Sort-ref - “екст ¤к модель комун≥кативного акту


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

∆урнал≥стика > “екст ¤к модель комун≥кативного акту

–оль контексту виконують ≥ приналежн≥сть предмету пов≥домленн¤ до в≥дпов≥дноњ сфери людськоњ д≥¤льност≥ - галуз≥ науки, виробництва, побуту, ≥ стил≥стичне забарвленн¤ (тональн≥сть) тексту, ≥ зм≥стова перспектива твору, ≥ поетико-мовленнЇва концепц≥¤ автора, ¤ка ви¤вл¤Ї себе в текстов≥й тканин≥ (творчий контекст).

–оль контексту в≥д≥грають також описи конкретних обставин, ¤к≥ пов≥домл¤Ї автор, ≥ пон¤тт¤ про них, ¤ке складаЇтьс¤ в ход≥ сприйн¤тт¤ у читача.

¬ основ≥ контексту-пресупозиц≥њ (припущенн¤) лежить ентимема (м≥ркуванн¤, в ¤кому пропущена одна ≥з частин). ¬≥дновлюючи пропущене читач автоматично сприймаЇ його ¤к ≥стину. ƒл¤ уважного читача контекст, ¤кий маЇтьс¤ на уваз≥, ≥ авторська пресупозиц≥¤ часто слугують дл¤ запереченн¤ авторов≥.

«м≥стов≥ елементи, ¤к≥ беруть участь у сп≥лкуванн≥ м≥ж автором ≥ читачем, але матер≥ально не представлен≥ в текст≥ ≥ виникають ≥з з≥ставленн¤ його компонент≥в, майже завжди Ї в твор≥. ÷е ≥ оц≥нка, ¤ка передбачена, ≥ пропущен≥ автором вказ≥вки на найпрост≥ш≥ лог≥чн≥ операц≥њ, ≥ в≥дом≥ читачев≥, тому ≥ опущен≥ при виклад≥, факти ≥ положенн¤, до котрих близький, так названий "вертикальний контекстФ[58].

” контекст≥ ви¤вл¤Ї себе системн≥сть тексту ¤к множини знак≥в, котр≥ перебувають один з одним у взаЇмообумовлених звТ¤зках, створюють в≥дпов≥дну ц≥л≥сн≥сть ≥ слугують одн≥й мет≥.

ўе одна законом≥рн≥сть - необх≥дн≥сть в ≥нтелектуальн≥й насиченост≥, завд¤ки ¤к≥й текст набуваЇ будову, що виражаЇ лог≥чн≥ в≥дносини в ньому ≥ забезпечуЇ ви¤в лог≥чних операц≥й, ¤к наприклад, в такому текст≥:

"ѕри всьому р≥зноматт≥ вид≥в конструктивних елемент≥в, ¤к≥ зустр≥чаютьс¤ в спорудах, њх можна звести до пор≥вн¤но невеликоњ к≥лькост≥ основних форм (протиставлена¤ ≥ встановленн¤ основи под≥лу, - ћ. ‘.). “≥ла, ¤к≥ мають ц≥ основн≥ форми, ≥ Ї обТЇктами розрахунку на м≥цн≥сть, жорстк≥сть ≥ ст≥йк≥сть (екв≥валентн≥сть. - ћ. ‘.) . ƒо них належать стрижн≥, оболонки та масивн≥ т≥ла" (под≥л. - ћ. ‘.).

” прикладах, що навод¤тьс¤ дал≥, вид≥лено слова, ¤к≥ спри¤ють ≥нтелектуальн≥й насиченост≥ тексту:

"як в≥домо, метали мають кристал≥чну структуру. ѕри затверд≥нн≥ металу в розплав≥ одночасно виникаЇ багато центр≥в кристал≥зац≥њ, внасл≥док чого р≥ст кожного кристалу обмежений сус≥дн≥ми. ¬ результат≥ техн≥чний метал складаЇтьс¤ ≥з великоњ к≥лькост≥ кристал≥в неправильного огранюванн¤".

"Ќа перший погл¤д може видатис¤, що дл¤ над≥йного опору елемент≥в конструкц≥њ зовн≥шньому навантаженню достатньо зб≥льшити њх розм≥ри. ƒ≥йсно, ≥нод≥ це призводить до бажаних результат≥в. ќднак, у тих випадках, коли власна вага складаЇ ≥стотну частину д≥ючого на конструкц≥ю навантаженн¤, зб≥льшенн¤ розм≥р≥в конструкц≥њ, а значить, ≥ ваги, не призводить до зб≥льшенн¤ м≥цност≥. «б≥льшенн¤ механ≥зм≥в та машин призводить до зростанн¤ сил ≥нерц≥њ, зб≥льшуЇ навантаженн¤, а це небажано, оск≥льки також може призвести до руйнуванн¤".

јктив≥зуЇ сприйманн¤ ≥ зб≥г протиставлень в план≥ зм≥сту ≥ план≥ виразу: "Ќе зважаючи на простоту, випробуванн¤ на втому провод¤ть р≥дше, н≥ж на розт¤г". "«овн≥шн≥ сили прагнуть зм≥нити взаЇмне розташуванн¤ частинок, а напруга, що при цьому виникаЇ, заважаЇ". (¬с≥ наведен≥ тут приклади вз¤т≥ з п≥дручника[59]).

ќстанн≥м часом надзвичайно повно проанал≥зувала мовний ≥нвентар, що використовуЇтьс¤ у таких випадках, Ќ. Ќепийвода[60].

ќск≥льки перераховане вище стосуЇтьс¤ психолог≥чних процес≥в у св≥домост≥ читача - ми в≥дносимо засоби зд≥йсненн¤ перел≥чених законом≥рностей до психолог≥чноњ складовоњ комун≥кативноњ н≥дструктури твору.

ѕродовжимо характеристику психолог≥чноњ складовоњ структури.

¬ажлива риса психолог≥чноњ складовоњ - доступн≥сть, њњ забезпечуЇ конкретн≥сть викладу. јбстрактний, далекий д≥д реальноњ д≥йсност≥ виклад, ¤кий супроводжуЇтьс¤ надлишком абстрактних ≥менник≥в ≥ пасивних д≥Їсл≥вних форм, мало доступний. як в≥домо, що вище в≥дношенн¤ к≥лькост≥ абстрактних ≥менник≥в до загальноњ њх к≥лькост≥ в текст≥ пасивних д≥Їсл≥вних ≥ нед≥Їсл≥вних присудк≥в до загального числа присудк≥в, то менше доступний текст.

” техн≥чних текстах доступн≥сть ви¤вл¤Їтьс¤ в доц≥льн≥м ступен≥ формал≥зац≥њ ≥ стандартизац≥њ викладу, у використанн≥ загальноприйн¤тоњ терм≥нолог≥њ ≥ ≥люстративного матер≥алу. ” техн≥чних ≥ наукових виданн¤х звичайно до мовленнЇвого мисленн¤ п≥дключають мисленн¤ просторовими у¤вленн¤ми, використовуючи схеми ≥ модел≥ - ≥люстрац≥њ, таблиц≥. якщо модель, ≥люстрац≥¤ чи таблиц¤ вдало побудован≥, предмет розгл¤ду схоплюЇтьс¤ читачем одразу, той огл¤даЇ його в певному напр¤м≥, що значно ефективн≥ше словесного викладу.

—при¤Ї дос¤гненню доступност≥ ≥ стисл≥сть, котра дозвол¤Ї охопити мисленнЇвим погл¤дом ≥ розчленувати уривок. ¬она поЇднуЇ економн≥сть та виразн≥сть викладу. ¬исловлюючись економ≥чною мовою, стисл≥сть - форма ефективност≥: меншими засобами - б≥льш≥ результати.

≤деальним у¤вл¤Їтьс¤ тв≥р високо≥нформативний, ¤кий, водночас, легко читаЇтьс¤. Ќа жаль, ¤кщо невеличкий текст м≥стить багато в≥домостей, його важко читати. Ќавпаки, ¤кщо автор пост≥йно полегшуЇ працю читача, той отримуЇ менше в≥домостей, а увага його може розс≥юватис¤. як писав ≤. еплер: "...широкий виклад також ускладнюЇ розум≥нн¤, причому не в менш≥й м≥р≥, ан≥ж короткий ≥ стислий. ќстанн≥й вислизаЇ сп≥д очей розуму, перший - в≥двол≥каЇ њх. “ут недостатньо св≥тла, там - надлишок блиску: тут око н≥чого не сприймаЇ, там воно засл≥плене"[61].

« психолог≥чною складовою повТ¤зан≥ ≥ способи викладу, ¤к≥ в≥дображають психолог≥чн≥ моменти процесу п≥знанн¤, що лежать на поверхн≥ твору, ближче до зовн≥шньоњ форми.

ѕершим ≥з них сл≥д назвати властивий попул¤рному викладов≥ спос≥б починати з в≥домого - простих, близьких, ус≥м в≥домих факт≥в (з застереженн¤м в≥дносно того, що "ус≥м" означаЇ "оч≥куваним читачам"). —пос≥б починати з в≥домого широко використовуЇтьс¤ ≥ в теоретичних творах. ¬≥н в≥дбиваЇ саму природу сп≥лкуванн¤, котре неможливе при в≥дсутност≥ сп≥льност≥ м≥ж мовц¤ми.

” навчальних творах прийн¤то викладати в≥д простого до складного.

” попул¤рн≥й книз≥ початком може бути ¤скравий, вражаючий факт, ¤кий потребуЇ додаткових по¤снень.

ѕрикладом може слугувати початок розд≥лу, ¤кий входить у психолог≥чну складову попул¤рноњ книги ¬. Ѕ. ƒорофеЇво≥ ≥ ¬. ¬. ƒорофеЇва "„ас, вчен≥, звершенн¤" - про те, ¤к наука перетворилась в могутню продуктивну силу. –озд≥л маЇ назву "30 рок≥в потому", що викликаЇ асоц≥ац≥ю з книгою ј. ƒюма, ¤ка ≥нтригуЇ читача. ѕочинаЇтьс¤ текст так: "¬се було ¤к звичайно: кв≥ти, музика, представники аристократичних с≥мейств Ўвец≥њ, ≥ в ц≥й стандартн≥й буденност≥ було щось невловиме урочисте, що супроводжуЇ таку церемон≥ю, ¤к врученн¤ Ќобел≥вськоњ прем≥њ. Ќав≥ть король був незвичайний. Ќе просто король - величний нероба, а професор археолог≥њ.

ќркестр виконував симфон≥чн≥ мелод≥њ (на честь рад¤нського вченого - Ќобел≥вського лауреата ћ. ћ. —еменова грали перший концерт „айковського). ћикола ћиколайович сид≥в на кр≥сл≥ з палацу ≥ намагавс¤ зосередитис¤, оск≥льки в≥н мусив виголосити промову в доступн≥й форм≥, розпов≥сти шановному панству про суть винаходу, зробленого тридц¤ть рок≥в тому.

≤ хоча промова була задумана ≥ складена заздалег≥дь, ћикола ћиколайович хвилювавс¤. ¬≥н думав, що цьому поважному товариству потр≥бно говорити про суть винаходу, а не про важк≥ роки пошук≥в, сумн≥в≥в та становленн¤, про свого вчител¤ ј.‘. …оффе, про своњх товариш≥в ≥ учн≥в. „омусь в≥н згадав французьку приказку "cherchez la femme"(шукайте ж≥нку) ≥ подумав, що ¤кщо гл¤нути ≥ на ≥стор≥ю цього винаходу докладно, то французька мудр≥сть була незвичайно точною...

Ќаприк≥нц≥ 1924 р. в лаборатор≥њ почала працювати «≥нањда ¬ольта, ¤ка т≥льки-но зак≥нчила Ћен≥нградський ун≥верситет. “ема, котру њй доручили, на фон≥ проблемних завдань лаборатор≥њ не здавалась ц≥кавою. "¬ивченн¤ виходу св≥тла при реакц≥њ окисленн¤ фосфору" - так вона була сформульована в план≥.

якщо коротко ≥де¤ проблеми така..."

ƒал≥ в хронолог≥чному пор¤дку описуЇтьс¤ ≥стор≥¤ розробки теор≥њ теор≥њ розгалужених ланцюгових реакц≥й. ѕочни автори з ц≥Їњ теор≥њ, вона була б байдуже сприйн¤та читачем-неспец≥ал≥стом. јле психолог≥чна складова спрацювала. ”вагу привернено, ц≥кав≥сть п≥дключена.

—пособи викладу безпосередньо в≥дтворюють х≥д п≥знанн¤: посл≥довний (лог≥чно та ≥сторично), в≥д зовн≥шнього вигл¤ду до внутр≥шнього устрою.

≤снуЇ низка способ≥в викладу, ¤к≥ створюють "комун≥кативний комфорт", що робл¤ть читанн¤ менш напруженим ≥ нав≥ть при потреб≥ розважальним. —еред них - спос≥б "орган≥зуючого образу". Ќаприклад, розпов≥дь про стимул¤тор росту - г≥берел≥н - членуЇтьс¤ ≥ обТЇднуЇтьс¤ орган≥зуючим образом: "г≥берел≥новою паралеллю", на котр≥й розташован≥ лаборатор≥њ, що вивчають г≥берел≥н.

ѕри пунктирному способ≥ виклад вибудовуЇтьс¤ на окремих упорних пунктах.

ћазковий спос≥б заснований на зовн≥шньо не повТ¤заних м≥ж собою розпов≥д¤х, ≥дењ котрих створюють безперервний ланцюг. (“ак, до реч≥ побудована б≥льш≥сть попул¤рних книг про слово).

ѕри круговому способ≥ побудови одна ≥ та сама теза чи образ використовуютьс¤ на початку ≥ наприк≥нц≥ твору.

Ћог≥чна посл≥довн≥сть викладу дос¤гаЇтьс¤ також способом к≥льцюванн¤. ¬ такому раз≥ автор, йдучи в≥д загального положенн¤, на прикладах зТ¤совуЇ з р≥зних стор≥н глибинну сутн≥сть того, що в≥н описуЇ. ќп≥сл¤ в≥н п≥дводить читача до зак≥нченн¤. ќстаннЇ, ¤ке Ї висновком ≥з всього накопиченого матер≥алу, водночас м≥стить посиланн¤ до нового р¤ду м≥ркувань, приклад≥в. “≥ в свою чергу, призвод¤ть до наступного завершенн¤[62].