Sort-ref - “екст ¤к модель комун≥кативного акту


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

∆урнал≥стика > “екст ¤к модель комун≥кативного акту

ѕрагненн¤ сприймати пов≥домленн¤ може бути повТ¤зане з усв≥домленим практичним ≥нтересом до його зм≥сту. “акий у багатьох випадках ≥нтерес читача-спец≥ал≥ста.

яким би великим не був цей ≥нтерес, потреба в зд≥йсненн≥ контактноњ функц≥њ н≥коли не зводитьс¤ до нул¤. ¬ласне тому майже неможливе пов≥домленн¤ без заголовку. «аголовок, в одних випадках, даючи читачев≥ тему ≥ розкриваючи структуру пов≥домленн¤, в ≥нших - ≥нтригуючи чи певним чином налаштовуючи його, виступаЇ м≥н≥мально необх≥дним реал≥затором контактноњ функц≥њ.

ўо менше усв≥домлений читачем звТ¤зок його практичноњ зац≥кавленост≥ ≥з зм≥стом книги, то б≥льше доводитьс¤ авторов≥ користуватис¤ штучними засобами, неспод≥ваними асоц≥ац≥¤ми, що ≥нтригують, або застосовувати ≥нш≥ реал≥затори контактноњ функц≥њ.

¬раховуючи пасивне (а ≥нод≥ ≥ негативне - набридло!) ставленн¤ покупц¤ до предмету рекламних твор≥в, авторам њх доводитьс¤ штучно привертати увагу. як от: "¬ч≥тьс¤ обводити чолов≥к≥в довкола пальц¤" (французька реклама парфум≥в).

–еклама не цураЇтьс¤ використанн¤ достатньо незалежних в≥д њњ предмета ≥ лише асоц≥ативне повТ¤заних з текстом "сторонн≥х ≥дей".

ќсь, наприклад, зам≥тка з льв≥вського рекламного виданн¤: "¬≥д пункту ј до пункту Ѕ". ÷≥каво, що це таке? ≤ читач прочитуЇ зверненн¤, ¤ке б проглед≥в, коли була банальна назва. …ому рад¤ть користуватис¤ послугами дорожн≥х ресторан≥в та кафе, не брати з собою в дорогу обт¤жливих пакет≥в з продуктами. ѕорада ц¤ не привернула б уваги, коли б не мала заголовку з такою назвою.

«вичайно, т≥льки в ≥нформац≥йному чи дов≥дковому виданн≥ достатньо точно сформулювати в заголовку зм≥ст статт≥, щоб привернути увагу читача. ¬ теоретичн≥й книз≥ цього мало. ўе стародавн≥ ≥нд≥йськ≥ лог≥ки писали: "при вказ≥вц≥ на зм≥ст ≥ мету твору зароджуЇтьс¤ оч≥куванн¤ вигоди, котра виключаЇ можлив≥сть даремноњ втрати часу, завд¤ки чому розумн≥ люди берутьс¤ за його вивченн¤"; "«ауваженн¤ про зм≥ст збуджуЇ допитлив≥сть розуму, а допитлив≥сть спонукаЇ людину до прац≥Ф[76]. ¬ таких випадках ми переходимо до реал≥затор≥в функц≥њ орган≥зац≥њ процесу читанн¤.

” попул¤рн≥й л≥тератур≥ ц≥кав≥сть читача збуджуЇ анал≥з в≥домих йому приклад≥в, що розкриваЇ в них нев≥доме- ќсь автори попул¤рноњ книга розпов≥дь про с≥тьовий граф≥к почали нагадуванн¤ми про те, ¤к вар¤ть борщ, додаючи с≥ль чи доливаючи воду - в "критичн≥ моменти". јдже господин¤ працюЇ на кухн≥ "за с≥тьовим граф≥ком".

ќрган≥зац≥њ читанн¤ спри¤Ї вказ≥вка на ≥нтерес, наприклад: "як часто ми забуваЇмо про те, що вм≥нн¤ волод≥ти собою, своњми вчинками - залог не т≥льки морального, але й ф≥зичного здоровТ¤. —ьогодн≥ науц≥ багато в≥домо про повед≥нку людини, про фактори, що лежать в основ≥ наших емоц≥й. ѕро те, ¤к проанал≥зувати св≥й характер, про залежн≥сть нашоњ повед≥нки в≥д вроджених та набутих зд≥бностей, про способи тренуванн¤ темпераменту розпов≥даЇ ц¤ книга. Ќаписана жваво та дох≥дливе, вона адресована широкому колу читач≥в".

ќрган≥зац≥¤ процесу читанн¤, звичайно, про¤вл¤Їтьс¤ у всьому текст≥ твору ≥ не т≥льки в план≥ виразу, але й в план≥ зм≥сту. “ак, сприйн¤тт¤ читачем твору визначаЇтьс¤ монотонн≥стю чи р≥зноман≥тт¤м ≥нформац≥њ, њњ в≥дом≥стю (надм≥рн≥стю) та новизною, ритмом передач≥ старого ≥ нового в кадрах тексту, що чергуютьс¤, з≥ставленн¤м цих кадр≥в.

” випадках занадто довгого викладу, незазначеного лог≥чного переходу варто використовувати реал≥затори функц≥њ орган≥зац≥њ читанн¤, котр≥ повинн≥ п≥дгримувати у читача настанову на прочитанн¤, ≥нтерес, доброзичливе ставленн¤ до пов≥домленн¤.

‘ункц≥¤ орган≥зац≥њ читанн¤ зд≥йснюЇтьс¤ перш за все завд¤ки ч≥тко вираженому членуванню пов≥домленн¤. ” досить великих творах њй слугуЇ опис њх будови ≥ особливостей, вказ≥вки на звТ¤зки м≥ж розд≥лами, що м≥ст¤тьс¤, на њх початок ≥ к≥нець. ¬она переходить ≥ в апарат, ≥ в верстку виданн¤.

—труктура пов≥домленн¤ сама часто виступаЇ в рол≥ реал≥-затора функц≥њ орган≥зац≥њ читанн¤, њй слугуЇ нав≥ть розм≥р посл≥довних уривк≥в тексту, котрий в ≥ншому визначаЇтьс¤ зм≥стовими факторами.

«асоби функц≥њ орган≥зац≥њ читанн¤ часто виступають ≥ ¤к засоби функц≥њ формуванн¤ погл¤д≥в. ќсобливою м≥рою це стосуЇтьс¤ передмови в теоретичному твор≥. "ƒос≥ ¤ старавс¤ п≥дготувати доброзичливе сприйманн¤ дл¤ теми мого досл≥дженн¤; нехай буде дозволено мен≥ тепер коротко розтлумачити, ¤к ¤ њњ опрацював", - охарактеризував два завданн¤ передмови ≤. ант[77].

ѕов≥домл¤ючи читачев≥ в згорнутому вигл¤д≥ основну ≥дею твору, посв¤чуючи його в методику досл≥дженн¤ ≥ викладу, а ≥нод≥ рекомендуючи пор¤док ≥ методику читанн¤, попереджуючи складност≥ та непорозум≥нн¤, автор не т≥льки орган≥зовуЇ читанн¤, але й забезпечуЇ належне формуванн¤ погл¤д≥в читача.

¬иразова функц≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ завд¤ки в≥дпов≥дност≥ жанру та стилю пов≥домленн¤ обраному матер≥алу ≥ особливост¤м "читацького сприйн¤тт¤. ÷¤ ж функц≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤ ≥ в ел≥псис≥, використанн≥ синтаксичних структур, що уточнюють та доповнюють, коли опущенн¤ в≥домого та необх≥дне уточненн¤ виступають про¤вом вв≥чливост≥ по в≥дношенню до читача.

÷¤ ж функц≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ ≥ шл¤хом ви¤вленн¤ ≥ндив≥дуальност≥ автора. ÷е може бути ≥ ≥нтелектуал≥зац≥¤ тексту, коли передаЇтьс¤ процес зародженн¤ думки, ч≥тко простежуютьс¤ зд≥йснюван≥ лог≥чн≥ операц≥њ, ≥ його ≥нтим≥зац≥¤ - своЇр≥дна л≥ричн≥сть, особисте ставленн¤, нав≥ть коли йдетьс¤ про предмет суто науковий.

≤нтелектуальна насичен≥сть викладу ви¤вл¤Їтьс¤, зокрема, у вказ≥вках автора на лог≥чн≥ в≥дносини, у формуванн≥ знанн¤, коли автор розм≥рковуЇ разом з читачем.

≤нтим≥зац≥¤ знаходить вираз у показ≥ власного ставленн¤ до предмета, у зауваженн¤х про процес досл≥дженн¤ ≥ хвилюванн¤ досл≥дника в його процес≥, в використанн≥ експресивно забарвлених ≥ простор≥чних лексики та конструкц≥й.

÷¤ ж функц≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤ ≥ в граматичних (переважно синтаксичних) засобах вираженн¤ - ел≥псис≥, пробах та помилках у вибор≥ синтаксичноњ структури, котр≥ Ў.Ѕалл≥ називав непр¤мими засобами. "„им б≥льша дол¤ непр¤мих засоб≥в у вираженн≥ думки, тим впевнен≥ше можна сказати, що дана думка виникаЇ п≥д впливом почутт≥в та емоц≥й, котр≥ ≥ складають њњ основний зм≥ст: ефективн≥ непр¤м≥ засоби - це свого роду термометр, котрим можна вим≥рювати душевну напругу"[78].

ѕрац¤ по керуванню читанн¤м у творах досв≥дчених автор≥в пронизуЇ увесь текст на вс≥х р≥вн¤х, а реал≥затори в≥дпов≥дних функц≥й можуть бути ≥ елементами композиц≥њ, ≥ композиц≥йними вузлами, ≥ абзацними фразами, ≥ першими словами реченн¤, ≥ вставними словами.

“лумачна функц≥¤ найб≥льш активна в боротьб≥ з ≥нерц≥Їю читацькоњ установки, звичним сприйн¤тт¤м. ¬она маЇ своњ в≥дпрацьован≥ мовленнЇвою практикою конструкц≥њ: "це означаЇ"; "тобто"; "ми маЇмо на уваз≥"; "назвемо"; "означимо".

ƒо реал≥затор≥в ц≥Їњ функц≥њ на початку тексту, що н≥би осв≥тлюють увесь тв≥р, належать еп≥графи, обгрунтуванн¤ неспод≥ваного п≥дходу до ¤вища, опису предмета досл≥дженн¤ ≥ т.п.

” постпозиц≥њ реал≥затор тлумачноњ функц≥њ част≥ше за все граЇ роль додаткового зауваженн¤. ¬≥н може розташовуватис¤ також за межами тексту (додатки) ≥ стаЇ н≥би факультативним.

«д≥йсненн¤ функц≥њ формуванн¤ погл¤д≥в читача неможливе без використанн¤ вже в≥домоњ йому ≥нформац≥њ. ÷ю ≥нформац≥ю передають найб≥льш стислими засобами, щоб не створювати враженн¤ надм≥рност≥ тексту. «д≥йсненн¤ ц≥Їњ функц≥њ вимагаЇ поступовост≥ викладу - тим б≥льшоњ, чим менше п≥дготовлений читач, а ≥нод≥ - н≥би упов≥льненн¤ його.

‘ункц≥њ запамТ¤товуванн¤ спри¤ють ¤скрав≥, виразн≥, ц≥кав≥ факти, ≥нод≥ лише непр¤мо повТ¤зан≥ з предметом. ѕолегшують запамТ¤товуванн¤ окремих формулювань њх ритм≥чн≥сть, сп≥взвучн≥сть в план≥ вираженн¤, незвичн≥ поЇднанн¤ в план≥ зм≥сту.

ћ≥ра використанн¤ реал≥затор≥в функц≥й визначаЇтьс¤ ступенем ≥ характером суперечност≥ адресант - адресат, особливост¤ми зустр≥ч≥ читача з пов≥домленн¤м.

«устр≥ч читача з пов≥домленн¤ми аг≥тац≥йно-рекламного характеру здеб≥льшого випадкова, з пов≥домленн¤ми попул¤рного характеру - в б≥льш≥й м≥р≥ повТ¤зана з його ≥нтересами ≥ супроводжуЇтьс¤ поступовим усв≥домленн¤м потреби в прочитанн≥. ƒо теоретичного пов≥домленн¤ читач звертаЇтьс¤ звичайно в результат≥ св≥домого пошуку. Ќарешт≥, з пов≥домленн¤м прикладного призначенн¤ в≥н н≥би плануЇ своњ зустр≥ч≥ заздалег≥дь - з метою використати його з ≥нструмент≥в дл¤ прийн¤тт¤ р≥шенн¤.

„ерез це за характером про¤ву контактноњ функц≥њ на одному полюс≥ сто¤ть де¤к≥ аг≥тац≥йн≥ (рекламн≥) пов≥домленн¤ (максимальне використанн¤ реал≥затор≥в), на протилежному - пов≥домленн¤ прикладного призначенн¤ (м≥н≥мальне використанн¤ цих реал≥затор≥в); цей р¤д замикаЇ дов≥дкова л≥тература.

ѕопул¤рн≥ твори в цьому план≥ ближч≥ до рекламних, а теоретичн≥ - до дов≥дкових, бо в теоретичних пов≥домленн¤х р≥дк≥сним Ї використанн¤ "сторонньоњ ≥дењ" - штучного зац≥кавленн¤ читача. ≤ б≥льшого значенн¤ набувають обгрунтуванн¤ теми або просто точне формулюванн¤ заголовка, що називаЇ тему чи ≥дею пов≥домленн¤.

ўо стосуЇтьс¤ функц≥њ орган≥зац≥њ процесу читанн¤, то з переходом в≥д де¤ких аг≥тац≥йних (рекламних) пов≥домлень до попул¤рних ≥ дал≥ до теоретичних ≥ прикладних меншають њњ суть естетичн≥ про¤ви ≥ ¤скрав≥ше виступають орган≥затори безпосереднього керуванн¤ процесом читанн¤, ¤к≥ до того ж все част≥ше вид≥л¤ютьс¤ з тексту граф≥чними засобами (номери пункт≥в в ≥нструкц≥¤х, заголовки в таблиц¤х).

ћеншаЇ в цьому напр¤м≥ ≥ виразова функц≥¤. ÷е призводить у творах ≥ виданн¤х прикладного призначенн¤ до практичноњ л≥кв≥дац≥њ авторського стилю - зам≥ни його стилем "колективним", точн≥ше знеособленим, формально-лог≥чним.