Sort-ref - ≈коном≥чна ситуац≥¤ в ”крањн≥


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

≈коном≥чн≥ теми > ≈коном≥чна ситуац≥¤ в ”крањн≥

јмериканська модель

—учасна ринкова економ≥ка —≤≤≤ј Ї не стих≥йною, а регу≠льованою державою. ќсновою цього Ї те, що пор¤д з при≠ватною тут ≥снують ≥нш≥ альтернативн≥ форми власност≥, включаючи колективну (сусп≥льну). “ому, по сут≥, ринкова економ≥ка в —Ўј Ї зм≥шаною економ≥кою.

як ≥ в «ах≥дн≥й ™вроп≥, у —Ўј механ≥зм державного ре≠гулюванн¤ пройшов дек≥лька етап≥в. Ќа початку 70-х рок≥в у режим≥ жорсткого адм≥н≥стративного регулюванн¤ перебували так≥ галуз≥ економ≥ки —Ўј, ¤к зал≥зничний транспорт, цив≥льна ав≥ац≥¤, автомоб≥льний, вантажний транспорт, те≠лефонний зв'¤зок ≥ т. д. ќсновними причинами введенн¤ жо≠рсткого регулюванн¤ даних галузей економ≥ки були обме≠женн¤ монопол≥њ ≥ обмеженн¤ конкуренц≥њ. ¬ рол≥ основних метод≥в застосовувались пропонуванн¤ процедур ц≥ноутво≠ренн¤ або пр¤ме встановленн¤ ц≥н, тариф≥в, обмеженн¤ ц≥н ≥ тариф≥в, обмеженн¤ .доступу в галузь, л≥м≥туванн¤ норм прибутку, на кап≥тал. ¬ арсенал≥ елемент≥в державного регулюванн¤ ринку —Ўј важливе м≥сце зайн¤ло державне програмуванн¤ економ≥ки, ¤ке охопило розробку ¤к загаль≠нонац≥ональних, так ≥ рег≥ональних програм.

” 80-≥ роки —Ўј, ¤к ≥ р¤д зах≥дноЇвропейських крањн, в≥дмовились в≥д традиц≥йноњ системи регулюванн¤, ¤ка грун≠тувалась на кейнс≥анськ≥й модел≥ ≥ зам≥нили њњ системою, ос≠нованою на проведен≥ пол≥тики монетаризму ≥ економ≥чноњ теор≥њ Ђпропозиц≥њї. ƒержава регулюЇ в≥дносини стор≥н, за≠безпечуЇ њх свободу, стимулюЇ чесну д≥лову активн≥сть ≥ ка≠раЇ тих, хто ≥гноруЇ право та ≥нтереси суб'Їкт≥в ринку. ќсоб≠лив≥стю такого регулюванн¤ в —Ўј Ї дозв≥льний характер зам≥сть заборонного. Ђ≈коном≥ка пропозиц≥њї, дл¤ ¤коњ ха≠рактерна ≥де¤ центральноњ рол≥ ринку, була покладена в основу функц≥онуванн¤ економ≥ки в пол≥тиц≥ –. –ейгана.

Ќаприк≥нц≥ 70-х початку 80-х рок≥в процес Ђдерегулюванн¤ї розгорнувс¤ у першу чергу в найб≥льш регульованих галуз¤х. ѕор¤д з плюсами Ч зростанн¤ продуктивност≥, зниженн¤ ц≥н ≥ розширенн¤ споживчого вибору, дерегулю-ванп¤ мало ≥ м≥нуси. ѕосиленн¤ конкуренц≥њ викликало де¤≠к≥ порушенн¤ умов безпеки на транспорт≥, р≥ст безроб≥тт¤ ≥ пад≥нн¤ зароб≥тноњ плати в дерегульованих галуз¤х. ¬ кре≠дитно-грошовому сектор≥ дерегламентац≥¤ призвела до за≠критт¤ р¤ду м≥сцевих банк≥в ≥ в≥дд≥лень, а також зростан≠н¤ ц≥н обслуговуванн¤ ≥ скороченн¤ можливост≥ вибору пос≠луг. “ому, хоч ≥ поверненн¤ до режиму регулюванн¤ в попе≠редн≥х формах, очевидно, не в≥дбуваЇтьс¤, адм≥н≥страц≥¤ —Ўј ≥ надал≥ практикуЇ застосуванн¤ певних форм дер≠жавного регулюванн¤ ринку.

¬ умовах сучасноњ ринковоњ економ≥ки, ¤ка характеризу≠Їтьс¤ на¤вн≥стю великоњ к≥лькост≥ не т≥льки малих ≥ середн≥х п≥дприЇмств, але й монопол≥зованих комплекс≥в, ринкове саморегулюванн¤ доповнюЇтьс¤ ≥ формуЇтьс¤ в механ≥зм ц≥≠леспр¤мованого макроеконом≥чного регулюванн¤.

ѕри цьому зусилл¤ держави концентруютьс¤ на недопу≠щенн≥ монопол≥зму, контрол≥ за реал≥зац≥Їю антимонополь≠ного законодавства, стимулюванн≥ передових технолог≥й.

¬ сучасний пер≥од держава виконуЇ багаточисленн≥ функ≠ц≥њ за контролем економ≥чноњ д≥¤льност≥: видаЇ закони, спр¤≠мован≥ проти фальсиф≥кац≥њ продукт≥в, зд≥йснюЇ митний ко≠нтроль, регулюЇ д≥¤льн≥сть комунального ≥ зал≥зничного транспорту, контролюЇ виконанн¤ закон≥в про працю ≥ соц≥а≠льне забезпеченн¤, встановленн¤ м≥н≥муму ≥ максимуму ц≥н, громадськ≥ роботи, нац≥ональну оборону, нац≥ональне ≥ м≥сцеве оподаткуванн¤, реал≥зац≥ю постанов про м≥н≥мум заро≠б≥тноњ плати, регулюЇ зональн≥ ц≥ни.

¬ практиц≥ державного регулюванн¤ економ≥ки —Ўј широко використовуЇтьс¤ система державних замовлень. ‘актично через систему державних замовлень тут створено так≥ галуз≥, ¤к атомна, аерокосм≥чна промислов≥сть, електро≠техн≥чна та ≥нш≥. ƒв≥ трет≥х державних замовлень розм≥≠щуЇтьс¤ у виробництв≥ засоб≥в зв'¤зку, телемун≥кац≥й', елек≠трон≥ки, енергетики тощо. ќсновним ≥нструментом державно-монопол≥стичного господарюванн¤ та регулюванн¤ замов≠лень державою Ї федеральна контрактна система. „ерез цю систему ур¤дов≥ органи щор≥чно робл¤ть р≥зним секторам економ≥ки 20 млн. замовлень.

” регулюванн≥ ринку —Ўј важливу роль в≥д≥граЇ кредитно-грошове регулюванн¤. ÷ю функц≥ю виконуЇ центральний банк —Ўј (‘–—), ¤кий п≥дпор¤дкований ≥ п≥дзв≥тний кон≠гресу —Ўј, зд≥йснюЇ певну грошово-кредитну пол≥тику, зд≥йснюЇ контроль за грошовою масою ≥ кредитом в еконо≠м≥ц≥. ќсновними методами регулюванн¤ ринку банком Ї ре≠гулюванн¤ розм≥рами банк≥вських резерв≥в ≥ ман≥пулюванн¤ обл≥ковими ставками. ÷ентральний банк е ем≥с≥йним цент≠ром —Ўј ≥ виконуЇ функц≥ю управл≥нн¤ державним боргом.

¬ажливе м≥сце в регулюванн≥ ринку —Ўј в≥дводитьс¤ ф≥скальн≥й пол≥тиц≥. —уть њњ пол¤гаЇ у встановленн≥ держав≠ного оподаткуванн¤ ≥ державних витрат з таким розрахун≠ком, щоб вони допомагали гасити коливанн¤ економ≥чного циклу, спри¤ли, високому р≥вню зайн¤тост≥, обмежували ≥н≠фл¤ц≥ю або пом'¤кшували дефл¤ц≥ю (заст≥й).

„≥льне м≥сце в систем≥ регулюванн¤ економ≥ки —Ўј зай≠маЇ регулюванн¤ плат≥жного балансу ≥ сфери валютних в≥д≠носин. якщо виникаЇ деф≥цит плат≥жного балансу, то це вик≠ликаЇ валютну нест≥йк≥сть. ¬ таких випадках стимулюванн¤ економ≥чного зростанн¤ традиц≥йними засобами кредитно-грошовоњ ≥ ф≥скальноњ пол≥тики неефективне. “ому держава р≥зними методами регулюЇ зовн≥шню торг≥влю. ќдним ≥з метод≥в такого регулюванн¤ Ї, наприклад, зам≥на податку на прибуток корпорац≥й, ¤к≥ зд≥йснюють експортн≥ операц≥њ, податком на добавлену варт≥сть, тобто зам≥ну пр¤мого по≠датку непр¤мим. як метод, що стимулюЇ розширенн¤ товар≠ного .експорту, застосовуЇтьс¤ наданн¤ кредит≥в ≥ноземним державам. « метою регулюванн¤ експорту та ≥мпорту кап≥та≠лу використовуЇтьс¤ метод зм≥ни ставки банк≥вського процен≠ту. …ого п≥двищенн¤ стимулюЇ введенн¤ короткострокових спе.кул¤тивних ставок кап≥тал≥в, ≥, навпаки, зниженн¤ обл≥ко≠воњ ставки викликаЇ в≥дплив цього виду кап≥талу за кордон. ¬ сфер≥ зовн≥шньо-економ≥чних в≥дносин держава регулюЇ валютн≥ курси.

“аким чином, пр¤ме ≥ непр¤ме (опосередковане) втручан≠н¤ держави в економ≥чне житт¤ —Ўј грунтуЇтьс¤ на систе≠м≥ теоретично обгрунтованих ≥ перев≥рених господарською практикою метод≥в ≥ важел≥в, ¤к≥ Ї ун≥версальними.

японська модель

япон≥¤ належить до крањн, у ¤ких оптимально поЇднують≠с¤ регулююча ≥ спр¤мовуюча роль держави з функц≥онуван≠н¤м механ≥зм≥в ринку..

ќсоблив≥стю економ≥ки япон≥њ Ї те, що основою њњ ринко≠вого господарства Ї державно-корпоративн≥ структури. ¬ зв'¤зку з цим, незважаючи на пор≥вн¤но невелику питому вагу державноњ власност≥ (а в останн≥ роки нав≥ть проведе≠на денац≥онал≥зац≥¤ електроенергетики ≥ зал≥зничного транс≠порту, системи телефонного ≥ телеграфного зв'¤зку), сучас≠на ¤понська економ≥ка в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д зах≥дно-Ївропейсь≠коњ ≥ економ≥ки —Ўј значно вагом≥шою роллю державноњ участ≥.

¬ япон≥њ склалась розвинута система державного про≠грамуванн¤. ƒл¤ виконанн¤ функц≥њ регулюванн¤ розроб≠кою ≥ реал≥зац≥Їю макроеконом≥чних проект≥в тут створена система орган≥в програмуванн¤ ≥ регулюванн¤, п≥дпор¤дкова≠них ≈коном≥чн≥й онсультативн≥й –ад≥.

ѕочинаючи з п≥сл¤воЇнних рок≥в, в крањн≥ зд≥йснюЇтьс¤ сер≥¤ довгострокових план≥в економ≥чного розвитку. «окре≠ма, були розроблен≥ ≥ реал≥зувались (або реал≥зуютьс¤) та≠к≥. наприклад, ¤к план розвитку територ≥њ крањни на 1960Ч 1970 р.р., план комплексного розвитку крањни (1969Ч1985 р.р.), план реконструкц≥њ японських остров≥в (план “анаки), план Ђ≤нтегрованого розселенн¤ї на 1976Ч1990 рр. («≤–), програма трансформац≥њ економ≥чноњ структури япон≥њ. ќстан≠н¤, по сут≥, Ї економ≥чною стратег≥Їю розвитку япон≥њ напере≠додн≥ XXI стол≥тт¤. ¬≥дпов≥дальн≥сть за складанн¤ ≥ реал≥≠зац≥ю економ≥чних план≥в несе державне ”правл≥нн¤ еконо≠м≥чного плануванн¤. ¬оно застосовуЇ в своњй робот≥ найнов≥ш≥ методи експертних оц≥нок, економ≥чного прогнозуванн¤ ≥ програмуванн¤.

ƒругим напр¤мком державного регулюванн¤ в япон≥њ Ї р≥зн≥ форми виливу на приватний кап≥тал. ƒержава через ћ≥н≥стерство зовн≥шньоњ торг≥вл≥ ≥ промисловост≥, ћ≥н≥стер≠ство ф≥нанс≥в, ”правл≥нн¤ економ≥чного плануванн¤, р≥зн≥ спец≥альн≥ ком≥с≥њ ≥ ком≥тети впливаЇ на р≥зн≥ сторони еконо≠м≥ки: економ≥чне зростанн¤ (темпи, структури власност≥, розвиток осв≥ти ≥ науки, на ц≥ноутворенн¤, пол≥тику кредиту ≥ грошового об≥гу, на розробку стратег≥њ зовн≥шньоеконом≥ч≠них зв'¤зк≥в). ‘орми д≥њ на приватний кап≥тал в япон≥њ охоп≠люють систему жорстких юридичних заход≥в з в≥дпов≥дними формами контролю через адм≥н≥стративний апарат ≥ пол≥≠ц≥ю, контроль з боку державних орган≥в управл≥нн¤, систе≠му економ≥чних заход≥в (наданн¤ грошових субсид≥й, регу≠люванн¤ ц≥н, введенн¤ додаткових податк≥в, наданн¤ подат≠кових п≥льг, застосуванн¤ диференц≥йованоњ кредитноњ пол≥≠тики, пол≥тики прискореноњ амортизац≥њ). “ак, зокрема, зав≠д¤ки практиц≥ прогресивних амортизац≥йних в≥драхувань ви≠робники отримали можлив≥сть не т≥льки використовувати нове ≥ найнов≥ше устаткуванн¤, але, й забезпечити зам≥ну морально застар≥лого устаткуванн¤ нав≥ть, тод≥, коли не за≠к≥нчивс¤ строк його ф≥зичного зносу. «астосовуючи арсенал перерахованих економ≥чних важел≥в, держава зд≥йснюЇ про≠текц≥он≥стську пол≥тику в галуз¤х ≥ сферах суттЇво важли≠вих дл¤ япон≥њ.

япон≥¤ маЇ великий досв≥д державного управл≥нн¤ нау≠ково-техн≥чним прогресом. ¬≥дома програма Ђ“ехнопол≥сї вт≥люЇ системний п≥дх≥д до управл≥нн¤ науково-техн≥чною д≥¤льн≥стю ≥ передбачаЇ створенн¤ 19 м≥ст науки, довгостро≠кове плануванн¤ випуску ≥ збуту продукц≥њ, дос¤гненн¤ Їди≠ноњ думки Ђзнизу вверхї Ч в реал≥зац≥њ науково-техн≥чноњ пол≥тики, сп≥вроб≥тництво м≥ж ур¤дом ≥ промислов≥стю на рег≥ональному р≥вн≥.

≈фективн≥сть державного регулюванн¤ економ≥ки в япо≠н≥њ забезпечуЇтьс¤ на¤вн≥стю Ђнап≥вур¤дових орган≥зац≥йї, ¤к≥ уособлюють злитт¤ б≥знесу ≥ державного апарату.