Sort-ref - “екст ¤к модель комун≥кативного акту


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

∆урнал≥стика > “екст ¤к модель комун≥кативного акту

ѕро те саме писав ≥ ћ. Ѕахт≥н: "ќсновне завданн¤ розум≥нн¤ загалом не зводитьс¤ до моменту вп≥знаванн¤ використаноњ мовцем звуковоњ форми... Ќ≥, завданн¤ розум≥нн¤ в загальному зводитьс¤ не до вп≥знаванн¤ використаноњ форми, а власне до розум≥нн¤ ѓѓ в даному конкретному контекст≥, до розум≥нн¤ њњ значенн¤ в даному конкретному контекст≥, до розум≥нн¤ њњ значенн¤ в даному висловлюванн≥, тобто до розум≥нн¤ њњ новизни, а не до зазначенн¤ њњ тотожност≥[42].

” св≥домост≥ кожного ≥з учасник≥в комун≥кативного акту знаходить ви¤в ≥ суперечн≥сть м≥ж структурою пов≥домленн¤, включаючи його розм≥ри ≥ к≥льк≥сть лог≥чних звТ¤зк≥в у ньому (тобто його складн≥сть), ≥ можливост¤ми авторськоњ творчост≥ ≥ читацького п≥знанн¤. “ак, починаючий автор, нав≥ть, коли маЇ необх≥дний матер≥ал, через л≥тературну недосв≥дчен≥сть не здатний ще створити монограф≥ю чи романом, Ќеп≥дготовлений читач не сприймаЇ, або не повн≥стю сприймаЇ психолог≥чну прозу, складну поез≥ю, теоретичне досл≥дженн¤.

—уперечност≥ можлив≥ також на стиках пов≥домленн¤ - д≥йсн≥сть, ¤ку воно в≥дображаЇ, пов≥домленн¤ - ≥нформац≥йна ситуац≥¤.

¬ажлива проблема, повТ¤зана ≥з суперечн≥стю пов≥домленн¤ ≥ ≥нформац≥йноњ ситуац≥њ, - сп≥вв≥дношенн¤ знань (тезаурус≥в) в≥дправника ≥ одержувача пов≥домлень, усв≥домлених ≥ неусв≥-домлених ≥нформац≥йних потреб читача, його способу мисленн¤. “ут д≥ють дв≥ взаЇмно суперечлив≥ вимоги - щоб знанн¤ (тезаурус) читача було не менш, н≥ж автора, ¤к той представлений в пов≥домленн≥, бо без цього не можливе розум≥нн¤; ≥ щоб тезаурус читача був менше тезаурусу автора, бо ≥накше немаЇ потреби в передач≥ ≥нформац≥њ. ÷¤ суперечн≥сть усуваЇтьс¤ в≥дпов≥дними коментар¤ми.

Ќаступна група суперечностей - суперечн≥сть предмету ≥ структури, зм≥сту та форми пов≥домленн¤.

ѕредмет пов≥домленн¤ - не просто в≥дображений в ньому фрагмент д≥йсност≥. ÷е також той аспект, в котрому цей фрагмент розгл¤дають. ќдна справа т≥льки викликати в≥дпов≥дне ставленн¤ до нього, ≥нша - створити про нього загальне обгрунтоване у¤вленн¤, трет¤ - глибоко роз≥братис¤ в ньому, четверта - дати ≥нструкц≥њ до конкретних д≥й.

ѕредмет твору може вимагати структури тексту, в≥дм≥нноњ в≥д структури, властивоњ даному типу твору ¤к засобу сп≥лкуванн¤ (жанру), ≥ тод≥ пов≥домленн¤ потребуЇ перегл¤ду. √овор¤ть про те, що в фельЇтон≥ чи нарис≥ нефельЇтонний або ненарисовий матер≥ал, що матер≥ал статт≥ роздутий до книги, чи навпаки монограф≥¤ втиснута в статтю. ’оч п≥дручник в≥дображаЇ означену в його назв≥ наукову чи навчальну дисципл≥ну, опис у ньому вс≥х подробиць ≥ деталей галуз≥ знань, котр≥й в≥н присв¤чений, призв≥в би до суперечност≥ пом≥ж структурою п≥дручника ¤к засобу сп≥лкуванн¤ ≥ предметом пов≥домленн¤.

√оловне завданн¤ вс¤кого пос≥бника: надати основн≥ пон¤тт¤ з предмету, що вивчаЇтьс¤, ≥ вказати, в ¤кому напр¤м≥ потр≥бно вивчати його докладн≥ше ≥ чому важливе таке вивченн¤. «м≥ст дисципл≥ни, наданий в цьому аспект≥, складе предмет п≥дручника, в≥дпов≥дно до його структури, зм≥ст њњ, наданий в ≥накшому аспект≥ (скаж≥мо, детальн≥, передан≥ в ≥нструктивному план≥ вс≥ його положенн¤), ув≥йде в суперечн≥сть ≥з структурою, ¤ка забезпечуЇ дос¤гненн¤ навчальноњ мети.

—уперечн≥сть м≥ж предметом твору ≥ структурою постаЇ ¤к суперечн≥сть м≥ж зм≥стом ≥ способом виразу, м≥ж способом виразу ≥ оч≥куваним продуктом читанн¤ - метою твору.

ƒо суперечностей комун≥кативного акту належать також:
власне мовленнЇв≥: внутр≥шнЇ мовленн¤ автора - внутр≥шнЇ мовленн¤ читача;
психолог≥чн≥: ≥нтерес автора - ≥нтерес читача, стереотип автора - стереотип читача;
≥нформац≥йн≥: тезаурус автора - тезаурус читача, знана¤ автора - знанн¤ читача;
лог≥чн≥: спос≥б мисленн¤ автора - спос≥б мисленн¤ читача;
естетичн≥: манера автора - звички читача.

≤снують також суперечност≥ пом≥ж твором ≥ ≥ншими творами, ¤к≥ формують ≥нформац≥йну ситуац≥ю, в котру в≥н включений (в тому числ≥ ≥ ¤кщо в≥н т≥льки повторюЇ њх), пом≥ж в≥ддзеркалюваною д≥йсн≥стю ≥ зображенн¤м њњ в твор≥.

«н¤тт¤ суперечностей ≥ ¤вл¤Ї собою моделюванн¤ твором переб≥гу комун≥кативного акту, своЇр≥дне запровадженн¤ репл≥к. –еал≥зац≥њ цього спри¤Ї будова твору, також виданн¤, ¤дро ¤кого становить тв≥р.

1.2. ƒ≥¤льн≥сть автора ≥ читача
у процес≥ зд≥йсненн¤ комун≥кативного акту

як автор, так ≥ читач в процес≥ сп≥лкуванн¤ зд≥йснюють певну працю.

якщо звернутись до процесу читанн¤ (слуханн¤), то в загальному вигл¤д≥ предметом прац≥ ¤к автора (оратора), так ≥ читача (слухача) ви¤витьс¤ св≥дом≥сть читача (слухача), у зм≥нах у котр≥й обидва учасники комун≥кативного акту зд≥йснюють своњ нам≥ри.

«асобом прац≥ - знар¤дд¤м, за допомогою ¤кого дос¤гаЇтьс¤ ц¤ мета, слугуЇ пов≥домленн¤, ¤ке маЇ форму мовленнЇвого твору.

ƒоц≥льна д≥¤льн≥сть адресата - сприйманн¤ пов≥домленн¤ - потребуЇ вол≥. ÷¤ вол¤ тим б≥льш необх≥дна, чим менше пов≥домленн¤ зац≥кавлюЇ читача (слухача) своњм зм≥стом ≥ способом ( сприйн¤тт¤, чим менше сприймаючий пов≥домленн¤ насолоджуЇтьс¤ грою ≥нтелектуальних сил.

Ќеобх≥дно уточнити. ѕредмет мовленнЇвоњ д≥¤льност≥ - не т≥льки зм≥стова ≥нформац≥¤, ¤ка м≥ститьс¤ в пов≥домленн≥, але й сп≥вв≥днесена до нењ зм≥стова ≥нформац≥¤ з т≥Їњ ж теми в св≥домост≥ адресата.

«ас≥б мовленнЇвого сп≥лкуванн¤ - пов≥домленн¤, в котрому заф≥ксована ≥нформац≥¤, що складаЇ пром≥жний предмет прац≥ - повинен мати будову, пристосовану дл¤ впливу на св≥дом≥сть читача. “ут знаход¤ть в≥дображенн¤ ≥ особливост≥ мисленн¤ автора, котр≥ можуть ¤к спри¤ти прац≥ читача, так ≥ бути њй перешкодою.

ќсоблив≥сть мовленнЇвоњ д≥¤льност≥ читача пол¤гаЇ в тому, що субТЇкт њњ одночасно виступаЇ ≥ ¤к њњ обТЇкт (предмет). —в≥дом≥сть читача, будучи субТЇктом п≥знанн¤, активно переробл¤Ї пов≥домленн¤ з метою, усв≥домленою даним читачем, ≥ в той самий час зазнаЇ впливу цього пов≥домленн¤ в≥дпов≥дно до мети, ¤ку пересл≥дуЇ автор. —п≥лкуванн¤ найб≥льш легке та ефективне, коли мета ≥ можливост≥ читача й автора (¤к вони представлен≥ у твор≥) зб≥гаютьс¤.

” комун≥кативному акт≥ можна вид≥лити так≥ моменти: на боц≥ автора п≥дготовку мовленн¤, "промовл¤нн¤" п≥дготовленого пов≥домленн¤ перед його публ≥кац≥Їю - мисленнЇве "прим≥рюванн¤" пов≥домленн¤ до св≥домост≥ адресата, власне мовленн¤ ≥ вже на боц≥ адресата розум≥нн¤, включаючи моделюванн¤ задуму автора (нав≥що в≥н це сказав?) - корел¤т "промовл¤нн¤", засвоЇнн¤ зрозум≥лого, - уведенн¤ його до св≥домост≥. ” "в≥¤льному" мовленн≥ (вин¤ток становить в≥дкритий еф≥р - де д≥Ї режим д≥алогу) через де¤кий час п≥сл¤ створенн¤ пов≥домленн¤ в≥дбуваЇтьс¤ саморедагуванн¤ (або редагуванн¤) - моделюванн¤ комун≥кативноњ д≥¤льност≥ читача ≥ удосконаленн¤ њњ умов.

јвтор подумки моделюЇ вплив пов≥домленн¤ на у¤вного читача, намагаючись визначити результати сприйманн¤ пов≥домленн¤ в св≥домост≥ читача, ≥ зм≥нюЇ тв≥р так, щоб краще дос¤гти бажаного. ¬≥дбуваЇтьс¤ саморедагуванн¤, внутр≥шнЇ мовленн¤ адресанта н≥би ≥м≥туЇ внутр≥шнЇ мовленн¤ адресата.

“е, що було окреслено нами в загальних рисах, опишемо тепер б≥льш докладно, враховуючи внутр≥шн≥й зм≥ст процес≥в породженн¤ ≥ сприйн¤тт¤ мови, а головне роздивл¤ючись вже комун≥кативний акт не ¤к Їдн≥сть, а ¤к окрем≥ мовленнЇв≥ процеси (створенн¤ твору - публ≥кац≥¤ ≥ сприйманн¤ - розум≥нн¤).

” процес≥ промовл¤нн¤ субТЇкт д≥¤льност≥ - адресант; предмет д≥¤льност≥ - закладена в пов≥домленн≥ ≥нформац≥¤, тобто зображувана твором д≥йсн≥сть (результати в≥дображенн¤ д≥йсност≥ в св≥домост≥ автора); мета - пересл≥дуЇтьс¤ в св≥домост≥ ≥ д≥¤х читача; засоби д≥¤льност≥ - мовна система ≥ мовний матер≥ал, ¤к≥ надають в≥дпов≥дн≥ модел≥ дл¤ оформленн¤ результат≥в в≥дображенн¤ ≥ зображенн¤ д≥йсност≥ - належноњ передач≥ читачев≥ ≥нформац≥њ в пов≥домленн≥, що дозволило б дос¤гнути необх≥дних зм≥н в св≥домост≥ (а пот≥м ≥ в д≥¤х) читача; продукт промовл¤нн¤ - пов≥домленн¤. ѕри "промовл¤нн≥" автор моделюЇ д≥¤льн≥сть читача.

” процес≥ розум≥нн¤ субТЇкт д≥¤льност≥ - читач; предмет д≥¤льност≥ - зм≥стова ≥нформац≥¤, вм≥щена в пов≥домленн≥, а також зм≥стова ≥нформац≥¤ з т≥Їњ ж теми, ¤ка м≥ститьс¤ в св≥домост≥ читача; мета - пересл≥дуЇтьс¤ читачем в його св≥домост≥ ≥ д≥¤х; зас≥б мовленнЇвоњ д≥¤льност≥ - пов≥домленн¤, в котрому ц¤ ≥нформац≥¤ заф≥ксована в структур≥ та форм≥, означених метою впливу на св≥дом≥сть адресата ≥ мовленнЇвими вм≥нн¤ми адресанта, а також мовна компетенц≥¤ ≥ тезаурус читача, продукт розум≥нн¤ - зм≥ни в св≥домост≥ (а пот≥м ≥ в д≥¤х ) читача. ” процес≥ розум≥нн¤ моделюЇтьс¤ задум автора.

ћета пов≥домленн¤ не завжди ви¤вл¤Їтьс¤ в повн≥й м≥р≥ усв≥домленою читачем з самого початку процесу сп≥лкуванн¤. „им менше квал≥ф≥кований читач, тим менш ч≥тко розум≥Ї в≥н на початку к≥нцеву мету автора, обмежуючись задоволенн¤м свого психолог≥чного ≥нтересу, однак наприк≥нц≥ прочитанн¤ б≥льшою або меншою м≥рою усв≥домлюЇ мету автора.

як особливу форму розум≥нн¤ вид≥лимо в≥дб≥р ≥нформац≥њ. ” цьому випадку читач сам ставить досить вузьку мету читанн¤ - отриманн¤ конкретних в≥домостей - ≥ виступаЇ в повн≥й м≥р≥ субТЇктом д≥¤льност≥. ¬ такому, скаж≥мо, крайньому випадку, ¤к читанн¤ стародавнього тексту сучасним досл≥дником, вт≥люЇтьс¤ зовс≥м не та мета, котру ставив перед собою давн≥й автор пов≥домленн¤, а ≥накша - котру ставить перед собою сьогодн≥шн≥й досл≥дник. «вичайно ж при в≥дбор≥ ≥нформац≥њ йдетьс¤ про отриманн¤ - видачу дов≥дки. ≤ тод≥ найб≥льш зручно, ¤кщо тв≥р (виданн¤) пристосовано дл¤ реал≥зац≥њ мети, ¤ку ставить перед собою читач, в≥дпов≥дним чином побудовано, забезпечено вказ≥вками, рубриками, зм≥стом, виносками, що н≥би попереджують спр¤муванн¤ в≥дбору ≥нформац≥њ.