Sort-ref - “екст ¤к модель комун≥кативного акту


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

∆урнал≥стика > “екст ¤к модель комун≥кативного акту

” теоретичному твор≥ особливого значенн¤ набуваЇ функц≥¤ орган≥зац≥њ читанн¤. ” першу чергу њњ виконують вступ ("ѕереднЇ слово") ≥ заключенн¤ (висновки).

„итач, ¤кий маЇ нам≥р лише ознайомитись з твором, увести його матер≥ал в свою буденну св≥дом≥сть, не турбуючись про вивченн¤ пон¤тт¤ в детал¤х, тим б≥льше про контроль законом≥рност≥ висновк≥в автора, використовуЇ теоретичний тв≥р, ¤к попул¤рний.

“ому йому досить обмежитись читанн¤м вступу.

„итач, ¤кий маЇ на мет≥ лише використати одержан≥ автором результати, знову ж таки не перев≥р¤ючи њх, але беручи за настанови - звертаЇтьс¤ до висновк≥в-рекомендац≥й. ¬≥н читаЇ заключенн¤, ¤к прикладний тв≥р. ¬≥дпов≥дно, вступний текст будують максимально попул¤рно, а висновкам часто надають рис прикладного стилю.

як зазначав —. ап≥ца, "по сут≥ сучасн≥ передмови пишутьс¤ за тими самими законами, що ≥ 400 рок≥в тому, бо нин≥ перед автором сто¤ть т≥ сам≥ завданн¤, що й тод≥: завжди на к≥лькох стор≥нках в≥н повинен дл¤ широкого кола читач≥в дати своЇ кредоФ[99] (п≥дкресленн¤ моЇ, додам також, що перша характеристика передмови, ¤к об≥ц¤нки, що ≥ в ¤кому пор¤дку буде викладено ≥ п≥сл¤мови, ¤к зв≥ту перед адресатом, що об≥ц¤не виконано маЇ за собою б≥льше двох тис¤ч рок≥в ≥ належить јр≥стотелев≥. - ћ.‘.)

Ѕлоки теоретичного твору - розд≥ли, нав≥ть параграфи будують ¤к самост≥йн≥, що волод≥ють вс≥ма головними членами твору, над≥лен≥ реал≥заторами вс≥х комун≥кативних та п≥знавальних функц≥й.

¬ основн≥й частин≥ теоретичного твору пост≥йно з≥штовхуютьс¤ два стил≥ власне теоретичний, в котрому розгортаЇтьс¤ м≥ркуванн¤, ≥ прикладний, в котрому автор з протокольною точн≥стю намагаЇтьс¤ представити факти. ” випадках ¤вного переважанн¤ факт≥в весь тв≥р ≥з теоретичного переходить в прикладний.

ўоб позбутис¤ з≥штовхуванн¤ цих двох суперечливих стил≥в, фактичний матер≥ал останн≥м часом все част≥ше винос¤ть за меж≥ тексту теоретичного твору, вид≥л¤ють в таблиц≥, ≥нод≥ розм≥рковуванн¤ вивод¤ть в окремий розд≥л. “ам же, де факти не п≥ддаютьс¤ протокольному описов≥, виклад њх неминуче опин¤Їтьс¤ п≥д впливом теоретичного стилю.

Ѕудова основноњ частини теоретичного твору в значн≥й м≥р≥ визначаЇтьс¤ тим, що в н≥й зн≥маЇтьс¤ суперечн≥сть стилю, котра закладена в сам≥й природ≥ теоретичних пон¤ть: обмежених, терм≥нованих, з одного боку, ≥ гнучких, рухливо взаЇмоповТ¤заних м≥ж собою, з другого, - Їдиних в своњх протилежност¤х.

„ас в≥д часу в теоретичному стил≥ виникаЇ прагненн¤ до п≥дкресленоњ ч≥ткост≥, захопленн¤ визначенн¤ми. як в≥домо, такий стиль був притаманний де¤ким великим ф≥лософам минулого, наприклад ƒекарту та —п≥ноз≥. ‘ормал≥зований, високотерм≥-нований виклад, однак, призводить до невиправданих обмежень в розвитку пон¤тт¤ ≥ в св≥й час виливс¤ в гру у визначенн¤. « ≥ншого боку, "в≥льне " поводженн¤ з науковими пон¤тт¤ми, легк≥ ≥ необгрунтован≥ переходи ≥ п≥дм≥ни одного пон¤тт¤ ≥ншим створюють нап≥впопул¤рну розмову "довкола теми".

—уперечн≥сть теоретичного стилю - це ≥ суперечн≥сть знанн¤, що формуЇтьс¤, та готового знанн¤.

Ќауков≥ спроби формувати нове знанн¤ н≥коли не можуть бути д≥йсно загальнодоступними. јле, коли наукова основа закладена, тим прост≥ша попул¤ризац≥¤.

Ќин≥ в≥дбуваЇтьс¤ пост≥йна взаЇмод≥¤ теоретичного та попул¤рного елементарних стил≥в, що зумовлено розвитком наук на стику окремих дисципл≥н, коли ≥дењ ≥ загальн≥ положенн¤ одн≥Їњ дисципл≥ни ви¤вл¤ютьс¤ ≥стотними дл¤ представник≥в ≥нших дисципл≥н. ÷ьому спри¤Ї й прагненн¤ автора теоретичних роб≥т винести своњ ≥дењ за меж≥ вузького кола ос≥б, що працюють над т≥Їю ж тематикою. ≤з твор≥в вилучаютьс¤ вузькоспец≥альн≥ в≥домост≥ ≥ терм≥нолог≥¤, специф≥чний математичний апарат. ƒаютьс¤ та обірунтовуютьс¤ лише основн≥, найб≥льш загальн≥ висновки, зате повн≥стю збер≥гаЇтьс¤ лог≥чний апарат теоретичного розм≥рковуванн¤, увод¤тьс¤ образн≥ упод≥бненн¤, л≥тературн≥ асоц≥ац≥њ, ф≥лософськ≥ обгрунтуванн¤. ¬се це надаЇ викладов≥ ще б≥льшою м≥рою характер знанн¤, що формуЇтьс¤.

«вичайно, в такому попул¤рному виклад≥ теор≥њ Ї ≥ небезпека. ¬она пол¤гаЇ в тому, що факти, ¤к≥ Ї основою наукового досл≥дженн¤, вз¤т≥ в њх розмањтост≥ ≥ системност≥, п≥дм≥нюютьс¤ прикладами, а критер≥й ≥стинност≥, висунутий спец≥ал≥стом, - критер≥Їм правдопод≥бност≥.

«а отриман≥ вигоди доводитьс¤ сплачувати ризиком недосто в≥рност≥. јле комун≥кативний ефект виступаЇ не раз вир≥шальним м≥ркуванн¤м.

—кладн≥сть ≥ багатогранн≥сть пон¤ть, що знаход¤ть в≥дображенн¤ в теоретичному твор≥, ви¤вл¤Їтьс¤ ≥ в будов≥ абзац≥в, фраз та словосполучень. Ќедостатн¤ перебудова внутр≥шнього мовленн¤, обумовлена високою творчою активн≥стю автора, призводить до широкого використанн¤ в теоретичному текст≥ молекул¤рних сполучень сл≥в, конструкц≥й, насичених ≥менниками в родовому в≥дм≥нку, вибудовуваних у вигл¤д≥ ланцюжка. јбзаци тут велик≥ за обс¤гом, у них в≥дображено переплет≥нн¤ р≥зноман≥тних сп≥вв≥д- ношень, передаютьс¤ суперечлива структура пон¤тт¤, його причиново-насл≥дков≥ звТ¤зки - ≥ все це в згорнутому вигл¤д≥, ¤к згорнут≥ в пон¤тт≥ численн≥ судженн¤, що до нього вход¤ть.

≤нтенсивний процес творчого мисленн¤ призводить до високоњ компрес≥њ висловлювань ≥ повТ¤заних з нею недостатнього члену ванн¤ та високоњ шпаруватост≥ тексту, слабкого вид≥ленн¤ р≥зних план≥в. ƒл¤ автора теоретичного пов≥домленн¤ звично складну думку - синтаксичне ц≥ле - вкласти в одне реченн¤, блок - тезу ≥ њњ аргументац≥ю - в один абзац.

“ому читацьке сприйн¤тт¤ часто буваЇ утрудненим ≥ доводитьс¤ д≥лити текст одного абзацу на дек≥лька. ¬≥хами членуванн¤ можуть слугувати зм≥ни план≥в у виклад≥, на що вказуЇ зм≥на дом≥нуючих член≥в, переходи в≥д теоретичного до фактограф≥чного матер≥алу.

–≥дше (в тих м≥сц¤х, де творчий процес був послаблений чи автор св≥домо ор≥Їнтувавс¤ на полегшенн¤ сприйманн¤ читача) текст може втратити теоретичний характер ≥ ви¤витьс¤ необТЇктивно др≥бно розчленованим на абзаци. ѕро це св≥дчить роз≥рван≥сть лог≥чноњ операц≥њ, на¤вн≥сть в двох сус≥дн≥х абзацах одного й того ж дом≥нуючого члена.

¬насл≥док дом≥нуванн¤ лог≥чноњ складовоњ в теоретичному текст≥ Ї звичними реченн¤, що починаютьс¤ з сполучника, вставними конструкц≥¤ми, ¤к≥ вказують на перех≥д ≥з сфери узагальнень в сферу факт≥в чи, навпаки, в≥д емп≥р≥њ до висновк≥в. Ўироко використовуютьс¤ детерм≥нуюч≥ члени, що в≥дображають зм≥ни спр¤муванн¤ думки автора, котрий розгл¤даЇ пон¤тт¤ у вс≥х його численних звТ¤зках.

ќр≥Їнтован≥сть на лог≥ку будови пон¤тт¤ призводить до того, що першими в реченн≥ часто виступають вставн≥ слова, що вказують на звТ¤зок уривк≥в тексту, на м≥сце пон¤тт¤ в ньому, на вид≥ленн¤ фактичного матер≥алу ≥з теоретичного викладу, спонукають читача до осмислюванн¤ матер≥алу.

“им важлив≥ше застосуванн¤ засоб≥в функц≥њ орган≥зац≥њ читанн¤ в межах абзацу та фрази. Ќайб≥льш поширен≥ протиставленн¤ та паралельн≥ конструкц≥њ, оск≥льки вони допомагають в≥ддзеркалити, зобразити структуру пон¤тт¤. ѕаралельн≥ конструкц≥њ при цьому виступають не ¤к ¤кийсь штучний мовленнЇвий зах≥д, а ¤к зас≥б виразу плану зм≥сту, ¤кий передаЇ характер в≥дносин пом≥ж його компонентами.

—труктура теоретичного пон¤тт¤ обумовлюЇ переважанн¤ складноп≥др¤дних розгалужених речень, ¤к правило, з неоднор≥дним п≥дпор¤дкуванн¤м. ѕереважанн¤ складноп≥др¤дних, а не складносур¤дних речень по¤снюЇтьс¤ тим, що окрем≥ частини в складноп≥др¤дному реченн≥ в смисловому в≥дношенн≥ т≥сн≥ше повТ¤зан≥ м≥ж собою, ан≥ж в складносур¤дному. “ут б≥льше ¤вно повТ¤заних пом≥ж собою, залежних одна в≥д одноњ конструкц≥й.

ѕоширенн¤ атрибутивних сполучень викликане необх≥дн≥стю уточнити пон¤тт¤, "в≥дс≥кти" ознаки, що не Ї суттЇвими, у даному випадку призводить до використанн¤ конструкц≥й з нап≥вповно-значними д≥Їсловами. ќднак, нав≥ть ставши звичною рисою теоретичного стилю, розщеплен≥ конструкц≥њ за своЇю природою (повнота перебудови внутр≥шнього мовленн¤) належать до прикладного стилю ≥ тому "зловживанн¤ конструкц≥¤ми з "розщепленим" присудком в р¤д≥ випадк≥в надаЇ науковому мовленню канцел¤рський характер"[100].

“акож традиц≥йною, але зовс≥м не завжди не обумовленою природою теоретичноњ мови, а лише модною њњ особлив≥стю Ї широке застосуванн¤ пасивних та безособових конструкц≥й, - результат прагненн¤ ел≥м≥нувати особу досл≥дника. ≤нша справа, що в теоретичному мисленн≥ в≥дбуваЇтьс¤ н≥би персон≥ф≥кац≥¤ абстрактних пон¤ть.

—инон≥м≥чн≥ зам≥ни тут в≥дбуваютьс¤ в першу чергу в напр¤м≥ в≥д виду до роду. Ѕудь-¤кий терм≥н, що стосуЇтьс¤ б≥льш вузького пон¤тт¤, може бути зам≥нений терм≥ном дл¤ в≥дпов≥дного б≥льш широкого пон¤тт¤, коли немаЇ необх≥дност≥ п≥дкреслити обслуговуючу ознаку. «а необх≥дност≥ частого повторенн¤ одного й того ж видового терм≥ну в≥дкидають певн≥ частини, зам≥нюючи њх вказ≥вними словами (цей, той, даний ≥ т.п.).

«розум≥ло, под≥бн≥ операц≥њ недозволсн≥ в тих випадках, коли значенн¤ складових терм≥н сл≥в переносне чи зм≥нено супроти пр¤мого (пор. сл≥па шахта, жива сила, сила удару, бо сл≥па шахта не Ї видом чи типом шахти, а жива сила не належить до сил)[101].

ј. ѕ. оваль називаЇ наступний лог≥чно обумовлений ланцюг синон≥м≥чних зам≥н терм≥на, що в≥д≥граЇ роль дом≥нуючого члена абзацу - п≥дмета: вказ≥вка на м≥сце терм≥на в систем≥ пов≥домленн¤ ("Ќарешт≥, можна розгл¤нути останню п≥дгрупу реакц≥й невалентних перетворень..."); загальна назва ("–еакц≥¤ розкладу"); характеристика ("¬с≥ реакц≥њ, котр≥...; так≥ реакц≥њ п≥д час ¤ких") «м≥на позначень може бути повТ¤зана ≥ з перетворенн¤ми ≥ зм≥нами, котрих зазнаЇ предмет чи пон¤тт¤. "¬их≥дн≥ дан≥ (н≥трат) оформл¤ютьс¤ в наступному реченн≥ другим терм≥ном (прожарена с≥ль); надал≥ йдетьс¤ лише про частину продукту, котра, в свою чергу, називаЇтьс¤ д≥окс≥д цер≥¤. –¤д "н≥трат-с≥ль" м≥г би бути ще розширений формулою чи дуже загальним пон¤тт¤м типу "продукт, речовина" [102].