
		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

∆урнал≥стика > “екст ¤к модель комун≥кативного акту

“екст ¤к модель комун≥кативного акту

—тор≥нка: 1/21

¬ступ

"“реба знати, ¤к ув≥йти ≥ ¤к вийти, тобто
з чого почати ≥ чим зак≥нчити розмовуФ, -
так повчав внука Їврейськоњ мудрост≥ д≥д
автора цього нарису.

ѕосиленн¤ обм≥ну ≥нформац≥Їю в сусп≥льств≥ супроводжуЇтьс¤ зростанн¤м ≥нтересу до наукового анал≥зу процнс≥в мовленнЇвоњ д≥¤льност≥ ≥, особливо, до практичних рекомендац≥й, ¤к≥ випливають з цього анал≥зу ≥ дозвол¤ютьзабезпечити високу ефективн≥сть впливу пов≥домленн¤ на адресата, п≥дготовки мовленнЇвого твору адресантом.

¬перше таке зростанн¤ ≥нтересу трапилось ще в античност≥. “од≥ јр≥стотелем був вжитий системний анал≥з промови, вид≥лен≥ мета ≥ елементи мовленнЇвого процесу ≥ встановлена залежн≥сть м≥ж ними[1].

“ак було напередодн≥ буржуазних революц≥й, коли, пор¤д ≥з запереченн¤м закон≥в риторики ≥ проголешенн¤м прав Дгар¤чого серц¤Ф, вчен≥ в≥дстоювали правила побудови тексту Дхолодною рукоюФ[2]описували засоби Дпоц≥лити тудиФ, де у слухача Дне захищеноФ[3].

“ак було ≥ в двадц¤т≥ нашого стол≥тт¤в ”крањн≥ та –ос≥њ, коли мовознавц≥ усв≥домлювали необх≥дн≥сть дати сусп≥льству Дтехнолог≥ю мовленн¤Ф, засновану на л≥нгв≥стичн≥й теор≥њ[4].

«годом було висловлено положенн¤ Ћ.¬. ўерби про мовленнЇву д≥¤льн≥сть ¤к взаЇмно протиставлен≥ процеси мовленн¤ ≥ розум≥нн¤, в ¤ких розум≥нн¤ визначаЇ ¤к≥сть мовленн¤[5].

Ќа сучасне прискоренн¤ соц≥ального розвитку ≥ науково-техн≥чну революц≥ю мовознавство в≥дреагувало усв≥домленн¤м необх≥дност≥ в психол≥нгв≥стиц≥, л≥нгв≥стиц≥ тексту, в поглибленн≥ функц≥онального досл≥дженн¤ стил≥стичних р≥зновид≥в мови, участю в формуванн≥ загальноњ ф≥лолог≥њ.

–азом з тим, накопичен≥ в л≥нгв≥стиц≥ за останн≥ п≥втора стол≥тт¤ традиц≥њ переважно систематизатрського, безоц≥ночного п≥дходу до опису мовного ≥нвентар¤ заважають цим новим дисципл≥нам зосередитись власне на умовах ефективност≥ мовленн¤ (усп≥шност≥ комун≥кативного акту) у практичн≥й д≥¤льност≥ людини.

ѕотреба ж у такому розгл¤д≥ привела до створенн¤ в англомовних крањнах традиц≥й навчанн¤ "Effective writing"[6], а в Ќ≥меччин≥ курс≥в "Sprache und Praxis"[7] та вид≥ленн¤, зокрема в Ќ≥меччин≥, спец≥альностей з Дактивною мовленнЇвою д≥¤льн≥стюФ [8].

ўоб описати умови усп≥шност≥ комун≥кативного акту необх≥дно розгл¤нути ¤вища мовленн¤ в≥дпов≥дно до обслуговуваних ними комун≥кативних ≥ психолог≥чних процес≥в, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ у р≥зних сферах з активною мовленнЇвою д≥¤льн≥стю, вибудувати Двласне мовознавствоФ дл¤ кожноњ з цих сфер [9].

“аке власне мовознавство вже п≥встол≥тт¤ усп≥шно розробл¤Їть теор≥¤ перекладу[10], л≥тературознавство [11],терм≥нознавство[12].ѕод≥бно стоњть справа з власним мовознавством редагуванн¤, б≥л¤ джерел ¤кого сто¤ли в ”крањн≥ Ћ.Ѕулаховський[13], ≥ ћ. ѕилинський[14]. ўе в 20 Ц 30 роки Ћ.Ѕулаховський робив зауваженн¤ щодо побудови (конструкц≥њ, малюнку) сенсу твору ≥ його елемент≥в[15].

якщо теор≥¤ ≥ практика редагуванн¤ в –ос≥њ була присв¤чена переважно науково-практичн≥й Дточност≥ висловуФ ≥ зв≥дси йшло з≥ставленн¤ тексту пов≥домленн¤ з реальн≥стю, ¤ку в≥н в≥дбивав, то зг≥дно з украњнською традиц≥Їю, що йде в≥д ќ. ѕотебн≥[16] ≥ ќвс¤ннико- уликовського[17], Ћ.Ѕулаховського[18],в укрaњнськ≥й школ≥ теор≥њ ≥ практики редагуванн¤, початок ¤к≥й поклали –. ≤ванченко[19] ≥ автор ц≥Їњ книги[20], за основу був прийн¤тий розгл¤д процесу розум≥нн¤ тексту читачем в≥дпов≥дно до авторського задуму, до будови комун≥кативного акту ≥ комун≥кативних властивостей тексту, що л≥г в основу л≥тературного редагуванн¤.

¬ останн≥ роки дальш≥ кроки в цьому напр¤м≥ робл¤ть сучасн≥ теоретики редагуванн¤ ≥ функц≥ональних стил≥в ¬. –≥зун[21], «. ѕартико[22], Ќ.Ќепийвода[23], Ѕ.ѕот¤тиник, ћ. Ћозинський[24].

ѕередовс≥м в украњнському вар≥ант≥ л≥тературного редагуванн¤ було розгл¤нуто редагуванн¤ ¤к своЇр≥дний анал≥з процес≥в породженн¤ ≥ сприйманн¤ тексту, коли редактор ви¤вл¤Ї сенс висловлюванн¤ "на р≥вн≥ автора" (тобто сенс, ¤кий був вкладений автором в текст) "≥ на р≥вн≥ читача" (тобто сенc, що його ви¤вл¤Ї в текст≥ читач)[25].

–едактор також анал≥зуЇ в≥дпов≥дн≥сть будови плану виразу (¤к сукупност≥ експонент≥в ≥ концепт≥в - тобто мовних форм ≥ њхн≥х значень) планов≥ зм≥сту (¤к сукупност≥ концепт≥в, ¤к≥ належать мов≥, та њх сенс≥в, що народжуютьс¤ у мовленн≥), а згодом в≥дбуваЇтьс¤ перебудова (автором, за порадою редактора, або редактором ≥з погодженн¤м з автором) плану виразу, що дозвол¤Ї зблизити р≥вень автора ≥ р≥вень читача, а також усунути нев≥дпов≥дност≥ плану зм≥сту ≥ плану виразу[26].

«годом було розгл¤нуто будову пов≥домленн¤ (твору) ¤к учасника комун≥кативного акту, що виконуЇ низку комун≥кативних функц≥й (передача ≥нформац≥њ, приверненн¤ уваги, виклик ≥нтересу, коментуванн¤, орган≥зац≥¤ сприйманн¤ тощо), ≥ ¤к представленого св≥домост≥ читача зображенн¤ д≥йсност≥, що спр¤мовуЇ його процес п≥знанн¤[27].

” цьому звТ¤зку, сл≥дом за теор≥Їю перекладу, вид≥лено ¤к основн≥ одиниц≥ самост≥йн≥ р≥вн≥ тексту - пов≥домленн¤ ≥ блок, пром≥жков≥ - фрагмент ≥ абзац, несамост≥йн≥ - реченн¤ ≥ сполученн¤ сл≥в, ¤ке волод≥Ї ¤к≥стю предикац≥њ.

“екст виникаЇ при на¤вност≥ задуму, ¤кий поступово розгортаЇтьс¤ в текст ¤к модель комун≥кативного акту[28].

” подальшому виникла необх≥дн≥сть ч≥тко розмежувати структуру ≥ текст пов≥домленн¤.

—труктура пов≥домленн¤ - це основн≥ ≥ стал≥ звТ¤зки ≥ вузлов≥ пункти у будов≥ ≥ зм≥ст≥ твору. ¬она збер≥гаЇ своњ властивост≥ попри зм≥ни, що внос¤тьс¤ в пов≥домленн¤, ≥ тим забезпечуЇ його ц≥л≥сн≥сть ≥ тотожн≥сть самому соб≥. “екст пов≥домленн¤ вм≥щуЇ у соб≥ всю його мовленнЇву тканину, окрем≥ зм≥ни в ¤к≥й, ≥нод≥ нав≥ть суттЇв≥ не впливають, однак, на ц≥л≥сн≥сть твору ≥ його тотожн≥сть самому соб≥.

—труктура твору складаЇтьс¤ ≥з двох п≥дструктур - комун≥кативноњ, ¤ка власне забезпечуЇ переб≥г комун≥кативного акту, ≥ п≥знавальноњ, ¤ка зображуЇ особливост≥ фрагмента д≥йсност≥. омун≥кативна ≥ п≥знавальна п≥дструктура взаЇмод≥ють.

ƒо складу кожноњ з п≥дструктур ув≥ход¤ть дв≥ складов≥. ” комун≥кативну - психолог≥чна, ¤ка забезпечуЇ активн≥сть св≥домост≥ читача у процес≥ читанн¤, ≥ естетична, що формуЇ загальну позитивну оц≥нку пов≥домленн¤ щодо доц≥льност≥ його форми. —кладовими п≥знавальноњ п≥дструктури Ї лог≥чна, ¤ка забезпечуЇ найб≥льш доц≥льний несуперечний ≥ переконуючий спос≥б п≥знанн¤ фрагмента д≥йсност≥, що постаЇ перед читачем, ≥ ≥нформац≥йна, - в котр≥й з на¤вноњ в автора ≥нформац≥њ використовуЇтьс¤ лише та, що даЇ можлив≥сть створити у св≥домост≥ читача бажане авторов≥ зображенн¤ д≥йсност≥.

вал≥ф≥кований автор (≥ квал≥ф≥кований редактор), користуючись п≥дсв≥домим у¤вленн¤м про тв≥р ≥ його текст ¤к зображенн¤ д≥йсност≥ п≥д певним кутом зору ≥ в спос≥б, що диктуЇтьс¤ метою, пересл≥дуваною у св≥домост≥ ≥ д≥¤х читача, ≥нтуњтивно виход¤ть не з загально прийн¤тоњ в л≥нгв≥стиц≥, а з ≥ншоњ класиф≥кац≥њ стил≥в, коли стиль у¤вл¤Їтьс¤ ¤к спос≥б зображенн¤ д≥йсност≥. онструктивн≥ особливост≥ стилю в≥дбивають спос≥б мисленн¤ автора ≥ п≥дпор¤дкован≥ оч≥куваному способу мисленн¤ читача. ÷≥ особливост≥ ви¤вл¤ють себе, ¤к у структур≥ (пануванн≥ у н≥й одн≥Їњ з п≥дструктур, або њхн≥х складових) так ≥ в загальних рисах твору, ¤к зображенн¤ (в його членуванн≥, детал≥зованост≥, компрес≥њ)[29].

јвтор, створюючи ≥, особливо, перечитуючи тв≥р через де¤кий час п≥сл¤ його написанн¤ (в≥дпов≥дно, ≥ редактор) моделюЇ весь процес мовленнЇвоњ д≥¤льност≥, в ¤кому тв≥р бере участь: передус≥м процес розум≥нн¤, дал≥ (в≥дтворюючи, моделюючи його) процес створенн¤ пов≥домленн¤ ≥ усуваЇ недол≥ки в функц≥онуванн≥ комун≥кативноњ системи автор - пов≥домленн¤ - читач. ѕри цьому в≥н виходить ≥з комун≥кативноњ мети ≥ повТ¤заноњ з нею комун≥кативноњ доц≥льност≥, що вход¤ть у позамовленкЇву сферу д≥¤льност≥. Ѕо, ¤к влучно висловивс¤ ќ. ЋеонтьЇв, "з самою комун≥кативною д≥¤льн≥стю людин≥ робити н≥чогоФ[30].

јвтор ≥ редактор, обробл¤ючи текст пов≥домленн¤, спираютьс¤ на ≥нтуњтивне розум≥нн¤ того, про що писав Ћ. ўерба: "якщо розум≥нн¤ не настаЇ, або, ¤кщо воно йде не так, ¤к того оч≥кував автор висловлювань, то це сигнал≥зуЇ йому про певн≥ вади у процес≥ його мовленн¤"[31]. «асобом такого анал≥зу (вар≥анту експерименту в мовознавств≥) ≥ Ї моделюванн¤ подумки на основ≥ на¤вного тексту (або пропонованих при необх≥дност≥ вар≥ант≥в його) процес≥в його розум≥нн¤ ≥ в≥дтворенн¤ переб≥гу його створенн¤.

ѕропонований дал≥ нарис, присв¤чений комун≥кативн≥й ефективност≥ тексту, складаЇтьс¤ з трьох розд≥л≥в:
1. омун≥кативний акт у "в≥¤льному сп≥лкуванн≥".
2. ќрган≥зац≥¤ твором комун≥кативного акту.
3. ≈лементарн≥ стил≥ мовленн¤.

«а межами його лишаютьс¤ так≥ проблеми, ¤к реал≥зац≥¤ стилю в мовленн≥ ≥ мовленнЇв≥ аспекти удосконаленн¤ пов≥домленн¤ ≥ створенн¤ виданн¤. Ќаприк≥нц≥ нарису подан≥ граф≥чн≥ схеми, що ≥люструють особливост≥ структури комун≥кативного акту та функц≥онуванн¤ у ньому текст≥в р≥зних стил≥в.

–озд≥л 1. омун≥кативний акт у "в≥¤льному сп≥лкуванн≥"
1.1. —истема, форми, суперечност≥ комун≥кативного акту

ћоделюючи комун≥кативний акт в його найб≥льш розвинутому вигл¤д≥, тобто ¤к оптимально розгорнуту передачу задуму в≥д автора читачев≥ (слухачев≥), ми можемо ¤скрав≥ше ви¤вити т≥ його моменти, котр≥ в нерозвиненому (короткому або догматичному) комун≥кативному акт≥ не Ї мовленнЇвим пов≥домленн¤м увагу, а висловлюванн¤ "авторитета" видаЇтьс¤ самодостатн≥м, застиглим.

омун≥кативне ефективний тв≥р - пл≥д умов комун≥кативного акту. ≤з них в≥н виникаЇ, з њх урахуванн¤м б≥льш або менш св≥домо конструйований, моделюЇ х≥д сп≥лкуванн¤. ¬ цьому, напевне, розум≥нн≥ - јр≥стотель писав: "™ три види риторики, тому що Ї ст≥льки ж род≥в слухач≥в. ѕромова складаЇтьс¤ з трьох елемент≥в: ≥з самого оратора, ≥з предмета, про котрий в≥н говорить, ≥з особи, до ¤коњ в≥н звертаЇтьс¤; вона ≥ Ї к≥нцева мета всього (¤ маю на уваз≥ слухача). —лухач необх≥дно буваЇ або простим спостер≥гачем, або суддею, ≥ до того ж суддею або того, що вже в≥дбулос¤, або того, що може в≥дбутис¤. ѕрикладом людини, ¤ка розм≥рковуЇ про те, що маЇ бути, може слугувати член народних збор≥в, а розм≥рковуючий про те, що вже було, - член судилища; людина, ¤ка звертаЇ увагу (т≥льки) на обдаруванн¤ (оратора), Ї простий спостер≥гач.