Sort-ref - “екст ¤к модель комун≥кативного акту


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

∆урнал≥стика > “екст ¤к модель комун≥кативного акту

Ѕудова фрази, в особливост≥ ж пер≥оду, виразно в≥дтворюЇ будову думки. ќсобливо пом≥тно це у паралельних синтаксичних конструкц≥¤х, котр≥ дозвол¤ють п≥дкреслити лог≥чний б≥к висловлюванн¤, коли однаков≥ в чомусь за зм≥стом висловлюванн¤ займають однаков≥ позиц≥њ ≥ це робить виклад думки ч≥тким ≥ прозорим. як зазначаЇ ј.ѕ. оваль, ¤кщо певн≥ факти виступають в однакових конструкц≥¤х, то це спри¤Ї њх обТЇднанню п≥д час читанн¤, наштовхуЇ на певн≥ узагальненн¤, даЇ можлив≥сть з≥ставл¤ти однаков≥, контраст чи нер≥внозначн≥ факти, охопити всю картину одним погл¤дом, вид≥лити в н≥й найб≥льш суттЇве.

ѕаралельн≥ синтаксичн≥ конструкц≥њ дозвол¤ють ч≥тко сформулювати суму ознак певного ¤вища, в≥дм≥нност≥ м≥ж ¤вищами, диференц≥ац≥ю ¤вищ[46].

” фразах, виражених складними реченн¤ми, будову думки ви¤вл¤ють пор≥вн¤льн≥ конструкц≥њ типу "¤кщо..., то...", ¤к≥ використовують у доведенн¤х, р≥зного типу м≥ркуванн¤х, а також при веденн≥ полем≥ки дл¤ пор≥вн¤нн¤ авторських ≥ цитованих думок.

„≥ткий розпод≥л кадр≥в в реченн≥ або простих речень в складному дозвол¤Ї читачев≥ краще "розгл¤нути" зображенн¤. «б≥й в такому розпод≥л≥ порушуЇ нормальний х≥д комун≥кативного акту.

≤з визнанн¤ зображувального характеру тексту випливаЇ й рекомендац≥¤: "”продовж розвитку пер≥оду ... сл≥д по можливост≥ р≥дше зм≥нювати точку зору, з котроњ ви показуЇте предмет, не в≥дхил¤ти без належноњ посл≥довност≥ уваги в≥д одн≥Їњ особи до ≥ншоњ, в≥д одн≥Їњ сторони предмету до ≥ншоњ"[47].

ƒе¤к≥ досл≥дники нав≥ть, не маючи на уваз≥ обговорювати зображувальний характер мовленнЇвих конструкц≥й, звертають увагу на нього. Ќагадаю анал≥з Ћ. Ѕулаховським формуванн¤ композиц≥йних рис л≥тературних мов"[48], м≥ркуванн¤ ¬. ≤цковича з приводу синтаксичноњ норми рос≥йськоњ мови, присв¤чен≥ неоднозначност≥ мовних конструкц≥й"[49], по¤сненн¤ ј. Ћур≥¤ про складн≥сть "семантичноњ ≥нверс≥њ"[50], б≥льш≥сть спостережень Ѕ. ћучника над пор¤дком сл≥в[51].

≤накше ≥ не може бути. јдже мета пов≥домленн¤ - представити читачев≥ фрагмент д≥йсност≥ п≥д визначеним кутом зору.

≤нша справа, що в художн≥х текстах перед нами живопис, а в практичних - б≥льш скуп≥ та схематичн≥, граф≥чн≥, сказати б, засоби.

“аким чином, в горизонтальн≥й побудов≥ тексту привертають увагу три ¤кост≥, ¤к≥ моделюють комун≥кативний акт: темо-рематична побудова за правилами мисленнЇвоњ операц≥њ п≥дведенн¤; стих≥йне виникненн¤ сегментац≥њ через сус≥дство сл≥в; на¤вн≥сть визначеноњ спр¤мованост≥ процесу зображенн¤.

ўо стосуЇтьс¤ вертикальноњ будови тексту, то привертаЇ увагу, що сприйманн¤ твору забезпечуЇтьс¤ пор≥вневим перетворенн¤м зм≥сту в тезов≥ фрази. ÷ьому спри¤Ї побудова тексту за принципом "складуваноњ парасольки", коли нижч≥ р≥вн≥ н≥би "вставл¤ютьс¤Ф вищ≥. –озгл¤немо ≥Їрарх≥ю р≥вн≥в тексту в пор¤дку розгортанн¤ ≥нформац≥њ, тобто так, ¤к звичайно будуЇ пов≥домленн¤ автор, ≥ зворотньо до того, ¤к сприймаЇ його читач, поступово, на основ≥ переозначень, п≥д≥ймаючись до р≥вн¤ твору. (ўоправда, автор будуЇ своЇ мовленн¤ не лише в≥д сп≥льноњ теми пов≥домленн¤ до абзац≥в та фраз, але й п≥д впливом використаних сл≥в ≥ словосполучень, абзац≥в перебудовуЇ в процес≥ творенн¤ вже збудований текст. ќднак, основний напр¤м дл¤ автора - в≥д ≥дењ твору до його нижчих р≥вн≥в).

…дучи у вказаному напр¤м≥, ≥ ор≥Їнтуючись на зм≥ст твору, ми вид≥лимо передус≥м два самост≥йн≥ р≥вн≥: р≥вень ≥дењ, пон¤тт¤, теми, ¤кий представлений зак≥нченим твором, ≥ р≥вень тези, представлений блоком, частиною твору, котра могла б ≥снувати ≥ ¤к самост≥йний тв≥р. —амост≥йними ми називаЇмо ц≥ р≥вн≥ тому, що вони виступають чи могли б виступати ¤к окремий тв≥р, њх властив≥сть - перебувати в оперативн≥й памТ¤т≥ т≥льки в згорнутому вигл¤д≥, конспективно. ¬ такому вигл¤д≥ вони здеб≥льшого збер≥гаютьс¤, п≥зн≥ше ≥ в довгочасн≥й памТ¤т≥.

ѕерех≥д в≥д блоку до блоку в≥дбуваЇтьс¤ звичайно за допомогою композиц≥йного вузла, в котрому п≥дбиваЇтьс¤ п≥дсумок попереднього блоку ≥ називаЇтьс¤ тема нового.

омпозиц≥йн≥ вузли, у котрих у згорнутому вигл¤д≥ представлено зм≥ст попереднього ≥ наступного - по черз≥ прочитанн¤ - блок≥в (або одного ≥з сус≥дн≥х блок≥в) ≥ вказано звТ¤зок м≥ж ними, - ¤вл¤ють собою найважлив≥ший механ≥зм, ¤кий орган≥зуЇ процес читанн¤, м≥сц¤ згину в "складувати парасольц≥".

« р≥вн¤ сполученн¤ сл≥в автор н≥би починаЇ знову будувати текст в зворотному напр¤м≥, под≥бно до того, ¤к читач, засвоњвши вс≥ пов≥домленн¤, при перечитуванн≥ по-новому сприймаЇ його нижч≥ р≥вн≥. ÷ей поворот повТ¤заний з тим, що внутр≥шн¤ будова синтагми впливаЇ на њњ зовн≥шн≥ звТ¤зки. ” цьому специф≥чно про¤вл¤Їтьс¤ властив≥сть, сп≥льна зм≥сту вс≥х р≥вн≥в - згадуваний вже принцип "складуваноњ парасольки".

ѕов≥домленн¤, блок, синтаксичне ц≥ле, фраза ≥ нав≥ть сполученн¤ сл≥в дан≥, наче дек≥лька раз≥в: у згорнутому (заголовок пов≥домленн¤, композиц≥йний вузол в блоц≥, абзацна фраза в абзац≥, перший член фрази, головне слово в сполученн≥ сл≥в) ≥ в повному вигл¤д≥ (увесь текст). ” той же час в слов≥ у мов≥ передбачено позиц≥њ, котр≥ можуть бути заповнен≥ або нав≥ть обовТ¤зково повинн≥ бути заповнен≥ в текст≥, ≥ в цьому випадку воно виступаЇ ¤к елементарний композиц≥йний вузол.

ѕринцип "складуваноњ парасольки" зд≥йснюЇтьс¤ тим легше, чим менша к≥льк≥сть компонент≥в на вищих р≥вн¤х пов≥домленн¤ (частин, розд≥л≥в) ≥ чим ч≥тк≥ше вид≥лен≥ окрем≥ "тези".

«вТ¤зок через перш≥ реченн¤ в≥дпов≥дних абзац≥в - можливо, Їдиний спос≥б, що орган≥чно в≥дпов≥даЇ людськ≥й здатност≥ сприймати значн≥, прот¤жн≥ фрагменти мовленн¤ (усного чи писемного). ¬ рамках семантико-синтаксичного ц≥лого думка отримуЇ б≥льш чи менш повний розвиток, але при цьому вона в≥ддал¤Їтьс¤ в≥д своњх виток≥в. ўоб почати нову думку (або новий аспект, чи новий поворот њњ), потр≥бно повернутис¤ до початку, тобто до першого реченн¤.

ѕочатков≥ реченн¤ слугують своЇр≥дним двигуном сюжету, розвитку думки ≥ основним засобом звТ¤зку пом≥ж р≥зними семантико-синтаксичними ц≥лими. ÷≥ реченн¤ виступають ¤к основний зас≥б, що орган≥зовуЇ ≥ цементуЇ текст, звТ¤зуЇ його частини в одне ц≥ле. ¬ ≥Їрарх≥њ речень, ¤к≥ будують текст, початков≥ реченн¤ р≥зних семантико-синтаксичних ц≥лих - це ключов≥, опорн≥ пункти"[52].

ѕочаток фрази також н≥би ключ до нењ. ѕ≥дкреслити характер лог≥чного звТ¤зку фрази з попередньою прост≥ше за все, почавши фразу з в≥дпов≥дного сполучника. —получник, ¤кий стоњть на початку реченн¤, забарвлюЇ своњм лог≥чним зм≥стом все реченн¤. ѕочаток фрази слугуЇ ≥ дл¤ побудови протиставленн¤. ≤накше кажучи, в≥н допомагаЇ розкрити будову зм≥сту. ƒетерм≥нуюч≥ члени, ¤к≥ навод¤тьс¤ на початку фрази, належать не до граматичного п≥дмета чи присудка, а до зм≥сту фрази в ц≥лому. „аст≥ше за все вони стають њњ лог≥чними п≥дметами. ¬ цьому ви¤вл¤Ї себе боротьба пом≥ж стандартною схемою передач≥ ≥нформац≥њ, ¤ка виражаЇтьс¤ мовною конструкц≥Їю, ≥ процесом творчого мисленн¤, ¤ке вт≥люЇтьс¤ в текст≥.

“аким чином, комун≥кативний вузол ≥ схема "складуваноњ парасольки" - основа механ≥зму читанн¤ по вертикал≥.

“рет≥й вим≥р тексту - вглиб.

“ут потр≥бно зупинитис¤ на двох питанн¤х. якщо звТ¤зок позначаючого ≥ позначуваного в слов≥ у мов≥ маЇ умовно-рефлекторний характер ≥ мовний знак тому звичайно губить звТ¤зок ≥з своЇю початковою внутр≥шньою формою, то в текст≥, у мовленн≥ ≥ справа стоњть ≥накше - його зм≥ст будуЇтьс¤ вперше ≥ ун≥кальне.

” людини, ¤ка волод≥Ї мовою, Ї рефлекс на слово, але рефлексу на даний текст просто н≥коли було виробитис¤. “ому в текст≥ повинно бути дещо, що поЇднуЇ зм≥ст ≥ експоненти, пом≥ж котрими, повторюЇмо, немаЇ рефлекторного звТ¤зку. ¬глиб текст вигл¤даЇ ¤к двопланова, але тришарова структура. ѕри цьому плани тексту (план виразу ≥ план зм≥сту) - ¤вище двоб≥чне, шари ж, експоненти, концепти, одноб≥чн≥. ƒл¤ виразу зм≥сту використовуютьс¤ слова ≥ граматичн≥ конструкц≥њ з њх експонентами ≥ концептами. Ўар же творенн¤ представлений концептами, ¤к≥ породжують в своЇму сполученн≥ зм≥ст. онцепти, таким чином, слугують, ланкою, що поЇднуЇ план виразу ≥ план зм≥сту. ¬они Ї означуваним дл¤ експонент≥в ≥ означаючим дл¤ зм≥ст≥в.

ўе јр≥стотель в≥др≥зн¤в помилки думки (тобто плану зм≥сту, шару сут≥) ≥ помилки мовленн¤, (тобто плану виразу). якщо помилки думки належать виключно до плану зм≥сту, то помилки мовленн¤, виникаючи в план≥ виразу внасл≥док його мовноњ недосконалост≥, призвод¤ть до помилок (можливих дл¤ читача ≥ непередбачених дл¤ автора) в план≥ зм≥сту. ƒо помилок мовленн¤ јр≥стотель в≥дносив: двозначн≥сть сл≥в, двозначн≥сть конструкц≥њ, нев≥рне поЇднанн¤, нев≥рне розТЇднанн¤, двозначн≥сть вимови, двозначн≥сть флекс≥њ.

Ќеточност≥ в мисленн≥ в≥дображають ¤к особливост≥ лог≥чного процесу, так ≥ психолог≥чно обумовлен≥ порушенн¤ у в≥дображенн¤ д≥йсност≥. ƒо них јр≥стотель в≥дносив плутанн¤ запитань, коли - ми б сказали - в запитанн≥ м≥ститьс¤ пресупозиц≥¤ неви¤вленого факту (нав≥ть при в≥дпов≥д≥ "Ќ≥!" на питанн¤ "„и бТЇте ви тепер свого батька?" збер≥гаЇтьс¤ передбаченн¤, що ран≥ше ви його били); перех≥д в≥д вимовлюваного простого до вимовлюваного з обмеженн¤м ≥ навпаки, плутанн¤ випадкового з ≥стотним (наприклад, "валер≥анка марна при чум≥, значить, валер≥анка марний зас≥б"), помилки "не випливаЇ", "п≥сл¤ цього, -отже, через це", "п≥дм≥на тези".

Ќер≥дко помилка виникаЇ ≥з з≥штовхуванн¤ пр¤мих ≥ непередбачених автором переносних значень сл≥в: "¬з¤в кам≥нець ≥ засв≥тив ним в л≥хтар", "«в≥р, втративши голову, кусаЇ св≥й хв≥ст", "«аховав голову в долон≥, намагаючись вз¤ти себе до рукФ, "«в≥р¤тко зрозум≥ло, що маленька д≥вчинка не найб≥льше зло дл¤ нього", ≥нод≥ це несполучн≥сть експонент≥в, тобто власне текстовоњ ≥нформац≥њ й, наприклад, характеристика пр≥звища: Ќачальник в≥дд≥ленн¤ м≥л≥ц≥њ Ўахрай, директор л≥карн≥ —коропостижна або ж назва ст≥нн≥вки в л≥карн≥-кл≥н≥ц≥ " л≥н≥чне житт¤", ¤ке викликаЇ асоц≥ац≥ю з терм≥ном "кл≥н≥чна смерть".