони є творцями своїх дітей, тому думають, що можуть робити з ними, що хочуть. Ні, батьки повинні знати, що вони тільки будують будинок для дитини, її тіла. Вони не створюють душу, яка приходить здалека.

3. Відносини між чоловіками і жінками.

Єдине розв’язання проблеми полягає в тому, як ми дивимось на людей і на речі. Чоловікам я кажу: ”Чим більше ви вірите, що жінка- божество, тим менше ваше бажання не зіпсувати її. Причина нестриманості, зривів в любові полягає в тому, що чоловіки не знають, як ставитись до жінки і навпаки.

Якщо двоє людей хочуть знайти справжню любов, вірність, свободу, кожен повинен думати про другого, як про представника Отця Небесного, Матері Божої. Дивлячись так одне на одного, вони торкаються чогось вищого. Тоді і ангели і духи віддають свою силу і радість двом закоханим, які висловлюються на найкращій мові, мові безмежної любові.