Sort-ref - “екст ¤к модель комун≥кативного акту


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

∆урнал≥стика > “екст ¤к модель комун≥кативного акту

ƒостатн≥сть, недостатн≥сть та надм≥рн≥сть ≥нформац≥њ в твор≥, таким чином, - властив≥сть не зображенн¤ д≥йсност≥ ¤к такоњ, а твору в його в≥дносинах з читачем.

«вичайно, що р≥зн≥ за р≥внем п≥дготовки читач≥ схоплюють за один раз р≥зну за обс¤гом ≥нформац≥ю, здатн≥ внести в текст в≥д себе р≥зну к≥льк≥сть додаткових в≥домостей. “ому першочергове значенн¤ при оц≥нц≥ ≥нформац≥йноњ складовоњ тексту - врахувати осв≥тн≥й р≥вень читача, його здатн≥сть охопити матер≥ал ¤к≥сно, нарешт≥, те, в ¤к≥й м≥р≥ читач перебуваЇ в кол≥ ≥дей автора њх звТ¤зк≥в.

«наченн¤ багато чого ≥з цього ¤скраво показав ще ƒ.≤. ѕисарев: "”¤в≥ть соб≥, що в науковому твор≥ Ї наступна фраза: "ќск≥льки вс≥ математичн≥ судженн¤ в≥дзначаютьс¤ абсолютно анал≥тичним характером, то, зрозум≥ло, чиста математика менш за все спираЇтьс¤ на св≥дченн¤ досв≥ду". ≤ пот≥м автор починаЇ вже виводити подальш≥ висновки ≥з т≥Їњ думки, що "математика менше в≥д ус≥х ≥нших наук спираЇтьс¤ на св≥дченн¤ досв≥ду". јле простий читач став в глухий кут. ¬ибачте, чорта з два тут зрозум≥ло! „ому ж анал≥тичний характер дозвол¤Ї чист≥й науц≥ спиратис¤ на св≥доцтво досв≥ду менше в≥д ус≥х ≥нших наук? ясна справа, що в наш≥й фраз≥ Ї два положенн¤, повТ¤зан≥ м≥ж собою сполучниками оск≥льки ≥ то. ѕом≥ж цими положенн¤ми повинен ≥снувати м≥сток, але м≥сток цей дл¤ швидкост≥ руху викинутий геть, а зам≥сть ньою поставлено кл¤те слово "зрозум≥ло", що означаЇ см≥ливий ≥ меткий стрибок змужн≥лоњ думки. ѕопул¤ризатор повинен тут перш за все нагадати читачев≥, що таке анал≥з ≥ в чому пол¤гаЇ його суттЇва в≥дм≥нн≥сть в≥д синтезу. ѕот≥м в≥н маЇ вз¤ти два чи три математичних судженн¤ - що прост≥ш≥, то краще - ≥ показати на цих прикладах, в чому пол¤гаЇ типова особлив≥сть вс¤кого математичного судженн¤ ≥ чим ц≥ судженн¤ в≥др≥зн¤ютьс¤, наприклад, в≥д ≥стин х≥м≥њ чи ф≥з≥олог≥њ. “аким чином ви¤витьс¤ анал≥тичний характер математичних суджень. –азом з тим ви¤витьс¤ ≥ в≥дношенн¤ математики до досв≥ду"[73].

Ќеобх≥дно поступове доповненн¤ п≥знань читача, тим б≥льш поступове, чим попул¤рн≥ший тв≥р.

Ўк≥длив≥ в текст≥ не просто в≥дома читачев≥ чи сусп≥льству ≥нформац≥¤, не повторенн¤ ¤к таке. Ўк≥дливе те, що не "працюЇ" - пр¤мо чи непр¤мо - на оч≥куваний продукт читанн¤. ” цьому сенс≥ шк≥дливою може ви¤витис¤ ≥ така ≥нформац≥¤, котра нова, але не слугуЇ виконанню поставленого перед твором завданн¤ ("≥нформац≥йний шум").

ƒосв≥дчений автор так в≥дбираЇ фактичний матер≥ал, щоб читач м≥г зд≥йснити шл¤х в≥д свого знанн¤ (незнанн¤) питанн¤ до запропонованих висновк≥в ≥ трапились зм≥ни, котр≥ автор пересл≥дуЇ, в настанов≥, буденн≥й чи теоретичн≥й св≥домост≥ читача, або в його фактограф≥чних знанн¤х ≥ можливост¤х њх отримати. ƒосв≥дчений редактор, в свою чергу, моделюЇ читацький шл¤х п≥знанн¤ ≥ оц≥нюЇ м≥н≥мальну м≥ру ≥нформац≥њ, котру необх≥дно ≥ достатньо дати читачев≥, щоб той пройшов бажаний дл¤ автора (видавц¤) шл¤х.

“ак, розроблюючи п≥дручник з анал≥тичноњ х≥м≥њ дл¤ неспец≥альних вуз≥в, проф. ≤.¬. ѕ¤тницький спробував полегшити соб≥ введенн¤ нового матер≥алу ≥ сприйн¤тт¤ його - читачев≥. ƒл¤ цього в≥н намагавс¤ знайти методичну сп≥льн≥сть старих та нових метод≥в анал≥зу ≥ викласти њх на Їдин≥й методолог≥чн≥й основ≥. јвтор з≥ставив два методи сучасного анал≥зу, ¤к≥ звичайно розгл¤даютьс¤ незалежно. ѕерший - фотометричний - оснований на переведенн≥ компонента, що анал≥зують, в забарвлену сполуку ≥ вим≥рюванн≥ ≥нтенсивност≥ забарвленн¤ останньоњ. ƒругий - грав≥метричний - що пол¤гаЇ в вид≥ленн≥ елемента, що п≥дл¤гаЇ визначенню, в тверду фазу ≥ зважуванн≥ осаду, що при цьому≥ утворюЇтьс¤.

Ќа перший погл¤д, пом≥ж цими обидва методами мало сп≥льного. "ќднак, - пише автор, - в обох випадках в≥дбуваЇтьс¤ х≥м≥чна реакц≥¤ пом≥ж визначуваними речовиною та реактивом... ≤ в першому, ≥ в другому випадках вим≥рюють ф≥зичну властив≥сть продукту реакц≥њ: вагу чи ≥нтенсивн≥сть забарвленн¤"[74].

÷¤ властив≥сть викликаЇ однаков≥ вимоги до характеру х≥м≥чноњ реакц≥њ. р≥м того, продукт реакц≥њ повинен мати пост≥йний х≥м≥чний склад, в розчин≥ не повинно бути сторонн≥х компонент≥в.

“ак була знайдена корисна дл¤ засвоЇнн¤ матер≥алу неспец≥ал≥стом аналог≥¤.

«розум≥ло, в такому п≥дручнику з неспец≥альноњ дисципл≥ни основне м≥сце повинна пос≥сти ≥нформац≥¤, здатна викликати у¤вленн¤, що наближаютьс¤ до попул¤рних. ѕроф. ѕ¤тницький по¤снюЇ: "...широке охопленн¤ матер≥алу заважаЇ глибокому оволод≥ванню в≥дпов≥дними методами. ќднак це не сл≥д розгл¤дати ¤к недол≥к, оск≥льки спец≥ал≥стам ≥нших галузей важливо не ст≥льки максимальне оволод≥нн¤ будь-¤ким методом, ск≥льки загальне у¤вленн¤ про можливост≥ багатьох метод≥в"[75].

2.3. ћовленнЇв≥ функц≥њ пов≥домленн¤ та њх реал≥затори

” твор≥ вид≥лен≥ нами и≥дструктури ≥ складов≥ п≥дструктур виливаютьс¤ в Їдине ц≥ле тексту, котрий в кожний момент, кожним своњм елементом вир≥шуЇ ≥ комун≥кативн≥ ≥ п≥знавальн≥ завданн¤, виконуЇ визначен≥ функц≥њ, дл¤ зд≥йсненн¤ мовленн¤ в≥дпрацьовуЇ реал≥затори њх - текстов≥ формули та конструкти.

«алежно в≥д багатьох параметр≥в, ¤к≥ визначаютьс¤ переб≥гом комун≥кативного акту ≥ характером суперечностей автор - читач, жанр твору - предмет твору, доц≥льна м≥ра використанн¤ цих функц≥й ви¤вл¤Їтьс¤ р≥зною, але експл≥цитно чи ≥мпл≥цитно (¤вно чи не¤вно) вони завжди виконуютьс¤ в твор≥.

” подальшому ми сконструюЇмо ц≥ функц≥њ на основ≥ анал≥зу суперечностей в комун≥кативному акт≥ (¤кщо суперечн≥сть зн¤то, в≥дпадаЇ необх≥дн≥сть в реал≥зац≥њ функц≥њ - вона вже реал≥зована), вкажемо њх реал≥затори ≥ м≥ру необх≥дност≥ њх ви¤ву в залежност≥ в≥д комун≥кативного акту.

÷е передус≥м ≥нформац≥йна (називна, зм≥стова) функц≥¤. Ѕ≥льш≥сть твор≥в ≥ основна маса њх текст≥в в к≥нцевому рахунку виконують саме ≥нформац≥йну функц≥ю. ќднак лише на¤вн≥сть ≥нформац≥њ не забезпечуЇ сприйманн¤ пов≥домленн¤ адресатом. ўоб запрацював канал звТ¤зку, потр≥бно встановленн¤ контакту м≥ж адресантом ≥ адресатом - подоланн¤ суперечност≥ пом≥ж ними з уважност≥ до предмету пов≥домленн¤. …ого зд≥йснюють реал≥затори контактноњ функц≥њ.

онтакт включений, але звТ¤зок адресант - адресат легко обриваЇтьс¤ - увага слухача чи читача втомлюЇтьс¤ та слабшаЇ, втрачаЇтьс¤ посл≥довн≥сть думки. ѕобудова твору повинна протисто¤ти под≥бним перешкодам. јдресант змушений включати в нього в м≥ру необх≥дност≥ елементи, ¤к≥ п≥дтримують зац≥кавленн¤, ≥нтерес, що вказують напр¤м розвитку думки, ¤ка керуЇ процесом читанн¤. ÷ю функц≥ю пов≥домленн¤ ми назвали функц≥Їю орган≥зац≥њ процесу читанн¤ (у –. якобсона аналогом њњ Ї "поетична", тобто функц≥¤, що формуЇ тв≥р).

якщо контактна функц≥¤ ор≥Їнтована на зн¤тт¤ суперечност≥ в уваз≥ автора та читача до теми, то функц≥¤ орган≥зац≥њ процесу читанн¤ спр¤мована на зн¤тт¤ суперечност≥ в ≥нтересах автора ≥ читача та њх знанн¤х про побудову твору - вона р≥зними засобами розкриваЇ ≥ коментуЇ його структуру та композиц≥ю.

” т≥сному звТ¤зку з функц≥Їю орган≥зац≥њ процесу читанн¤ Ї функц≥¤, ¤к≥й ми дали назву виразовоњ, котра визначаЇ ставленн¤ адресата до автора. ¬она усуваЇ суперечн≥сть адресант - адресат перш за все в естетичному план≥, створюючи дов≥ру читача до автора. ¬ажливою умовою зд≥йсненн¤ обох останн≥х функц≥й Ї в≥дпов≥дн≥сть побудови пов≥домленн¤ можливост¤м памТ¤т≥ читача, котра повинна ¤комога повно включати в себе ≥нформац≥ю пов≥домленн¤. « виразовою функц≥Їю повТ¤зано також формуванн¤ образу автора ¤к сп≥вбес≥дника ≥ психолог≥чного ставленн¤ читача до пов≥домленн¤.

« п≥знанн¤ми одержувача ≥ особливост¤ми сприйн¤тт¤ ним пов≥домленн¤ т≥сно повТ¤зана тлумачна функц≥¤, що усуваЇ суперечн≥сть тезауруса ≥ знань автора та читача по в≥дношенню до окремих елемент≥в тексту.

” т≥й або ≥нш≥й форм≥ пов≥домленн¤ зд≥йснюЇ також спонукальну функц≥ю, ¤ка усуваЇ суперечн≥сть пом≥ж метою автора та нам≥рами читача. «асоби, що реал≥зують њњ, звичайно сигнал≥зують також про зак≥нченн¤ пов≥домленн¤. Ѕез такоњ вказ≥вки слухач чи читач в≥дчувають невдоволен≥сть незавершеним сп≥лкуванн¤м.

÷≥ - комун≥кативн≥ - функц≥њ забезпечують нормальний переб≥г сприйманн¤ пов≥домленн¤.

‘ункц≥њ п≥знавальн≥ забезпечують п≥знанн¤ предмету твору.

ƒосв≥дчений автор намагаЇтьс¤ побудувати тв≥р так, щоб процес п≥знанн¤ його в≥дбувавс¤ без ускладнень ≥ незапланованих пошук≥в читачем в≥рного р≥шенн¤, ≥накше кажучи, змоделювати в твор≥ в≥рог≥дний переб≥г усв≥домленн¤ читачем. ¬≥н прагне показати читачев≥ сутн≥сть того, що в≥н змальовуЇ, ≥ його р≥зноман≥тн≥сть тою м≥рою ≥ в тих сп≥вв≥дношенн¤х, котр≥ важлив≥ дл¤ дос¤гненн¤ мети твору. Ќарешт≥, при робот≥ над формою автор намагаЇтьс¤ членувати тв≥р у в≥дпов≥дност≥ з окремими переходами думки. ¬се це зд≥йснюЇ функц≥ю формуванн¤ огл¤д≥в читача.

≤стотна ≥ функц≥¤ запамТ¤товуванн¤, ¤ка спри¤Ї тому, щоб ≥де¤, основн≥ тези твору збереглис¤ в памТ¤т≥ читача.

ћова створила р≥зноман≥тн≥ засоби зд≥йсненн¤ цих функц≥й пов≥домленн¤ в р≥зних видах л≥тератури.

ѕочнемо з контактноњ функц≥њ, њњ реал≥зовують заголовок, факти, з ¤ких починаЇтьс¤ пов≥домленн¤, - близьк≥ читачев≥ чи так≥, що його ≥нтригують, характеристика теми.

ƒо лексичних реал≥затор≥в њњ в усному мовленн≥ в≥днос¤тьс¤ висловлюванн¤ типу: "ѕослухайте!", "“ак!" (¤к початок пов≥домленн¤, наприклад, при замовленн≥ товару), "ѕробачте!", "Ѕудь ласка!", "¬ибачте!", "¬и чули?", "я розпов≥м ц≥каву р≥ч", а в писемних - називанн¤ адресата, конструкц≥њ типу "’то не знаЇ..., однак..." в т.д.