Sort-ref - “екст ¤к модель комун≥кативного акту


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

∆урнал≥стика > “екст ¤к модель комун≥кативного акту

ќсобливо пом≥тно пристосуванн¤ побудови твору до способу мисленн¤ адресату в фольклорних творах дл¤ д≥тей. "ћаленьким д≥т¤м... буваЇ властива уривчаст≥сть, розкидан≥сть почутт≥в та думок. ќдне з важливих, завдань вихованн¤ пол¤гаЇ власне в тому, щоб сконцентрувати дит¤ч≥ почутт¤ ≥ думки, надати њм компактност≥, ц≥л≥сност≥. “ому кожен в≥рш, призначений дл¤ цього в≥ку, повинен бути геометрично правильним, витриманим у суворих пропорц≥¤х з точним ≥ ч≥тким сп≥вв≥днесенн¤м частин. Ќевипадково вс≥ найкращ≥ твори св≥тового фольклору, сотн≥ рок≥в побутуюч≥ в дит¤чому середовищ≥, побудован≥ саме так. ¬сюди натхненн¤ поЇднуЇтьс¤ з математично точним розпод≥ленн¤м образ≥в, сл≥в та емоц≥й"[63].

ѕереход¤чи до естетичноњ складовоњ, ¤ка усуваЇ суперечн≥сть в загальн≥й оц≥нц≥ твору автором ≥ читачем, що стосуЇтьс¤ доц≥льност≥ структури ≥ форми твору, зазначу, що особлив≥сть естетичноњ складовоњ пол¤гаЇ в тому, що вона сприймаЇтьс¤ н≥би на око, водночас.

ё. —. —омов пише: " оли обТЇктом сприйн¤тт¤ Ї предмет з елементарно простою формою, ми д≥йсно здатн≥ майже в≥дразу оц≥нити њњ ц≥л≥сн≥сть. јле ¤кщо форма предмета складаЇтьс¤ з багатьох елемент≥в, до того ж складно орган≥зованих, то отриманий при њњ сприйн¤тт≥ сигнал не маЇ наст≥льки ч≥ткого характеру... ћозок не в змоз≥ водночас переробити занадто велику к≥льк≥сть складноњ композиц≥йноњ ≥нформац≥њ"[64].

ќц≥нка естетичних ¤костей твору в ц≥лому в≥дбуваЇтьс¤, напевне, на основ≥ згорнутого у¤вленн¤ про нього. “ому план (або зм≥ст) твору з вказ≥вкою к≥лькост≥ стор≥нок в кожному блоц≥ вже даЇ чимало п≥дстав дл¤ такоњ оц≥нки (з чого, м≥ж ≥ншим, користуЇтьс¤ редактор, роздивл¤ючись план-проспект майбутньоњ книги чи статт≥).

ƒосконал≥сть естетичноњ складовоњ структури твору визначаЇтьс¤, передус≥м, в≥дпов≥дн≥стю структури твору його мет≥, здатн≥стю його за обс¤гом охопити предмет, ¤кий в≥дображаЇтьс¤, пристосован≥стю до оч≥куваного процесу сприйн¤тт¤. “аким чином, йдетьс¤ про в≥дпов≥дн≥сть жанру, його зображальним можливост¤м, з одного боку, предмету твору; з другого, - можливост¤м читача: його здатност≥ сприймати, систем≥ оц≥нок ≥ т.п. Ќедаремно, ¤кщо в художньому твор≥ виникаЇ конфл≥кт м≥ж вимогами сп≥вв≥днесенн¤ образу з обТЇктивною д≥йсн≥стю ≥ з≥ здатн≥стю сприйн¤тт¤. јр≥стотель в≥ддавав перевагу в≥дпов≥дност≥ образу вимогам сприйн¤тт¤[65]. ќр≥Їнтована на сприйн¤тт¤ ≥ рекомендац≥¤: ўо стосуЇтьс¤ меж≥... довжини (еп≥чного твору. - ћ. ‘.), то вона достатньо зТ¤сована: треба, щоб в≥дразу можна було огл¤нути ≤ початок ≥ к≥нець"[66].

¬ипадки невдалого вибору жанру - це звичайно випадки порушенн¤ в≥дпов≥дност≥, коли жанр твору нев≥дпов≥дний до свого предмету - Їдност≥ мети, матер≥алу, оч≥куваному характеру читацького сприйн¤тт¤.

як властив≥сть естетичноњ складовоњ, в≥дпов≥дн≥сть виникаЇ в ≥нших складових. “ак, в основн≥й частин≥ теоретичного твору пост≥йно з≥штовхуЇтьс¤ матер≥ал, ¤кий потребуЇ використанн¤ двох р≥зних тип≥в викладу. оли автор з протокольною точн≥стю намагаЇтьс¤ представити факти, в≥н використовуЇ прикладний стиль, коли звертаЇтьс¤ до знанн¤, що формуЇтьс¤, - теоретичний. ўоб уникнути з≥штовхуванн¤ цих двох взаЇмосуперечливих стил≥в, прикладний текст ≥нод≥ винос¤ть за меж≥ основного, набирають ≥ншим шрифтом чи на вт¤жку. ≤нод≥ фактичний матер≥ал вид≥л¤ють в таблиц≥. ≤нод≥ ж вивод¤ть обговоренн¤ в окремий розд≥л.

¬≥дпов≥дн≥сть сприйн¤ттю ви¤вл¤Їтьс¤ ≥ в повторенн≥ основноњ ≥дењ на р≥зних етапах процесу читанн¤. ѕов≥домл¤ючи читачев≥ основну ≥дею твору дек≥лька раз≥в (заголовок, зачин, корпус тексту, висновки), автор створюЇ кращ≥ умови дл¤ засвоЇнн¤ читачем своњх погл¤д≥в ≥ запамТ¤товуванн¤ формулювань.

“еоретичний тв≥р зТ¤вл¤Їтьс¤ перед читачем к≥лька раз≥в. ¬ розгорнутому вигл¤д≥ - в заголовку, вступ≥, пот≥м в розгорнутому в основн≥й частин≥ ≥, нарешт≥, знову в згорнутому - в п≥сл¤мов≥, висновках, в зм≥ст≥. ≤нод≥ у виданн≥ з метою в≥дразу орган≥зувати читанн¤ зм≥ст вм≥щують перед текстом.

¬ажлива естетична ¤к≥сть твору - його пропорц≥йн≥сть, в≥дпов≥дн≥сть обс¤гу частин њх зм≥стов≥й значущост≥, тобто њх м≥сцю в модельованому ним план≥ зм≥сту. якщо важливим питанн¤м прид≥л¤Їтьс¤ незначне м≥сце, читач або не звертаЇ на них уваги, або приходить до висновку, що питанн¤ ц≥ не ≥стотн≥. «анадто стислий виклад викликаЇ почутт¤ невдоволенн¤ в≥д невиконаноњ автором об≥ц¤нки, в≥д розпочатого, але не зак≥нченого творчого процесу розум≥нн¤.

ѕсихолог≥чна ≥ естетична складов≥ структури твору т≥сно повТ¤зан≥ м≥ж собою. ÷ей звТ¤зок знайшов в≥дображенн¤ в думц≥ ј.–. Ћур≥¤, що вибудуване пов≥домленн¤, буде це одна фраза чи великий текст, щоб бути сприйн¤тим, повинно в≥дпов≥дати певним умовам, котр≥ мають ≥ виразно естетичний характер[67].

ѕершою ≥з умов, необх≥дною дл¤ декодуванн¤ розгорнутоњ о мовленнЇвого висловлюванн¤, Ї утриманн¤ в мовленнЇв≥й памТ¤т≥ вс≥х його елемент≥в...

ƒругою - можлив≥сть не т≥льки утримувати в памТ¤т≥ вс≥ елементи розгорнутоњ мовленнЇвоњ структури, але й "огл¤нути" њњ: вкласти в одночасно сприйману зм≥стову схему.

“ретьою умовою розум≥нн¤ розгорнутого мовленн¤ ≥ декодуванн¤ його зм≥сту ј.–. Ћур≥¤ називаЇ активний анал≥з найб≥льш ≥стотних момент≥в його зм≥сту. “акий анал≥з майже непотр≥бний дл¤ декодуванн¤ простих фраз ≥ найб≥льш елементарних форм розмовного мовленн¤. ќднак, в≥н конче необх≥дний дл¤ розшифровуванн¤ складно побудованоњ фрази ≥ тим б≥льше дл¤ розум≥нн¤ загального зм≥сту ≥ особливо п≥дтексту складного розгорнутого висловлюванн¤... ÷ей анал≥з повТ¤заний з поступовим - пор≥вневим - згортанн¤м ≥нформац≥њ.

„етверта умова - "рухлив≥сть нервових процес≥в", ¤ка знаходить вираз в активному ставленн≥ адресата до зм≥сту ≥ структури пов≥домленн¤.

Ћегко пом≥тити, що ц≥ умови повТ¤зують воЇдино ¤к психолог≥чну (перша ≥ четверта) ≥ естетичну (друга) складов≥, з одного боку, так зрештою ≥ лог≥чну (трет¤) ≥ ≥нформац≥йну (четверта).

2.2. ƒ≥¤ п≥знавальноњ п≥дструктури

оли ми розгл¤даЇмо тв≥р ¤к центральний член комун≥кативного акту, на перший план виступаЇ п≥знавальна п≥дструктура, представлена основним сп≥вв≥дношенн¤м структури твору, лог≥чною ≥ ≥нформац≥йною складовими.

¬ основному сп≥вв≥дношенн≥ про¤вл¤ютьс¤ дв≥ т≥сно повТ¤зан≥ риси твору - його виразн≥сть ≥ властив≥сть не просто в≥дображати д≥йсн≥сть, а препарувати њњ п≥д в≥дпов≥дним кутом зору.

ѕрикладом може слугувати виб≥р основного сп≥вв≥дношенн¤ п≥дручника "јвтоматичн≥ вим≥ри ≥ прилади":

"ўоб п≥дготувати б≥льш чи менш довгов≥чним, п≥дручник з ≥нформац≥йно-вим≥рювальноњ техн≥ки, ¤ка швидко розвиваЇтьс¤, потр≥бно в основу його покласти систему принцип≥в ≥ метод≥в вим≥рюванн¤, що мають фундаментальне значенн¤, знанн¤ котрих забезпечуЇ студентов≥ можлив≥сть засвоЇнн¤ не лише ≥снуючих, але й нових пристроњв чи будь-¤коњ ≥нформац≥йно-вим≥рювальноњ системи, котр≥ можуть зТ¤витис¤ в недалекому майбутньому.

¬≥дпов≥дно, при створенн≥ п≥дручника головне завданн¤ пол¤гаЇ в тому, щоб методолог≥чно п≥дготувати студента, тобто дати основу дл¤ мисленн¤ категор≥¤ми науки, ¤ку в≥н вивчаЇ...

ћетою, поставленою перед п≥дручником, ≥ визначивс¤ пошук структури. “реба було знайти таке сп≥вв≥дношенн¤ ¤вищ, такий обТЇктивний закон, що його можна в них простежити, довкола ¤ких можна вибудувати на¤вний матер≥ал. ≤ нав≥ть той, ¤кий ще т≥льки зТ¤витьс¤. ќзнаки призначенн¤ чио собливостей влаштуванн¤ прилад≥в дл¤ цього не були придатн≥. ¬ них немаЇ Їдност≥, вони надто р≥зноман≥тн≥. ¬арто лиш послугуватис¤ ними ≥ отримали б "непрацюючу книгу".

як головне сп≥вв≥дношенн¤, що дало основу дл¤ усв≥домленн¤ матер≥алу, стало в пригод≥ визначенн¤ методу вим≥рюванн¤ ¤к пор¤дку використанн¤ засоб≥в вим≥рюванн¤. нигу було вир≥шено вибудовувати довкола звТ¤зку ≥ взаЇмообумовленост≥ засоб≥в ≥ метод≥в вим≥рюванн¤. ÷е сп≥вв≥дношенн¤ розвивалос¤ на основ≥ класиф≥кац≥њ вим≥рювальних прилад≥в, ¤ка узгоджена з класиф≥кац≥Їю метод≥в вим≥рюванн¤.

“ака основа побудови твору дозволила зосередити увагу читача на принципах, ¤к≥ використовують в вим≥рювальних приладах, ≥ полегшила засвоЇнн¤ особливостей прилад≥в р≥зних тип≥в. Ќапрацьований завд¤ки њй п≥дх≥д дав можлив≥сть одностайно, повно ≥ наочно представити устр≥й ≥ принципи д≥њ складних прилад≥в"[68].

ƒуже ¤скраво загальне сп≥вв≥дношенн¤ тексту виступаЇ в такому, дещо препарованому приклад≥.

"ўе недавно але¤ проходила по околиц≥ парку, але п≥сл¤ його розширенн¤ опинилась майже посередин≥. ѕочинаЇтьс¤ вона в≥д вулиц≥, перетинаЇ увесь парк, в≥докремлюЇ його стару частину, ≥ виходить до вулиц≥... Ћ≥совий масив, ¤кий п≥дходить до алењ з п≥вноч≥, м≥сц¤ми в≥дступаЇ, створюючи пол¤ни, заслан≥ зеленим килимом трав. ѕо гал¤винах розкидан≥ кущ≥ бузку, бирючини, жимолост≥.

ѕроход¤чи алеЇю, ви обовТ¤зково звернете увагу на групу червоних дуб≥в. ¬≥д м≥сцевих пор≥д вони в≥др≥зн¤ютьс¤ стрункими, вкритими св≥тло-с≥рою корою, колонопод≥бними стовбурами, розк≥шною кроною. Ќазву дерево отримало в≥д ¤скраво-червоного забарвленн¤ ос≥ннього лист¤.

Ќавпроти - величезна, в два обхвати липа - найстар≥ша серед ус≥х дерев в алењ. ¬она, напевне, росла тут ще до закладенн¤ парку. «а нею б≥л≥ють зграйки тонкостовбурних бер≥зок. √арн≥ вони навесн≥, коли кр≥зь довг≥, ледве вкрит≥ бл≥до зеленими листочками г≥лочки прос≥юютьс¤ сон¤чн≥ пром≥н≥.

јле¤ звертаЇ л≥воруч".

«агальне сп≥вв≥дношенн¤ ви¤влене гранично ч≥тко - але¤ ≥ те, що довкола нењ.

«агальне сп≥вв≥дношенн¤ до певноњ м≥ри визначаЇ систему пов≥домленн¤. —истема ¤к ц≥ле - не просто сума складових частин. —кладанн¤ сл≥в в н≥й даЇ не просто суму ≥ндив≥дуальних в≥дм≥нностей, а навпаки (¤кщо, звичайно, перед ними д≥йсно система) - суму обмежених зм≥ст≥в, ¤ка усуваЇ ц≥ в≥дм≥нност≥.