Sort-ref - ѕ≥дх≥д до природи з точку зору нетрадиц≥йних погл¤д≥в


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

≈колог≥¤ > ѕ≥дх≥д до природи з точку зору нетрадиц≥йних погл¤д≥в

≤стинна рел≥г≥¤, незалежно в≥д того, ¤ким ≥менем вона називаЇтьс¤, виходить в≥д Усерц¤Ф ≥ не задов≥льн¤Їтьс¤ ≥нтелектуальними розТ¤сненн¤ми; зв≥дси ≥ неспок≥й; ≥ спрага задоволенн¤, ¤ка охоплюЇ людину, коли св≥тло починаЇ пробиватис¤.

¬плив п≥дсв≥домого мисленн¤.

—ила думки Ц це повн≥стю реальна сила, ≥ нею, ¤к ≥ вс¤кою другою силою природи, можна користуватис¤ над≥йним чином ≥ застосовувати њњ в повс¤кденному житт≥.

јле дехто зловживаЇ цим в егоњстичних ц≥л¤х. ѕоражаЇ неосв≥чен≥сть, ¤ка про¤вл¤Їтьс¤ по в≥дношенню до природи ≥ насл≥дк≥в неправильного користуванн¤ силою думки, а такоЇ ≥ те, на ск≥льки поширен≥ под≥бн≥ зловживанн¤ нею з егоњстичною метою. Ќа людей, ¤к≥ не усв≥домлюють джерела сили в самих соб≥, можуть погано впливати ≥нш≥, про¤вл¤ючи розумову силу.

јле ¤кщо людина усв≥домила в сам≥й соб≥ У¤Ф, ¤ке складаЇ Їдину реальну њњ частину Ц неприступну м≥ць сили; оплот проти будь-¤кого нападу, то ц≥й людин≥ не можуть нанести н≥¤коњ шкоди под≥бн≥ взаЇмод≥њ.

Ћюди, ¤к≥ усв≥домлюють в соб≥ своЇ У¤Ф, можуть легким зусилл¤м вол≥ оточити себе розумовою атмосферою, ¤ка зд≥бна в≥дштовхувати хвил≥ думок, ¤к≥ надход¤ть в≥д мисленн¤ ≥нших людей.

÷е призначенн¤ свого У¤Ф Ї науковий ≥ Їдино реальний спос≥б самозахисту.

Ќ≥що не може пошкодити реальному в людин≥. ≤ чим ближче вона п≥дходить до реального, чим ¤скрав≥ше усв≥домлюЇ це ≥ чим ¤сн≥ше розум≥Ї, тим сильн≥шою стаЇ. якщо Ї в≥дчутт¤, що обставини, або реч≥ погано впливають, то потр≥бно см≥ливо в≥дстоювати себе ≥ в≥дводити цей вплив. якщо людина п≥дн≥маЇтьс¤ вище звичайного людського мисленн¤, прагнучи до площини признанн¤ свого реального У¤Ф, тод≥ вона зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д нижчих про¤в≥в закону; причини ≥ насл≥дки займають м≥сце у вищий площин≥ причинност≥, де вона в≥д≥граЇ б≥льш високу роль.

„уж≥ думки можуть сильно впливати на людей, коли ц≥ думки направлен≥ в≥д одного до другого, ≥ нав≥ть тод≥, колинемаЇ спец≥ального нам≥ру. јбо напр¤мок посланоњ думки в≥дсутн≥й.

¬≥брац≥њ думок ще довго залишаютьс¤ в астральн≥й атмосфер≥ п≥сл¤ того, ¤к була зроблена спроба послати думку. јстральна атмосфера насичена в≥брац≥¤ми думок, ¤к≥ належали люд¤м багато рок≥в тому ≥ до цього часу мають вплив на людей ≥ ми вс≥ прит¤гаЇмо до себе в≥брац≥њ думок, ¤к≥ в≥дпов≥дають по своњй природ≥ тим, до ¤ких ми звикли. ожна людина маЇ зд≥бн≥сть нав≥ювати силу ≥ енерг≥ю тому оточенню, в ¤кому вона Ї, один може нав≥¤ти силу, другий може погасити будь-¤ку рад≥сть, трет≥й всел¤Ї неспок≥й. ќдн≥ внос¤ть з собою атмосферу здоровТ¤, у других, н≥бито здорових Ц хвороблива аура.

ƒе¤к≥ нав≥юванн¤ поган≥ ≥ небажан≥, ≥нш≥, навпаки, корисн≥, ≥ ¤кщо приход¤ть вчасно, то допомагають нам. Ћюдина Ц це ≥ндив≥дуум, у нењ власне мисленн¤ ≥ власна вол¤. ¬она повинна м≥цно триматись св≥домост≥ свого У¤Ф ≥ буде протисто¤ти поганим нав≥юванн¤м ≥нших. ѕотр≥бно бути власним нав≥ювачем: необх≥дно самим тренувати своњ п≥дсв≥дом≥ думки, впливати на них ≥ не дозвол¤ти чужому нав≥юванню втручатись в це. ѕовед≥нка людини в≥дпов≥даЇ думкам, що дом≥нують у його мисленн≥, ≥ н≥що так не спри¤Ї усп≥ху в житт≥, ¤к на¤вн≥сть високого ≥деалу. ¬се, що було створено в св≥т≥ речей, зобовТ¤зане своњм походенн¤м сил≥ мисленн¤. ¬ища зд≥бн≥сть самоконтролю Ї одн≥Їю ≥з досконалих ¤костей ≥деальноњ людини.

Ќародна мудр≥сть вчить.

«олот≥ ¤блука на ср≥бн≥й тарел≥ Ц це слова, сказан≥ вчасно.

Ќе звертай уваги на кожне слово. —лова мудрих Ц немов от≥ леза в гирлиз≥ й мов позабиван≥ цв¤хи.

Ѕезглуздий п≥знаЇтьс¤ в своЇму багатосл≥вТњ. –озумний стримуЇ своњ слова. ƒобре слово звесел¤Ї людину, гниле Ц засмучуЇ.

Ќа Ѕлизькому —ход≥ археологи проводили розкопки ≥ п≥д розвалинами знайшли чудову вазу, на ¤к≥й один з цар≥в того часу написав запов≥т своЇму синов≥. ¬аза складалас¤ з пТ¤ти стор≥н, на н≥й було написано: Уўо б ти не говорив, сину, кажи завжди правду ≥ добре подумай, що ти говориш ≥ кому ти говориш, щоб тоб≥ не потрапити в неприЇмност≥Ф.

¬ одного чолов≥ка було троЇ друз≥в. ѕершого в≥н дуже любив; другого любив, але недолюблював, третього ненавид≥в. “ак склалос¤, що того чолов≥ка звинуватили в ¤кихось провинах ≥ готувалис¤ його судити. ¬≥н згадав про своњх друз≥в ≥ вир≥шив звернутис¤ до них за допомогою. ѕрийшов до першого, ¤кого дуже любив, розпов≥в про свою б≥ду ≥ попросив допомогти. јле той в≥дпов≥в:Фя вже не друг тоб≥, йди в≥д мене гетьФ. ƒругий друг сказав: Уя розум≥ю тебе, ¤ проведу тебе до судилища, але йди дал≥ самФ. “рет≥й друг, ¤кого чолов≥к ненавид≥в, погодивс¤ захищати його на суд≥. …дучи в≥д третього друга, чолов≥к м≥ркував, що сталос¤ ≥ хто його справжн≥й друг, перед ким йому вибачатис¤ ≥ в чому ка¤тис¤. а¤тис¤ в щир≥й любов≥ до першого друга, ¤кого дуже любив? а¤тис¤ в тому, що другого недолюблював чи в своњй ненавист≥ до третього друга? ј в народ≥ говор¤ть, що друг п≥знаЇтьс¤ в б≥д≥.

∆или двоЇ друз≥в. “рапилос¤ так, що молодший, не подумавши, пустив про старшого погану чутку. «годом в≥н зрозум≥в, що накоњв, ≥ прийшов до старшого друга просити пробаченн¤. “ой вислухав ≥ сказав: Уя пробачаю тебе, але зроби дл¤ мене одну справу. ¬≥зьми це п≥рТ¤ ≥ пусти за в≥тромФ. ћолодший зробив це ≥, задоволений, повернувс¤. јле старший сказав йому:Фј тепер, друже, йди й позбирай це п≥рТ¤Ф. ќтже, сл≥д думати, що говориш, бо сказане слово вже не повернеш назад. —ловом можна й засмутити людину. “реба, перш н≥ж говориш, подумати, що з цього може вийти.

ћ≥й батько вчив мене: У—ину м≥й, не завдавай люд¤м кривди н≥ словом, н≥ д≥лом. Ќе порань людське серце нерозважливими словами. ѕамТ¤тай, що слово нерозважливе й недобре Ц ¤к той меч, що вбиваЇ людину. —ловом можна вбити людину. ¬≥д сл≥в своњњх осуджений будеш ≥ в≥д сл≥в своњх оправданий будеш. Ѕудь швидким на слуханн¤, але не посп≥шай сприймати кожне слово ≥ не гн≥вайс¤Ф.

ультура сприйн¤тт¤.

Ћюдина п≥знаЇ зовн≥шн≥й св≥т через своњ в≥дчутт¤. Ѕагато хто думаЇ, що ц≥ в≥дчутт¤ робл¤ть всю роботу сприйн¤тт¤; тод≥ ¤к насправд≥ вони Ї лише пров≥дниками в≥брац≥й, ¤к≥ ≥дуть в≥д зовн≥шнього св≥ту, ¤к≥ пот≥м ≥ принос¤тьс¤ мисленню дл¤ ознайомленн¤ з ними.

—приймаЇ розум, а не органи в≥дчутт≥в. “ому розвиток сприйн¤тт¤ насправд≥ дор≥внюЇ розвитку мисленн¤.

ѕерший шл¤х пол¤гаЇ в п≥дпор¤дкуванн≥ вс≥х в≥дчутт≥в, почутт≥в пануванню свого У¤Ф, або своЇњ вол≥, причому пануванн¤ це дос¤гаЇтьс¤ утвердженн¤м влади свого У¤Ф над зовн≥шн≥ми в≥лчутт¤ми ≥ емоц≥¤ми.

ƒругий шл¤х пол¤гаЇ в тому, що, утвердивши своЇ пануванн¤, починають розвивати ≥ удосконалювати розумову зброю дл¤ того, щоб звершувати кращу ≥ б≥льш продуктивну роботу.

ƒл¤ того, щоб набути знанн¤, необх≥дно, ¤к можна краще використати розумову зброю, ¤ка Ї в розпор¤дженн≥ людини. якщо б людина народилас¤ без орган≥в в≥дчутт≥в, ¤ким би прекрасним не було мисленн¤, вона жила би сонливим рослинним житт¤м, малозначним, або зовс≥м без св≥домост≥. јле найвищ≥ думки приход¤ть до нас не через в≥дчутт¤; вс≥ дан≥, ¤к≥ добут≥ через посередн≥сть в≥дчутт≥в, Ї Ус≥рим матер≥аломФ, над ¤ким працюЇ мисленн¤, вил≥плюючи з нього те прекрасне, ¤ке воно зд≥бне в≥дтворювати на високих своњх ступен¤х.

–≥ст мисленн¤ залежить в≥д вражень, одержаних в≥д ¬сесв≥ту ≥ ц≥ враженн¤ приход¤ть через в≥дчутт¤.

Ћюдина знаЇ ≥ бачить т≥льки дуже невелику частину того, що в≥дбуваЇтьс¤ навколо нењ. ѓњ обмеженн¤ дуже велик≥. ѓњ зоров≥ зд≥бност≥ сприймаютьс¤ т≥льки де¤к≥ в≥брац≥њ св≥тла. “е ж можна сказати про слух.

≤снують властивост≥ матер≥њ, ¤к≥ н≥ одне ≥з наших в≥дчутт≥в не може п≥знати безпосередньо ≥ що Ї ≥нш≥ ≥стоти, так створен≥, що вони можуть сприймати ц≥ властивост≥ так, ¤к ми сприймаЇмо св≥тло, звукЕ

ћисленн¤ одержуЇ враженн¤ в≥д предмет≥в зовн≥шнього св≥ту за допомогою мозку ≥ орган≥в в≥дчутт≥в. ќргани в≥чутт≥в складають зброю мислен¤, ¤кими Ї мозок ≥ вс¤ нервова система. «а допомогою мозку ≥ нерв≥в мисленн¤ користуЇтьс¤ органами в≥дчутт≥в дл¤ одержанн¤ ≥нформац≥њ про зовн≥шн≥ предмети.

¬≥дчутт¤ Ї внутр≥шнЇ, розумове сприйн¤тт¤, ¤ке виникаЇ ¤к насл≥док того, що зовн≥≥шн≥й предмет чи ¤кийсь-небудь факт подразнюЇ органи в≥дчутт≥в, нерви ≥ мозок, заставл¤ючи таким шл¤хом розум Уусв≥домитиФ зовн≥шн≥й предмет або факт.

„им б≥льше в≥дчутт¤ п≥ддаютьс¤ тренуванню ≥ вправам, тим значн≥ш≥ стають розумов≥ сили ≥ ≥зд≥бност≥. яке постачанн¤ нашого розумового складу матер≥алом, така к≥льк≥сть ≥ ¤к≥сть тканини, ¤ку виготовлено.

¬≥дчутт¤ св≥домост≥ Ї найпрост≥шим ≥ первинним в≥дчутт¤м. ¬ первинних формах житт¤ в≥дчутт¤ дотику було властиве в однаков≥й м≥р≥ вс≥м частинам т≥ла, хоча у вищих формах це в≥дчутт¤ трохи локал≥зувалось, тому що одн≥ частини т≥ла чуттЇв≥ш≥ за ≥нш≥. —мак знаходитс¤ в т≥сному звТ¤зку з дотиком Ц дехто вважаЇ нав≥ть смак надзвичайно розвиненим дотиком де¤ких частин т≥ла, особливо обличч¤.

¬≥дчутт¤ нюху т≥сно звТ¤зано з в≥дчутт¤м смаку ≥ часто д≥њ у зТЇднанн≥ з ним, завд¤ки тому, що маленьк≥ частинки речовини, ¤к≥ знаход¤тьс¤ в рот≥, п≥дн≥маютьс¤ до орган≥в нюху через отв≥р у задн≥й частин≥ рота.

¬≥дчутт¤ слуху б≥льш складне, н≥ж в≥дчутт¤ смаку, дотику ≥ нюху. “ри останн≥х в≥дчутт¤ вимагають контакту предмета з органами в≥дчутт≥в, тод≥ ¤к дл¤ слуху предмет може знаходитис¤ на далек≥й в≥ддал≥, завд¤ки тому, що враженн¤ переноситьс¤ коливанн¤ми пов≥тр¤, ¤к≥ п≥дхоплюЇ ≥ передаЇ нервовий аппарат в≥дчутт≥в слуху.

«≥р вважаЇтьс¤ найб≥льш високим ≥ тонким ≥з вс≥х людських в≥дчутт≥в. ¬≥н сприймаЇ значно б≥льшу к≥льк≥сть предмет≥в на дальш≥й в≥ддал≥ ≥ передаЇ розуму значно б≥льше спостережень. «≥р представл¤Ї собою в≥дчутт¤ дотику в багато раз≥в зб≥льшене. –озвиток ф≥зичних в≥дчутт≥в маЇ так багато сп≥льного з розвитком Уастральних в≥дчутт≥вФ.