Sort-ref - “екст ¤к модель комун≥кативного акту


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

∆урнал≥стика > “екст ¤к модель комун≥кативного акту

–озд≥л 2.ќрган≥зац≥¤ твором комун≥кативного акту
2.1. ƒ≥¤ комун≥кативноњ п≥д структури

Ѕ≥льш детально розгл¤немо побудову твору ¤к засобу управл≥нн¤ процесом сп≥лкуванн¤. “акий розгл¤д маЇ певн≥ традиц≥њ. “ак, –.ќ. якобсон вив≥в функц≥њ мовленнЇвого твору ≥з анал≥зу ≥нформац≥йного процесу"[53]. ¬ теор≥њ перекладу при екв≥валентних зам≥нах, коли буквальний переклад неможливий, враховуЇтьс¤ часом не семантика конкретного висловлюванн¤, а його функц≥¤ в текст≥[54].

омун≥кативна п≥дструктура усуваЇ суперечн≥сть пом≥ж автором та читачем в њх психолог≥чному та естетичному ставленн≥ до предмету твору. ћи будемо звертатис¤ до ц≥Їњ суперечност≥ практично завжди, коли необх≥дно буде вивести закони ц≥Їњ п≥д структури. “ак, закон посл≥довност≥ в твор≥ член≥в, ¤к≥ забезпечують увагу читача ≥ його ≥дентиф≥кац≥ю з автором (авторським ставленн¤м до теми твору), ≥нтерес, формуванн¤ погл¤д≥в ≥ прийн¤тт¤ р≥шень, випливаЇ ¤к з посл≥довност≥ под≥й в комун≥кативному акт≥, так ≥ ≥з факту суперечност≥ м≥ж св≥дом≥стю автора ≥ читача.

«розум≥ло, ¤кщо така суперечн≥сть зн¤та самою д≥йсн≥стю, то реал≥зац≥¤ цього закону в≥дбуваЇтьс¤ ≥мпл≥цитно, ¤кщо не зн¤та - експл≥цитно, ≥ тим б≥льш ¤вно, що значн≥ша суперечн≥сть.

÷е дозвол¤Ї запропонувати под≥л твор≥в та видань за њх комун≥кативною п≥дструктурою на чотири типи: тв≥р ≥ виданн¤ з розвинутим збудником уваги ≥ форматором сп≥льност≥ (наприклад, рекламн≥ твори та виданн¤, до предмету ¤ких читач спочатку байдужий); твори та виданн¤ з розвинутим фактором усв≥домлюваного ≥нтересу (наприклад попул¤рн≥, коли читач потенц≥йно небайдужий до њхнього зм≥сту, але не у¤вл¤Ї соб≥ його значенн¤); твори та виданн¤, в котрих основна увага звернена на формуванн¤ погл¤д≥в (наприклад, теоретичн≥, по в≥дношенню до котрих читач маЇ початкову зац≥кавлен≥сть до предмету пов≥домленн¤ або ж цей ≥нтерес здеб≥льшого легко збуджуЇтьс¤); твори та виданн¤, в основ≥ котрих лежить кер≥вництво до д≥њ (наприклад, дов≥дники, в котрих читач, маючи власну систему погл¤д≥в, шукаЇ необх≥дну йому ≥нформац≥ю).

≤з будови комун≥кативного акту випливають ≥ ≥нш≥ законом≥рност≥ моделюванн¤ його твором.

ƒ≥алог≥чн≥сть, ¤ка передбачаЇ введенн¤ до тексту матер≥алу, не представленого в св≥домост≥ читача, в≥дсутн≥сть котрого (матер≥алу) зробила б комун≥кативний акт б≥льш утрудненим.

јвтора будь-¤кого матер≥алу, ¤кщо в≥н хоче, щоб його тв≥р було пом≥чено, прочитано, щоб його зрозум≥ли ≥ схвалили, стосуютьс¤ слова, адресован≥ попул¤ризатору ƒ. ѕисаревим: "ѕопул¤тизатор повинен пост≥йно передбачати вс≥ запитанн¤, сумн≥ви ≥ запереченн¤ свого читача; в≥н сам повинен ставити ≥ вир≥шувати њх; така тактика маЇ дво¤ку вигоду: по-перше, предмет висв≥тлюЇтьс¤ з ус≥х стор≥н; по-друге, питанн¤ ≥ запереченн¤ переривають собою монотонну теч≥ю мовленн¤, п≥дтримують ≥ напружують пост≥йно увагу читача, котрий, в ≥ншому випадку, легко може вдатис¤ до нап≥вмашинального читанн¤, тобто пропустити через свою голову окрем≥ думки, не вдумуючись в њх ставленн¤ до ц≥лого"[55].

ѕост≥йна "сп≥вбес≥да" з читачем актив≥зуЇ ≥ думку автора, примушуЇ його обм≥рковувати текст, в≥дкривати нове в тому, що в≥н розпов≥даЇ читачев≥. ¬ласне в ц≥й боротьб≥ за читача внутр≥шнЇ мовленн¤ автора найб≥льш досконало розгортаЇтьс¤ в текст твору.

¬ибудовуючи тв≥р, авторов≥ доводитьс¤ враховувати суперечн≥сть м≥ж твором та ≥нформац≥йною ситуац≥Їю. ÷¤ суперечн≥сть виникаЇ з р≥зних причин. јудитор≥¤ не п≥дготовлена до сприйн¤тт¤. —итуац≥¤ потребуЇ не просто в≥дображенн¤ д≥йсност≥, а специф≥чного висв≥тленн¤ њњ. ¬ аудитор≥њ немаЇ ≥нформац≥њ, ¤ка забезпечуЇ дос¤гненн¤ мети, на котру претендуЇ тв≥р.

” випадку неп≥дготовленост≥ аудитор≥њ шл¤х до розвТ¤занн¤ проблеми пол¤гаЇ в поетапному вплив≥ на св≥дом≥сть читач≥в, своЇр≥дн≥й д≥алог≥зац≥њ - передач≥ ≥нформац≥њ порц≥¤ми.

якщо ситуац≥¤ потребуЇ специф≥чного висв≥тленн¤ д≥йсност≥, автор св≥домо допускаЇ своЇр≥дну асиметр≥ю пом≥ж д≥йсн≥стю ≥ њњ описом, загострюючи увагу на одному боц≥ описуваного.

«а в≥дсутност≥ необх≥дноњ ≥нформац≥њ, звичайно, доводитьс¤ в≥дмовл¤тис¤ в≥д створенн¤ твору на в≥дпов≥дну тему.

ƒруга особлив≥сть моделюванн¤ твором комун≥кативного акту - шпаруват≥сть, ¤ка передбачаЇ опущенн¤ в текст≥ того, що ≥снуЇ в св≥домост≥ читача чи виникаЇ п≥д час читанн¤.

¬ластив≥сть тексту м≥стити "провалл¤", заповнен≥ в≥домост¤ми, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в св≥домост≥ читача, ≥ описуЇтьс¤ психол≥нгв≥стами ¤к шпаруват≥сть[56]. ўо б≥льш≥ розм≥ри шпарин, то б≥льша п≥дготовка ≥ знанн¤ вимагаютьс¤ в≥д читача, що менш≥ - то текст зрозум≥л≥ший дл¤ малоп≥дготовленого читача. “ак, складн≥сть тексту дл¤ школ¤ра визначаЇтьс¤ к≥льк≥стю в≥домостей, котр≥ йому необх≥дно пригадати, щоб зрозум≥ти текст нового параграфу в п≥дручнику[57].

"Ўпарини" - це те, що недомовлено.

Ќа¤вн≥сть шпарин обумовлена природою тексту ≥ його взаЇминами з св≥дом≥стю читача. (яким довгим та нудним стало б сп≥лкуванн¤, коли б завжди повторювали те, що читач ≥ без того в≥зьме до уваги). Ўпаруват≥сть тексту забезпечуЇ його творче сприйманн¤, економ≥ю часу; вона лежить в природ≥ мовленнЇвого сп≥лкуванн¤. Ќайб≥льш ¤скрав≥ випадки ѓѓ давно описан≥ ф≥лологами ¤к ел≥псис.

"я п≥шов у к≥но. ¬≥н - додому". Ўпарина, що позначена у текст≥ тире, тут просто необх≥дна.

–едактор радить автору л≥кв≥дувати те, що в≥домо читачев≥, створюючи шпарини, ¤к≥ актив≥зують процес сп≥лкуванн¤. Ќер≥дко, однак, в≥н пом≥чаЇ, що шпарини важко подолати ≥ радить њх заповнити.

ѕроанал≥зуЇмо абзац ≥з попул¤рноњ брошури:

"Ќадто ц≥нн≥ в≥домост≥ даЇ використанн¤ завдань стандартизованоњ форми дл¤ ви¤вленн¤ в≥дпов≥дних ум≥нь, зд≥бностей ≥ властивостей. “ерм≥н "тест", ¤кий позначаЇ пробу, запропонований ще в 1890 роц≥. ¬ б≥льшост≥ випадк≥в використовуютьс¤ малюнки чи в≥дпов≥дн≥ словесн≥ формулюванн¤. ƒо тестуванн¤ можна в≥днести ≥ перев≥рку нейроасоц≥ац≥й в випадку використанн¤ в≥дТЇмних сигнал≥в. ѕозитивною ¤к≥стю де¤ких сучасних тест≥в Ї швидк≥сть досл≥дженн¤ ≥ техн≥чна простота".

ƒруга фраза абзацу н≥чого не скаже людин≥, ¤ка не знаЇ, що таке тест. “ерм≥н "тест", що означав "проба", запропонований ще 1890 року, але "тест" тепер позначаЇ дещо ≥нше - не пробу.

Ќапружуючи у¤ву, читач здогадуЇтьс¤, з≥ставл¤ючи другу фразу з першою, що тест - це не проба, а "завданн¤ стандартизованоњ форми дл¤ ви¤вленн¤ в≥дпов≥дних вм≥нь, зд≥бностей ≥ властивостей".

"„итач, звичайно, чекаЇ по¤снень, ¤к власне "використовуютьс¤ малюнки чи в≥дпов≥дн≥ словесн≥ формулюванн¤". ЋишаЇтьс¤ також не¤сним пов≥домленн¤, що до тестуванн¤ належить ≥ "перев≥рка нейроасоц≥ац≥й в випадку використанн¤ в≥дТЇмних сигнал≥в". …ого неможна повТ¤зати з попередн≥м. ƒо того ж воно не¤сне само по соб≥. ” думках вибудовуЇтьс¤ загадковий р¤д предмет≥в - малюнки, словесн≥ формулюванн¤, в≥дТЇмн≥ сигнали.

Ќе знаючи, ¤к в≥дбуваЇтьс¤ тестуванн¤, важко зрозум≥ти, в чому швидк≥сть досл≥дженн¤ ≥ техн≥чна простота тест≥в. Ќе¤сно, до чого тут про це сказано. „итачев≥ не вистачаЇ ≥нформац≥њ, щоб заповнити шпарини в текст≥, в≥дновити авторську лог≥ку. ¬ результат≥ текст у¤вл¤Їтьс¤ йому недоладним.

“очн≥ше, недоладним в≥н у¤вл¤Їтьс¤ читачев≥-неспец≥ал≥сту. „итач, що знаЇ суть справи, може подумки перебудувати його, в≥дновлюючи звТ¤зки. јле дл¤ нього в≥дновлений текст не м≥ститиме н≥чого нового. јдже практично все читач привнесе з≥ своЇњ св≥домост≥.

Ќа недоладн≥сть, викликану надм≥рною шпаруват≥стю, вказуЇ будова тексту. ѕом≥ж фразами майже немаЇ сл≥в, що повторюютьс¤. “ому непо≥нформованому читачев≥ нема за що "вхопитис¤", щоб повТ¤зати зовн≥ неповТ¤зан≥ фрази.

ƒл¤ спец≥ал≥ста ж неозначен≥ вказ≥вки: вельми ц≥нн≥ (¤к≥?), а б≥льшост≥ випадк≥в (в ¤ких?), означен≥ (¤к≥?), де¤к≥ (¤к≥?), швидк≥сть досл≥дженн¤ (¤ка?), техн≥чна простота (в чому?) - робл¤ть абзац беззм≥стовим.

Ўпаруват≥сть тексту - обовТ¤зкова умова читацькоњ творчост≥ в сприйн¤тт≥ тексту. ќднак виправдана шпаруват≥сть т≥льки п≥дготовленим читацьким спод≥ванн¤м, знанн¤ми читача, з≥ставленн¤м уривк≥в з сус≥дн≥ми ≥ твором в ц≥лому.

ѕрактично не ≥снуЇ призначених дл¤ наскр≥зного читанн¤ текст≥в, де читач не мав би доповнювати сказане автором своњми п≥знанн¤ми (передбачуваними умовами, вих≥дними положенн¤ми, загальнов≥домою ≥нформац≥Їю). ƒотепна манера писати пол¤гаЇ, ¤к в≥домо, в тому, що вона лишаЇ читачу самому сказати соб≥ про в≥дносини, умови ≥ обмеженн¤, за ¤ких дане положенн¤ т≥льки й маЇ значенн¤ ≥ може бути мислиме.

«розум≥ло, такий п≥дх≥д вимагаЇ в≥д автора чималоњ майстерност≥, бо ж обТЇктивних даних про доц≥льну м≥ру шпаруватост≥ р≥зних текст≥в немаЇ.

¬ажливою передумовою сприйн¤тт¤ твору Ї контекст. Ќав≥ть п≥дчас в≥дбору ≥нформац≥њ нов≥ в≥домост≥ займають н≥би заздалег≥дь п≥дготовлену позиц≥ю в комплекс≥ знань читача.

’оч п≥сл¤ створенн¤ твору ≥ випуску виданн¤ перед автором ≥ читачем - один ≥ той самий експонент, зм≥сти, ¤к≥ вкладаЇ автор в концепти сл≥в, що складають пов≥домленн¤, ≥ зм≥сти, ¤к≥ здобуваЇ читач, можуть не зб≥гатис¤ повн≥стю внасл≥док р≥зниц≥ в п≥знанн¤х, життЇвому досв≥д≥ ≥ т.п. ќднак, в≥дм≥нн≥сть окремо вз¤тих зм≥ст≥в в пов≥домленн≥ в ц≥лому не примножуЇтьс¤, а здобуваЇ тенденц≥ю до зниженн¤, завд¤ки коментуванню, бо слово тут дане в сполученн≥ сл≥в - синтагм≥, ¤ка усуваЇ, ¤к правило, його багатозначн≥сть, синтагма - у фраз≥, фраза - в складному синтаксичному ц≥лому, котр≥ вход¤ть у свою чергу в б≥льш≥ ланки висловлювань. Ќарешт≥, пов≥домленн¤ в ц≥лому завжди дано у в≥дпов≥дн≥й д≥йсност≥ ≥ ≥нформац≥йн≥й ситуац≥њ-контекстах, ¤к≥ робл¤ть його тлумаченн¤ б≥льш однозначним.