Sort-ref - ≈коном≥чна ситуац≥¤ в ”крањн≥


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

≈коном≥чн≥ теми > ≈коном≥чна ситуац≥¤ в ”крањн≥

—кандинавська модель

’арактеризуЇтьс¤ де¤кими особливими рисами державно≠го регулюванн¤, притаманними ƒан≥њ, ‘≥нл¤нд≥њ, Ќорвег≥њ, ≤сланд≥њ, Ўвец≥њ, њх сутн≥сть пол¤гаЇ в тому, що тут усп≥шно поЇднуютьс¤ приватна власн≥сть ≥ ринкова конкуренц≥¤ з ур¤≠довими програмами, спр¤мованими на р≥вном≥рний розпод≥л прибутку, на п≥дтримку непрацездатних, компенсац≥ю втрат, зв'¤заних з нестаб≥льн≥стю ринковоњ економ≥ки. ¬≥дм≥нн≥сть скандинавськоњ модел≥ в≥д модел≥ держав ™вропейськоњ сп≥в≠дружност≥ Ч б≥льший ступ≥нь соц≥ального захисту ≥ забезпе≠ченн¤ населенн¤.

¬ систем≥ державного регулюванн¤ крањн ѕ≥вн≥чноњ ™в≠ропи можна вид≥лити два пер≥оди: ранн≥й (в≥д XIX ст. до ƒругоњ св≥товоњ в≥йни), дл¤ ¤кого характерним Ї невтручан≠н¤ ур¤ду у функц≥онуванн¤ ринку ≥ ф≥нансових ≥нституц≥й, в≥льний розвиток приватних структур, участь ур¤ду у роз≠витку осв≥ти ≥ розвитку ринковоњ ≥нфраструктури, п≥зн≥й (п≥≠сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни), ¤кому властиве запровадженн¤ жорсткого регулюванн¤ ринку, пол≥тики, спр¤мованоњ на п≥дтриманн¤ низького р≥вн¤ безроб≥тт¤ через зб≥льшенн¤ сектора сфери послуг.

—п≥льним дл¤ пол≥тики скандинавських крањн Ї прагнен≠н¤ дос¤гненн¤ консенсусу в економ≥чному розвитку (м≥ж при≠ватною власн≥стю ≥ громадською д≥¤льн≥стю). ¬≥дм≥нност≥ державного регулюванн¤ про¤вл¤ютьс¤ в особливост¤х по≠Їднанн¤ р≥зних елемент≥в та засоб≥в регулюванн¤ в кожн≥й крањн≥ даноњ групи.

¬ економ≥ц≥ скандинавських крањн дом≥нуЇ Ўвец≥¤, дл¤ ¤коњ характерна зм≥шана економ≥ка, поЇднанн¤ ринкових в≥дносин на конкурентних началах з активним втручанн¤м держави в економ≥ку. ÷е дозвол¤Ї вид≥лити особливу Ўве≠дську модель ринковоњ економ≥ки, ¤к соц≥ал-демократичний вар≥ант розвитку. ¬ структур≥ власност≥ Ўвец≥њ поЇднуЇтьс¤ приватна, державна ≥ кооперативна. –оль державного сек≠тора пол¤гаЇ в акумул¤ц≥њ ≥ перерозпод≥л≥ значних грошових сум на соц≥альн≥ та економ≥чн≥ ц≥л≥. ≈коном≥чна пол≥тика де≠ржави спр¤мована на так≥ ц≥л≥: п≥дтримка високоњ ≥ стаб≥ль≠ноњ зайн¤тост≥, забезпеченн¤ швидкого економ≥чного зростан≠н¤, вир≥внюванн¤ доход≥в, п≥дтримка рег≥ональноњ економ≥≠чноњ р≥вноваги, дос¤гненн¤ прийн¤тливоњ стаб≥льност≥ ц≥н, охорона навколишнього середовища, забезпеченн¤ роботою, сп≥вучасть у виробництв≥ ≥ зростанн¤ допомоги крањнам, що розвиваютьс¤. —кладовими елементами економ≥чноњ пол≥ти≠ки Ї податкова, грошова, пол≥тика на ринку прац≥, рег≥она≠льна пол≥тика.

«а обс¤гом державного втручанн¤ в економ≥чне житт¤ Ўвец≥¤ займаЇ перше м≥сце в св≥т≥. ÷ентральний ур¤д робить вплив на економ≥ку в основному через систему еконо≠м≥чних важел≥в. √оловний з них Ч державний бюджет. ” 1989 р., наприклад, державн≥ витрати дос¤гли 61% валово≠го внутр≥шнього продукту крањни. Ѕ≥льше 50% державних витрат складають трансферн≥ платеж≥ (житлов≥ субсид≥њ, допомога на д≥тей, с≥льськогосподарськ≥ ≥ промислов≥ субси≠д≥њ, виплати державних процент≥в по державному боргу). –ешта державних витрат Ч ≥нвестиц≥њ та державне спожи≠ванн¤.

ƒл¤ виконанн¤ функц≥њ державного регулюванн¤ тут при ћ≥н≥стерств≥ ф≥нанс≥в створено економ≥чний в≥дд≥л. ¬≥н складаЇ дек≥лька альтернативних вар≥ант≥в економ≥чного розвитку ≥ програми, ¤к≥ нос¤ть характер рекомендац≥й дл¤ економ≥чноњ пол≥тики ур¤ду щодо частки нагромадженн¤, роз≠под≥лу ресурс≥в м≥ж р≥зними сферами, стану плат≥жного ба≠лансу.

«аслуговуЇ на увагу сформована методика програмуванн¤, ¤ка охоплюЇ дек≥лька етап≥в: зб≥р ≥нформац≥њ, перев≥рка ре≠ал≥стичност≥ прогноз≥в ≥ проект≥в з точки зору використанн¤ нац≥онального доходу на фонд нагромадженн¤ ≥ фонд спо≠живанн¤, формуванн¤ дек≥лькох вар≥ант≥в розвитку.

” державному регулюванн≥ економ≥ки Ўвец≥њ спостер≥гаЇ≠тьс¤ поЇднанн¤ кейнс≥анськоњ ≥дењ регулюванн¤ Ђефективного попитуї ≥ п≥дтриманн¤ р≥вн¤ зайн¤тост≥ з використанн¤м р≥зних метод≥в стримуванн¤ ≥нфл¤ц≥њ. ¬трата соц≥ал-демо≠кратами Ўвец≥њ пол≥тичноњ влади на парламентських вибо≠рах в 1991 р. означаЇ послабленн¤ даноњ модел≥ регулюван≠н¤, але не св≥дчить про њњ безперспективн≥сть.

Ўведська модель маЇ певн≥ недол≥ки ≥ р¤д позитивних рис, ¤к≥ доц≥льно було б врахувати, формуючи механ≥зми державного регулюванн¤ економ≥ки в ”крањн≥. ≤нфл¤ц≥¤ ≥ в≥дносно скромне економ≥чне зростанн¤ стали результатом пол≥тики повноњ зайн¤тост≥ ≥ пол≥тики р≥вност≥. Ќебажанн¤ ур¤ду застосовувати рестрективн≥ податков≥ ≥ грошов≥ захо≠ди в пер≥оди високоњ кон'юнктури стало причиною неудач в п≥дтриманн≥ економ≥чноњ стаб≥льност≥, особливо у 80-≥ роки. ѕомилками шведськоњ модел≥ Ї також те, що ур¤д покла≠дав в≥дпов≥дальн≥сть за пол≥тику ц≥н на профсп≥лки, хоча за це в≥дпов≥даЇ ур¤д.

–азом з тим, пол≥тика вир≥внюванн¤ через систему про≠гресивного оподаткуванн¤ ≥ державних послуг дала хороший ефект. «аслуговуЇ на увагу активна пол≥тика на ринку пра≠ц≥. ќчевидно, що затрати ур¤ду на переп≥дготовку робочоњ сили ≥ субсид≥њ на п≥двищенн¤ моб≥льност≥ дають б≥льший ефект, н≥ж затрати кошт≥в на утриманн¤ безроб≥тних. √оло≠вне, що шведська модель дозвол¤Ї обмежити стих≥ю ринку ≥ не бо¤тис¤ його,

ƒл¤ ‘≥нл¤нд≥њ характерний високий р≥вень державного регулюванн¤ економ≥ки ≥ значна роль держави в п≥дприЇм≠ницьк≥й д≥¤льност≥. ƒержавн≥ ≥ нап≥вдержавн≥ компан≥њ скла≠дають 14% загального числа великих промислових компан≥й крањни. ¬они забезпечують 35% сумарних продаж, викону≠ють 30% загального обс¤гу експортних операц≥й, зосеред≠жують на своњх виробництвах 25% робочоњ сили.

Ќайважлив≥шим ≥нструментом державного регулюванн¤ економ≥ки у ‘≥нл¤нд≥њ Ї оподаткуванн¤. ѕодатков≥ органи крањни над≥лен≥ правами д≥знанн¤ ≥ сл≥дства. —истема опо≠даткуванн¤ ‘≥нл¤нд≥њ включаЇ дек≥лька пр¤мих ≥ непр¤мих податк≥в. ќсновними пр¤мими податками Ї державний подо-ходний податок, комунальний подоходний податок, майно≠вий податок. Ќайважлив≥шими непр¤мими податками Ї пода≠ток з обороту, митн≥ податки, зр≥вн¤льний податок ≥ акцизи на автомоб≥л≥, алкогольн≥ напоњ, тютюн ≥ де¤к≥ ≥нш≥ товари.

” систем≥ заход≥в державного регулюванн¤ значне м≥сце займаЇ забезпеченн¤ здоровоњ ≥ д≥ючоњ конкуренц≥њ. ÷ими питанн¤ми займаютьс¤ –ада по вивченню конкуренц≥њ при ћ≥н≥стерств≥ торг≥вл≥ ≥ промисловост≥, в≥домство з питань конкуренц≥њ, ¤ким п≥дпор¤дковуютьс¤ губернськ≥ правл≥нн¤. ¬ своњй робот≥ ц≥ державн≥ органи керуютьс¤ антимонополь≠ним законодавством ‘≥нл¤нд≥њ, метою ¤кого Ї Ђзахист здо≠ровоњ конкуренц≥њї в≥д практики необгрунтованих обмежень. «г≥дно з ф≥нським законодавством дов≥льна приватна прак≠тика може вважатись ¤к така, що. обмежуЇ конкуренц≥ю, ¤кщо вона знижуЇ ефективн≥сть п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, негативно впливаЇ на операц≥њ ≥нших компан≥й ≥ веде до до≠м≥нуючого становища на ринку. ¬≥домство з питань конку≠ренц≥њ може зобов'¤зати п≥дприЇмц≥в, ¤к≥ займають моно≠польне становище на ринку, подати зв≥т про придбанн¤ п≥д≠приЇмств, закупку контрольного пакету акц≥й ≥ т. п. якщо п≥дприЇмницька практика не в≥дпов≥даЇ антимонопольному законодавству, застосовуютьс¤ заходи щодо усуненн¤ недол≥к≥в, санкц≥њ, ¤к≥ в окремих випадках зак≥нчуютьс¤ прит¤г≠ненн¤м до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

¬ рамках ф≥скального законодавства д≥¤льн≥сть ф≥рм по≠вн≥стю незалежна. ƒержава визначаЇ лише загальн≥ умови д≥¤льност≥ компан≥њ через законодавство, грошову ≥ кредит≠ну пол≥тику, валютний контроль, оподаткуванн¤, правила техн≥ки безпеки, норми щодо захисту навколишнього середо≠вища, стандарти ≥ т, п.

¬елика роль держави у вироблен≥ пол≥тики експорту, ¤ка в значн≥й м≥р≥ визначаЇ розвиток ‘≥нл¤нд≥њ.

” практиц≥ державного регулюванн¤ крањн ѕ≥вн≥чноњ ™в≠ропи заслуговуЇ уваги механ≥зм регулюванн¤ природоохорон≠ноњ д≥¤льност≥, ¤кий найб≥льш в≥дпрацьований у ƒан≥њ. ≤н≠вестиц≥њ на охорону навколишнього середовища в ц≥й крањн≥ складають близько 7,5% сукупних державних ≥нвестиц≥й, що дозволило крањн≥ зд≥йснити за останнЇ дес¤тир≥чч¤ набли≠женн¤ до еталона еколог≥чноњ цив≥л≥зованоњ держави'. ƒер≠жавна пол≥тика ƒан≥њ спр¤мована на спри¤нн¤ розвитку еко≠лог≥чно чистих виробництв, розробку безв≥дходних техноло≠г≥й, технолог≥й утил≥зац≥њ в≥дход≥в виробництв ≥ побуту, ви≠робництва устаткуванн¤ дл¤ охорони навколишнього середо≠вища.

ћодел≥ державного регулюванн¤ становленн¤ ≥ розвитку ринкового господарства в нових ≥ндустр≥альних крањнах.

ќсоблив≥стю розвитку нових ≥ндустр≥альних крањн, до ¤ких належить р¤д крањн Ћатинськоњ јмерики (јргентина, ћексика, Ѕразил≥¤, олумб≥¤, „≥л≥), крањни ѕ≥вденно-—х≥д≠ноњ јз≥њ (ѕ≥вденна оре¤, √онконг, ћалайз≥¤, “ањланд, ‘≥-л≥п≥ни, ≤нд≥¤, ѕакистан, —инга≥≥ур, “айвань) Ї глибо≠к≥ внутр≥шн≥ перетворенн¤, зм≥цненн¤ демократ≥њ, струк≠турна перебудова економ≥ки. ÷е супроводжуЇтьс¤ зм≥≠нами в систем≥ державного управл≥нн¤: згортанн¤, впливу бюрократ≥њ на економ≥чн≥ процеси, обмеженн¤ сфери д≥¤ль≠ност≥ державного сектора межами економ≥чноњ доц≥льност≥. –инковий механ≥зм нових ≥ндустр≥альних крањн формуЇтьс¤ на основ≥ правового державного регулюванн¤, ¤ке опираЇтьс¤ на ≥сторичн≥, культурн≥, нац≥ональн≥ традиц≥њ. ¬ них в≥дсутнЇ стремл≥нн¤ до ун≥версал≥зац≥њ, дом≥нуЇ свобода у вибор≥ форм ≥ засоб≥в розвитку. ” зв'¤зку з цим розгл¤немо дек≥лька моделей. ≤нд≥йська модель регулюванн¤ характеризуЇтьс¤ тим, що ур¤д активно включавс¤ у виробничий процес, регулюючи масштаби, технолог≥њ, напр¤мки ≥нвестиц≥йних проект≥в в пе≠р≥од макроеконом≥чноњ стаб≥льност≥. ¬≥д к≥нц¤ 1970-х рок≥в у к≥лькох галуз¤х промисловост≥ практику надм≥рного регу≠люванн¤ було, фактично, скасовано. ÷е дало можлив≥сть п≥двищити темпи економ≥чного зростанн¤ у 80-х роках, але соц≥альн≥ проблеми залишились досить гострими.

Ѕразильська модель регулюванн¤ характеризуЇтьс¤ ¤к приклад усп≥шного зд≥йсненн¤ ≥мпортозам≥нюючоњ пол≥ти≠ки, ¤ка забезпечила прот¤гом останн≥х дес¤тир≥ч висок≥ темпи економ≥чного зростанн¤.