
		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

≈коном≥чн≥ теми > ≈коном≥чна ситуац≥¤ в ”крањн≥

≈коном≥чна ситуац≥¤ в ”крањн≥

—тор≥нка: 1/17

¬—“”ѕ

≈коном≥чна ситуац≥¤ в ”крањн≥, ¤ка невиг≥дно в≥др≥зн¤Ї ≥≥ њњ в≥д ≥нших крањн —Ќƒ, а також крањн —х≥дноњ ™вропи, що стали на шл¤х реформуванн¤ економ≥ки, викликаЇ велику тривогу. ”крањна переживаЇ небувалу за р≥внем економ≥чну кризу, розвалена ф≥нансова система, серйозно загострилась проблема спаду виробництва, деградуЇ система осв≥ти, нау ки та культури, посилилось зубож≥нн¤ населенн¤, ¤к результат Ч зросла злочинн≥сть.

«а оф≥ц≥йним визнанн¤м ѕрезидента ”крањни Ћеон≥да учми Ђте, що сталось з економ≥кою ”крањни, немаЇ ≥сто≠ричних аналог≥вї.

√либокий системний анал≥з стану економ≥ки нашоњ держави, оц≥нка динам≥ки економ≥чних процес≥в дозвол¤Ї зробити висновок, що економ≥ка ”крањни функц≥онуЇ в стад≥њ, де вже про¤вл¤ютьс¤ характерн≥ дл¤ ринковоњ економ≥ки недол≥ки (безроб≥тт¤, ≤нфл¤ц≥¤ та ≥нш≥), але не дос¤гла р≥в≠н¤, де запанував би механ≥зм саморегул¤ц≥њ.

÷е важкий пер≥од, перех≥дний. «а сукупн≥стю ознак йо≠го можна було б назвати пер≥одом, де в значно б≥льш≥й м≥р≥ сформован≥ елементи Ђдикогої, а не цив≥л≥зованого ринку. јнал≥з д≥й парламенту (колишнього) ≥ тепер≥ш≠нього св≥дчить про спробу затримати функц≥онуванн¤ еко≠ном≥ки саме в цей перех≥дний пер≥од. ÷е може викликати у сусп≥льства потребу в≥дмовитись в≥д. формуванн¤ ринко≠воњ економ≥ки, повернутись до адм≥н≥стративного управл≥н≠н¤. ќстаннЇ було б тупиковим шл¤хом.

“реба дати в≥дпов≥дь, ¤к вийти з цього, хто може вз¤ти на себе функц≥ю формуванн¤ цив≥л≥зованого ринку.

—в≥товий досв≥д дозвол¤Ї зробити висновок, що особли≠ву роль тут повинна в≥д≥грати держава.

јвтор досл≥джений ставить за мету досл≥дити роль держави в перех≥дний пер≥од формуванн¤ ринковоњ економ≥ки ÷¤ роль не така всеохоплююча, ¤к при адм≥н≥стративном; управл≥нн≥, але вона специф≥чна ≥ вплив держави на еконо м≥ку в такий пер≥од неменший, а, можливо, в≥дчуваЇтьс¤ б≥льш гостр≥ше.

¬ монограф≥њ робитьс¤ спроба проанал≥зувати механ≥зм≥ ≥ способи втручанн¤ держави в економ≥ку крањн з розвину тими ринковими в≥дносинами ≥ крањн, ¤к≥ њх лише форму ють, досл≥дити елементи державного регулюванн¤, особли вост≥ њх застосуванн¤ в практиц≥ заруб≥жних крањн та в ”крањн≥, охарактеризувати особливост≥ державного регулюван≠н¤ окремих сфер господарськоњ ≥ соц≥альноњ д≥¤льност≥ ”крањн≥, визначити функц≥њ ≥ завданн¤ держави у формуван≠н≥ ринкових в≥дносин, оц≥нити роль суб'Їкт≥в державного, ≥нституц≥онального ≥ громадського регулюванн¤ ринку у цьому процес≥.

ќб'Їктивна необх≥дн≥сть ≥ сутн≥сть державного регулюванн¤ ринку

—аморегулюванн¤ ринку ¤к спос≥б управл≥нн¤ економ≥кою було властиве дл¤ епохи в≥льноњ конкуренц≥њ. ” ƒруг≥й половин≥ XIX ст. у зв'¤зку з по¤вою монопол≥й ≥ посиленн¤м процесу усусп≥льненн¤ кап≥тал≥стичного виробництва, а п≥зн≥ше Ч на рубеж≥ XX ст., коли прискорилис¤ розвиток монопол≥й, зрощуванн¤ промислового ≥ банк≥вського кап≥талу, з'¤вилас¤ об'Їктивна необх≥дн≥сть у втручанн≥ держави у формуванн¤ структури ≥ пропорц≥й в≥дтворенн¤. “ака не обх≥дн≥сть була викликана потребами подоланн¤ економ≥чних криз, об≠меженн¤ зростанн¤ безроб≥тт¤, отриманн¤ монопол≥стичних тенденц≥й ≥ розвитку конкуренц≥њ, пом'¤кшенн¤ соц≥альних насл≥дк≥в стих≥њ ринку, а також обмеженн¤ чисельност≥ банкрут≥в.

ласична в≥льна ринкова економ≥ка вичерпала себе у пер≥од економ≥чноњ кризи 30-х рок≥в, коли стало очевидним, що необх≥дно шукати шл¤хи пом'¤кшенн¤ результат≥в економ≥чноњ кризи 1929Ч1933 рр. Ѕуло визнано, що додатков≥ регул¤тори ринку необх≥дн≥ ≥ функц≥¤ регулю≠ванн¤ маЇ бути закр≥плена за державою.

Ќайб≥льш глибоке ≥ всестороннЇ обгрунтуванн¤ необх≥дност≥ де≠ржавного впливу на економ≥ку було зроблене англ≥йським економ≥стом ƒ. ейнсом. ” 1936 р. в≥н опубл≥кував роботу "«агальна теор≥¤ зайн¤≠тост≥, процента ≥ грошей", у ¤к≥й розкрив суперечност≥ м≥ж виробництвом ≥ споживанн¤м, а також проблему реал≥зац≥њ, ¤к≥ мали м≥сце у п≥сл¤кризовий пер≥од розвитку крањн св≥ту з ринковою економ≥кою.

“еор≥¤ ейнса побудована на констатац≥њ того факту, що за умов пануванн¤ великих корпорац≥й ринков≥ в≥дносини зм≥нюютьс¤. «никаЇ њх гнучк≥сть ≥ рухом≥сть, що властив≥ пер≥оду в≥льноњ конкуренц≥њ.

≤стор≥¤ розвитку крањн з розвинутою ринковою економ≥кою харак≠теризуЇтьс¤ неоднозначн≥стю р≥шень щодо втручанн¤ держави у еко≠ном≥ку (посиленн¤ або послабленн¤ його). ¬одночас в жодн≥й крањн≥ з розвинутою ринковою економ≥кою держава не припинила д≥¤льност≥ з ц≥леспр¤мованого њњ розвитку. —ьогодн≥ держава не т≥льки- визначаЇ за≠гальн≥ рамки ≥ правила функц≥онуванн¤ ринкового господарства, а й сама д≥Ї Ч насамперед через ринковий механ≥зм, доповнюючи його.

“ерм≥н "регулюванн¤" у зах≥дн≥й економ≥чн≥й л≥тератур≥ маЇ два значенн¤. ” широкому розум≥нн≥ слова в≥н ототожнюЇтьс¤ з державним втручанн¤м в економ≥ку загалом, у вузькому Ч здеб≥льшого з адм≥н≥стративно-правовою регламентац≥Їю д≥¤льност≥ б≥знесу. ќкр≥м де≠ржавного вир≥зн¤ють регулюванн¤ з боку недержавних, в тому числ≥ громадських орган≥зац≥й (р≥зних асоц≥ац≥й, товариств споживач≥в та ≥нституц≥ональни’ установ Ч товарних б≥рж, комерц≥йних банк≥в, б≥рж ц≥нних папер≥в, ≥нформац≥йних центр≥в, рекламних агентств).

ќб'Їктивн≥ причини необх≥дност≥ державного регулюванн¤ сучас≠ного ринкового господарства:

1) в≥дсутн≥сть досконалоњ конкуренц≥њ; ” багатьох галуз¤х ≥снують переваги дл¤ великого виробництва, що призводить до монопол≥й або ол≥гопол≥њ;

2) дл¤ певноњ категор≥њ товар≥в ц≥новий механ≥зм не працюЇ; нац≥ональна оборона, наприклад, це "товар", ¤кому не можна давати ц≥ну ≥ продавати його на ринку; з цих причин держава бере на себе в≥дпов≥дальн≥сть за виробництво такого "колективного" товару ≥ змушуЇ громад¤н водночас оплачувати продукц≥ю;

3) стосовно де¤ких виробництв ц≥ни ≥ витрати виробництва не в≥дображають сусп≥льного ефекту продукц≥њ. ÷е виробництва з так зва≠ним зовн≥шн≥м ефектом. ƒо них сл≥д в≥днести виробницт≥ф, ¤к≥ несуть велик≥ витрати на охорону навколишнього середовища, розвиток осв≥ти, охорону здоров'¤. ƒержава у таких випадках втручаЇтьс¤ у механ≥зм ц≥ноутворенн¤ або вид≥л¤Ї дотац≥њ на виробництво таких товар≥в ≥ послуг;

4) на¤вн≥сть ринк≥в, де адаптац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ пов≥льно ≥ досить бол≥сно пор≥вн¤но з класичною моделлю саморегулюванн¤. “аким рин≠ком, наприклад, Ї ринок робочоњ сили. ” сучасному сусп≥льств≥, де в≥дносини м≥ж роботодавц¤ми ≥ продавц¤ми робочоњ сили визначаютьс¤ трудовими договорами, р≥вень зароб≥тноњ плати не може стрибати вверх ≥ вниз так, ¤к це визначаЇтьс¤ простими модел¤ми попиту та пропозиц≥њ. ¬≥дплив робочоњ сили з одн≥Їњ галуз≥ в ≥ншу вимагаЇ орган≥зац≥њ гнучкоњ системи осв≥ти ≥ переп≥дготовки кадр≥в.

ќб'Їктивна необх≥дн≥сть державного регулюванн¤ економ≥ки зу≠мовлена також тим, що державн≥ та м≥ждержавн≥ ≥нститути покликан≥ збер≥гати так≥ ц≥нност≥, ¤к стаб≥льн≥сть, ≥ гармон≥йн≥сть сусп≥льства, збе≠реженн¤ ≥ в≥дтворенн¤ середовища ≥снуванн¤ народ≥в Ч природного, нац≥онально-≥сторичного, культурного.

јльтернативн≥ концепц≥њ державного регулюванн¤ економ≥ки

” п≥дгрунт державного регулюванн¤ економ≥ки крањн покладен≥ р≥зн≥ модел≥ регулюванн¤, ¤к≥ нер≥дко визначають ¤к альтернативн≥.

ќсновоположною в теор≥њ державного регулюванн¤ Ї кейнс≥анська теор≥¤, ¤ку нер≥дко характеризують ¤к теор≥ю попиту, њњ основн≥ ознаки: короткостроков≥сть, ор≥Їнтац≥¤ на попит ≥, певна р≥ч, п≥дтримка держав≠ноњ поточноњ пол≥тики, ор≥Їнтованоњ на попит. √оловним ≥нструментом державного регулюванн¤ ейнс вважав ф≥скальну пол≥тику, а найваж≠лив≥шим об'Їктом Ч ресурси ≥нвестиц≥й ≥ процентн≥ ставки. ќсновн≥ твердженн¤ кейнс≥анськоњ теор≥њ стосуютьс¤ таких аспект≥в макроеко≠ном≥ки, ¤к нестаб≥льн≥сть економ≥ки, в≥дсутн≥сть пост≥йноњ тенденц≥њ до р≥вноваги; зв≥дси випливаЇ необх≥дн≥сть антицикл≥чного державного ре≠гулюванн¤ ≥ в≥дпов≥дно Ч можлив≥сть впливу на загальногосподарський попит.