Sort-ref - “екст ¤к модель комун≥кативного акту


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

∆урнал≥стика > “екст ¤к модель комун≥кативного акту

—удова промова.

ћета - встановленн¤ факт≥в на основ≥ обговоренн¤ под≥њ.

”мови промови- слухачев≥ в≥дом≥ де¤к≥ факти, але в≥н не знаЇ, про ¤к≥ п≥де мова.

—труктура промови ≥ особливост≥ викладу: детальний початок (опис обговорюваного предмету); сама розпов≥дь коротка; про в≥доме говорити не сл≥д. Ќа прот¤з≥ переконанн¤ переважають скорочен≥ висновки - ент≥меми. ¬ажлива точн≥сть, особливо перед одним суддею, "коли видн≥ше, що йде до справи". ћ≥н≥мум експресивност≥.

≈п≥дейктична промова (перед натовпом, на похоронах ≥ т.п.).

ћета - похвала або хула шл¤хом звертанн¤ до почутт≥в публ≥ки.

”мови промови- слухач≥ напочатку байдуж≥ до оратора ≥ до предмету мови.

—труктура промови ≥ особливост≥ викладу: сл≥д в≥дразу викласти все, що хочеш доводити. ¬ступ може бути повТ¤заний ≥з зм≥стом промови чи не стосуватис¤ його. –озпов≥дь проводитьс¤ за частинами, тому, що все п≥др¤д важко запамТ¤тати. ¬плив на слухача дос¤гаЇтьс¤ завд¤ки переб≥льшенн¤м в оц≥нках. ‘акти повинн≥ викликати дов≥рТ¤ сам≥ по соб≥, бо в≥дносно них р≥дко навод¤тьс¤ доведенн¤. “очн≥сть тут недоречна, ≥ потр≥бно ¤комога б≥льше експресивност≥.

ѕодальший под≥л промов в≥дбувавс¤ за њх тематикою. јнал≥з тут мав зм≥стовий характер.

” конструктивний принцип елементарного стилю нами включаютьс¤ наступн≥ риси твор≥в повТ¤заного з ним типу: сп≥вв≥дношенн¤ комун≥кативноњ ≥ п≥знавальноњ п≥дструктур, дом≥нуванн¤ одн≥Їњ ≥з складових; естетичноњ, психолог≥чноњ, лог≥чноњ, ≥нформац≥йноњ; ступ≥нь використанн¤ реал≥затор≥в р≥зних комун≥кативних ≥ п≥знавальних функц≥й твору.

ўо стосуЇтьс¤ самого зображенн¤ д≥йсност≥ в творах, "малюнку стилю", то тут ви¤вл¤ють себе так≥ його риси, ¤к:
характер отримуваного читачем знанн¤ (що формуЇтьс¤ - готове);
переважна спр¤мован≥сть на д≥ю чи на усв≥домленн¤ ≥ повТ¤заний з ним ступ≥нь складност≥ зображенн¤, що включаЇ у себе:
к≥льк≥сть звТ¤зк≥в одного елемента тексту,
оптимальна довжина одного елемента тексту,
к≥льк≥сть шпарин - випадк≥в необх≥дност≥ пригадуванн¤ в≥домостей читачем;
ступ≥нь ц≥л≥сност≥ (членуванн¤ ) в≥дображенн¤;
характер звТ¤зк≥в в текст≥ (синсемант≥¤ - автосемант≥¤);
ступ≥нь розгортанн¤ внутр≥шнього мовленн¤ в текст≥;
жорстк≥сть сп≥вв≥дношенн¤ плану зм≥сту ≥ плану виразу.

≤з перел≥чених особливостей елементарного стилю випливають притаманн≥ йому особливост≥ вживаного лексичного ≥нвентарю ≥ набору синтаксичних конструкц≥й, в багатьох випадках детально описан≥ в прац¤х з функц≥ональноњ стил≥стики.

ѕом≥ж найб≥льш високим р≥внем узагальненн¤ стильових рис ¤к особливостей в≥дображенн¤ д≥йсност≥ ≥ особливост¤ми конкретного зображенн¤ - структурою твору - лежать дв≥ - три сходинки.

ѕерша з них стоп стил≥в - таке не механ≥чне, а орган≥чне поЇднанн¤ р≥зних елементарних стил≥в, в котрому дом≥нують риси ¤кого-небудь одного стилю. ¬иникненн¤ стоп≥в повТ¤зане з тим, що у комун≥кативному акт≥, ¤кий вт≥люЇтьс¤ твором, пор¤д з основним режимом роботи св≥домост≥ читача (≥ автора) зад≥¤н≥ й ≥нш≥. ƒл¤ сучасного етапу соц≥альноњ комун≥кац≥њ таке орган≥чне поЇднанн¤, "стоплюванн¤" особливо характерне, ≥ стопи, напевне, сьогодн≥ представлен≥ в творах значно част≥ше, н≥ж власне мовленнЇв≥ стил≥.

Ќаступна сходинка на шл¤ху в≥д абстракц≥њ стилю до конкретного твору - жанр твору. —тил≥ та стопи в жанрах конкре тизуютьс¤ в умовах перш за все конкретних сфер (п≥дсфер) сусп≥льного житт¤, певних традиц≥й ≥ мод оформленн¤ твор≥в, њх в б≥льш≥й м≥р≥ в≥др≥зн¤ють основн≥ сп≥вв≥дношенн¤ структур, типова довжина твору, його мета.

” практичному мовленн≥ не завжди ви¤вл¤Їтьс¤ ступ≥нь авторського ≥ндив≥дуального стилю, такий важливий в художн≥х текстах. ќднак, дл¤ багатьох твор≥в, що в≥дображають знанн¤, ¤ке формуЇтьс¤, р≥дше - готове, це все ж характерно.

Ќаступна ≥ останн¤ сходинка - конкретний тв≥р, модель реального мовленнЇвого акту.

якщо повернутис¤ до комун≥кативного акту, то процес промовл¤нн¤ пов≥домленн¤, його моделюванн¤ починаЇтьс¤ ≥з створенн¤ його плану. ¬же на цьому етап≥ автор повинен ч≥тко у¤вл¤ти, нав≥що ≥ кому в≥дправл¤Їтьс¤ пов≥домленн¤. «нанн¤ це й визначаЇ виб≥р стилю пов≥домленн¤. —фера д≥¤льност≥, котроњ воно стосуЇтьс¤, конкретизуЇ п≥дмову, що в≥дпов≥даЇ зм≥сту пов≥домленн¤ ≥ мовленню читача. ѕредмет ≥нформац≥њ ≥ характер читача визначають вже жанр пов≥домленн¤. Ќарешт≥, у сполученн≥ конкретного матер≥алу, ор≥Їнтац≥њ на мисленн¤ читача ≥ авторськоњ ≥ндив≥дуальност≥ народжуЇтьс¤ пов≥домленн¤, його структура обростаЇ матер≥альною тканиною, розгортаЇтьс¤ в текст.

—прийн¤тт¤ пов≥домленн¤ передбачаЇ засвоЇнн¤ ≥нформац≥њ, що в ньому м≥ститьс¤, котру читач (слухач) вважаЇ ц≥нною дл¤ себе. ” пов≥домленн≥ вт≥люЇтьс¤ ≥ в≥дтворюЇтьс¤ в≥дзеркаленн¤ ≥ зображенн¤ д≥йсност≥, в котрому в≥дбились найб≥льш ≥стотн≥ дл¤ автора чи так≥, що впали йому в в≥ч≥, риси ≥ в≥дносини д≥йсност≥, що в≥н препаруЇ з метою впливу на читача. ѕредмет пов≥домленн¤ - це не т≥льки в≥дображена д≥йсн≥сть, але й кут зору автора на нењ, ≥ спос≥б керуванн¤ процесом п≥знанн¤ њњ читачем в пов≥домленн≥.

” д≥ахрон≥њ ≥з комун≥кативне ц≥леспр¤мованих пов≥домлень народжуЇтьс¤ жанр. ∆анри формують стопи ≥ впливають на елементарн≥ стил≥.

ѕоверн≥мос¤ до елементарних мовленнЇвих стил≥в.

≈тапи п≥знанн¤ повТ¤зан≥ з переважною роботою св≥домост≥ в р≥зних режимах, кожному ≥з котрих в≥дпов≥даЇ певна побудова думки. «в≥дси обТЇктивно обумовлена основа под≥лу пов≥домлень за њх зображувальними рисами - продукт прочитанн¤, котрий в найб≥льш загальному вигл¤д≥ ¤вл¤Ї зм≥ни в одн≥й ≥з чотирьох форм св≥домост≥ особи: в настанов≥; в буденн≥й св≥домост≥; в науково-техн≥чн≥й св≥домост≥; в знанн≥ факт≥в, необх≥дних дл¤ прийн¤тт¤ р≥шенн¤ ≥ дл¤ зд≥йсненн¤ конкретних д≥й.

“вори, продуктом сприйн¤тт¤ котрих повинна бути настанова, налаштован≥сть - настр≥й, стан готовност≥ дл¤ певноњ форми реагуванн¤, в≥дбивають живе спогл¤данн¤ ≥ ор≥Їнтован≥ на нього. ћи будемо надал≥ називати њх аг≥тац≥йними ≥, в≥дпов≥дно, говорити про тип аг≥тац≥йного зображенн¤, ор≥Їнтованого на настанову ≥ в≥дпов≥дного чуттЇвому сприйн¤ттю. —лово "аг≥тац≥йний" звичайно використовуЇтьс¤ по в≥дношенню т≥льки до пол≥тики, однак в л≥тератур≥ зустр≥чаЇтьс¤ його використанн¤ ≥ в б≥льш широкому сенс≥ - збуджуючий маси. ¬ цьому сенс≥ пишуть про сан≥тарну аг≥тац≥ю, торгову аг≥тац≥ю (рекламу). ¬ широкому сенс≥ слово аг≥тац≥йний використано ≥ нами.

“вори, що формулюють лог≥чно побудовану схему погл¤д≥в, не повТ¤зану з детальним знанн¤м наукових факт≥в ≥ теор≥й ≥ таку, що опираЇтьс¤ на "здоровий глузд", на очевидн≥, "спостережен≥ простим оком" факти, тобто пов≥домленн¤, що викликають зм≥ни в буденн≥й св≥домост≥ в≥дносно чималих груп неспец≥ал≥ст≥в (в галуз≥ тематики цих пов≥домлень) ≥ ор≥Їнтован≥ на режим перших ступен≥в абстрактного мисленн¤, ми називаЇмо попул¤рними. ¬иход¤чи ≥з цього, будемо говорити про тип попул¤рного зображенн¤, ор≥Їнтованого на формально-лог≥чне мисленн¤, на початковий момент абстракц≥њ.

“вори, основан≥ на ц≥л≥сному знанн≥ про законом≥рност≥ ≥ ≥стотн≥ звТ¤зки ¤вищ, що в≥дображають вищий етап абстрактного мисленн¤ та ор≥Їнтован≥ на нього, - теоретичн≥. ¬≥дпов≥дно, ми будемо говорити про стиль теоретичний, що в≥дображаЇ складну будову теоретичного пон¤тт¤.

‘акти та положенн¤, необх≥дн≥ дл¤ прийн¤тт¤ р≥шень ≥ сприйман≥ звичайно на в≥ру (¤к в дов≥дниках чи ≥нструкц≥¤х), що мають форму готового знанн¤, м≥ст¤тьс¤ в ор≥Їнтованих на практику виданн¤х (творах), котр≥ ми назвали прикладними. ¬≥дпов≥дно, ми будемо говорити про тип зображенн¤, пристосований до потреб практики - прикладний.

ƒл¤ етапу живого спогл¤данн¤ характерно ¤к вих≥дний момент приверненн¤ уваги, буденна ж св≥дом≥сть неспец≥ал≥ста працюЇ пост≥йно, ¤кщо п≥дтримуЇтьс¤ ≥нтерес. ≤нтерес спец≥ал≥ста до будь-¤коњ особливост≥ його предмету викликати неважко ≥ центральне м≥сце в цьому випадку займаЇ формуванн¤ (переформуванн¤) погл¤д≥в. Ќарешт≥, дл¤ практичних д≥й надто важлива фактограф≥чна ≤нформац≥¤ настановчого характеру.

Ќер≥дко буваЇ, що у виданн¤х ≥ творах поЇднуютьс¤ розд≥ли та елементи, що мають р≥зне призначенн¤ (наприклад, в книз≥ з профес≥йноњ ор≥Їнтац≥њ дл¤ школ¤ра ви¤вл¤тьс¤ необх≥дними ¤к розд≥ли, що мають характер попул¤рного пов≥домленн¤, так ≥ дов≥дков≥ матер≥али, прикладн≥ за характером). омб≥нац≥њ, що виникають в цих випадках, р≥зноман≥тн≥ ≥ створюють ≥ндив≥дуальне обличч¤ того чи ≥ншого пов≥домленн¤ (твору), а часте повторенн¤ њх викликаЇ до формуванн¤ нових вид≥в пов≥домлень. “ак, на меж≥ видань (твор≥в) теоретичного ≥ попул¤рного характеру зТ¤вивс¤ в≥дносно новий вид - науково-попул¤рна монограф≥¤, що викладаЇ основн≥ ≥дењ науковоњ теор≥њ без повного наведенн¤ конкретного фактичного матер≥алу (факт використовуЇтьс¤ не ¤к матер≥ал дл¤ наукового висновку, а ¤к ≥люстрац≥¤ висновку, до котрого прийшли досл≥дники).

“рапл¤ютьс¤ випадки, коли через р≥зн≥ обставини трапл¤Їтьс¤, що читачев≥ пропонують готове знанн¤ в тих випадках, коли сфера св≥домост≥, до котроњ адресовано пов≥домленн¤, потребуЇ знанн¤,що формуЇтьс¤, що переконанн¤ п≥дм≥нюЇтьс¤ повчанн¤м.

“акий виклад охарактеризований молодим ще ¬.Ћен≥ним в його визначенн≥ вульгарного письменника: ѕод≥бний письменник передбачаЇ читача не думаючого ≥ думати нездатного, в≥н не наштовхуЇ його на початки серйозноњ науки, а в потворно-спрощеному, п≥дсоленому жартами та припов≥дками вигл¤д≥, надаЇ йому "готовими" вс≥ висновки в≥домого вченн¤, так що читачев≥ нав≥ть ≥ жувати не доводитьс¤, а т≥льки проковтнути цю кашку[89].