Sort-ref - “екст ¤к модель комун≥кативного акту


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

∆урнал≥стика > “екст ¤к модель комун≥кативного акту

„асто зм≥на терм≥ну вказуЇ на межу фрагменту.

ƒоц≥льно опускати так зван≥ перекриваюч≥ складов≥ терм≥ну, що позначають так≥ його ознаки, котр≥ сам≥ собою зрозум≥л≥. “ак, ≤. в≥тко вказуЇ, що складова "асиметричний" в терм≥н≥ "знакопост≥йний асиметричний цикл" в≥дображаЇ видову ознаку ≥ перекриваЇтьс¤, не уточнюЇ пон¤тт¤ в пор≥вн¤нн≥ з б≥льш короткою формою "знакопост≥йний цикл", бо симетричних знакопост≥йних цикл≥в немаЇ.

„астою похибкою теоретичного стилю, повТ¤заною з процесом теоретичного мисленн¤, Ї формуванн¤ в ход≥ абстрагуванн¤ паразитарних пон¤ть. ваз≥пон¤тт¤ - це своЇр≥дн≥ в≥дходи мисленн¤, котре систематизуЇтьс¤.

« вид≥ленн¤м нових рис пон¤тт¤ у автора теоретичного твору виникаЇ необх≥дн≥сть в њх називанн≥ - терм≥нотворенн¤. « другого боку, процес стих≥йного терм≥нотворенн¤ призводить до того, що дл¤ одного й того ж пон¤тт¤ створюютьс¤ ≥ закр≥плюютьс¤ р≥зн≥ терм≥ни. ≤ хоч терм≥нотворч≥сть - процес дл¤ теоретичного стилю ще б≥льш природний, н≥ж дл¤ художнього мовленн¤ - створенн¤ неолог≥зм≥в, бо теоретична творч≥сть власне складаЇтьс¤ в формуванн≥ пон¤ть, - виникаюча синон≥м≥¤ терм≥н≥в досить небезпечна.

ќсновну небезпеку, з котрою з≥штовхуЇтьс¤ автор теоретичного пов≥домленн¤, що в≥дображаЇ суперечн≥сть теоретичного стилю, описав ще ≤. еплер: "якщо не дотримуЇтьс¤ необх≥дна точн≥сть в терм≥нах, по¤сненн¤х, доведенн¤х ≥ висновках, то книга не буде математичною (суворо науковою. - ћ. ‘.). якщо ж точн≥сть дотримана, то читанн¤ книги стаЇ дуже стомливим..."[103].

омпрес≥¤ в план≥ зм≥сту породжуЇтьс¤ природою творчого процесу, але зовс≥м необовТ¤зково виступаЇ позитивною комун≥кативною ¤к≥стю теоретичного тексту. јвторов≥ притаманно в порив≥ теоретичноњ творчост≥ опускати необх≥дн≥ дл¤ точного наукового опису слова, сполученн¤, нав≥ть реченн¤. ¬≥н не про¤снюЇ лог≥чн≥ в≥дносини, "¤к саме собою зрозум≥ло" узгоджуЇ слова ≥ нав≥ть використовуЇ незвичне керуванн¤ однор≥дними членами, ¤к≥ передають в≥дт≥нки сл≥в. ќтже, доводитьс¤ в≥дновлювати окрем≥ елементи творчого процесу.

јктивний творчий процес може призвести до того, що зосередившись на предмет≥, котрий описуЇтьс¤, автор забуваЇ про його зовн≥шн≥ звТ¤зки. ÷е негативно впливаЇ не т≥льки на обТЇктивн≥сть опису, але й на комун≥кативну ефективн≥сть. √убл¤ть не т≥льки в зм≥ст≥, але й в комун≥кативному ефект≥ теоретичн≥ твори, в котрих малопом≥тн≥ звТ¤зки з ф≥лософ≥Їю та ≥ншими науками, з одного боку, та практикою, - з другого.

Ќадм≥рна формал≥зац≥¤ викладу, п≥дкреслена точн≥сть мисленн¤ також часто знижуЇ комун≥кативний ефект. ѕро це писав великий н≥мецький математик ¬ейль: "—увора точн≥сть, дос¤гнута математичним мисленн¤м, привела багатьох автор≥в до манери викладу, котра повинна зчинити на читача такий вплив, так н≥би в≥н був замкнений в ¤скраво осв≥тлену камеру, де детал≥ вид≥л¤ютьс¤ з однаковою ¤сн≥стю, що засл≥плюЇ, але без рельЇфност≥. я в≥ддаю перевагу в≥дкритому ландшафту п≥д ¤сним небом з його глибинною перспективою, де св≥т ч≥тко окреслених близьких деталей поступово зводитьс¤ на н≥що в м≥ру в≥ддаленн¤ до горизонту. «окрема, г≥рський масив тополог≥њ лежить дл¤ читача ц≥Їњ книги поблизу горизонту, ≥ тому т≥ його частини, котр≥ сл≥д би розташувати на картин≥, подан≥ лише в грубих рисах" [104]. ’арактерн≥, в цьому висловлюванн≥ ≥ розум≥нн¤ твору ¤к зображенн¤, ≥ запереченн¤ одноплановост≥, не притаманне теоретичному стилю.

јвтор теоретичного твору не креслить, ¤к попул¤ризатор чи автор прикладного твору, а повнокровно змальовуЇ анал≥зован≥ ≥ синтезован≥ ¤вища, проникаючи в њх внутр≥шню суть ≥ зображуючи њњ, показуючи, ¤к вона розкриваЇтьс¤ в своњй суперечливост≥, в своЇму рус≥, в р≥зноман≥тност≥ ¤вищ.

–ух, початий в художньому опануванн≥ св≥ту, що упод≥бнюЇ нове вже в≥домому, продовжуЇтьс¤ людською св≥дом≥стю на новому, витку сп≥рал≥ - в художньо-теоретичному осмисленн≥ св≥ту.

«вичайно, що в≥дображаючи особливост≥ теоретичного мисленн¤, теоретичний стиль в≥дображаЇ ≥ його в≥дт≥нки ≥ тенденц≥њ - позитивн≥ ≥ негативн≥.

ќсь ¤к пише про це в≥домий ф≥зик Ѕ.¬. –аушенбах: "... —л≥д би зупинитис¤ на в≥дм≥нност¤х в мисленн≥ представник≥в точних наук та мистецтвознавчих дисципл≥н.

ѕершим притаманна схильн≥сть до суворих закон≥в формальноњ лог≥ки, вони мисл¤ть ланцюжками взаЇмоповТ¤заних лог≥чних ход≥в, дл¤ них природно пр¤мувати по сходинках силог≥зм≥в в≥д де¤кого висх≥дного положенн¤ "ј" до де¤кого к≥нцевого утвердженн¤ "я". ÷е стаЇ можливим, ¤кщо дати точн≥ визначенн¤ вс≥м пон¤тт¤м ≥ т.п.

ƒл¤ представник≥в науки про мистецтво характерн≥ зовс≥м ≥нш≥ тенденц≥њ. ¬они не прагнуть до довгих ланцюжк≥в лог≥чно неспростовних розм≥рковувань, а в≥ддають перевагу численний точкам зору на один ≥ той же предмет, намагаючись знайти р≥зноман≥тн≥сть його ¤костей. ¬они не користуютьс¤ точними визначенн¤ми дл¤ введених пон¤ть, залишаючи њх б≥льш чи менш розпливчастими ≥ вважаючи досить природними ≥ допустимими р≥зн≥ в≥дт≥нки сприйн¤тт¤ написаного ними у р≥зних читач≥в. ÷е повТ¤зано з тим, що категор≥њ естетики, з котрими мають справу мистецтвознавц≥, не окреслен≥ точно в≥дпов≥дними границ¤ми ≥ не можуть бути вим≥р¤н≥ числами.

¬≥дм≥нн≥сть в типових методах досл≥дженн¤ призводить до того, що представники наукових природознавчих та мистецтвознавчих дисципл≥н звикають до р≥зних способ≥в мисленн¤. ¬ результат≥ мистецтвознавча робота, написана людиною точного знанн¤, нав≥ть ¤кщо в≥н ≥ не користуЇтьс¤ математичним апаратом, ви¤вл¤Їтьс¤ "важкою" дл¤ б≥льшост≥ мистецтвознавц≥в. Ќавпаки, книга на ту тему, написана мистецтвознавцем, сприймаЇтьс¤ людьми точного знанн¤ ¤к тв≥р, заповнений ¤кимись тавтолог≥чними, малодоказовими ≥ не занадто зм≥стовими м≥ркуванн¤ми.

”се це стосуЇтьс¤, однак, представник≥в тих чи ≥нших наук формуютьс¤ одноб≥чно".

ѕ≥д≥бТЇмо п≥дсумки. ѕом≥ж попул¤рним ≥ теоретичними стил¤ми, що обслуговують р≥зн≥ види абстрактного мисленн¤, чимало ¤к под≥бност≥, так ≥ в≥дм≥нностей. “ак в попул¤рному стил≥ ч його адресуванн¤ неспец≥ал≥сту на перший план виходить комун≥кативна п≥дструктура, в теоретичному - п≥знавальна. ¬≥дпов≥дно, в першому дом≥нуЇ психолог≥чна, а в другому - лог≥чна складова структури.

’оча обидва стил≥ обслуговують знанн¤, що формуЇтьс¤, прео формуванн¤ знанн¤ значно б≥льш активно ви¤вл¤Ї себе в теоретичному стил≥. ÷е ж стосуЇтьс¤ ≥ ор≥Їнтац≥њ на осмисленн¤, хоча теоретичний стиль особливо ≥ попул¤рний - в менш≥й м≥р≥ - передбачають все ж кер≥вництво до д≥њ ¤к к≥нцевий момент викладу.

’арактер зображенн¤ ускладнюЇтьс¤ в напр¤м≥ в≥д попул¤ризац≥њ до теор≥њ, через що оптимальна к≥льк≥сть звТ¤зк≥в ≥ факт≥в в попул¤рному твор≥ - 3 зм≥нюЇтьс¤ дл¤ теоретичного "маг≥чнимФ 7 плюс (м≥нус) 2, в≥дпов≥дно, до теоретичних пов≥домлень зростаЇ ≥ оптимальна довжина твор≥в в ц≥лому та њх елемент≥в.

” стил¤х, обслуговуючих абстрактне мисленн¤, прийн¤то ви¤вл¤ти внутр≥шн≥ суперечност≥ знанн¤, що надаЇ протиставленн¤м принципово ≥нший, н≥ж в аг≥тац≥йному стил≥ характер, стимулюЇ думку читача. ѕри цьому ви¤в внутр≥шн≥х суперечностей предмета в теоретичних творах ≥стотно вище.

јктивне мисленн¤ читача передбачаЇ на¤вн≥сть шпарин в текст≥, б≥льше в теоретичному. ƒл¤ попул¤рного стилю характерно виражене членуванн¤, тод≥ ¤к в теоретичному авторське мисленн¤ прагне до максимальноњ ц≥л≥сност≥, хоча ор≥Їнтац≥¤ на читача примушуЇ членувати тв≥р та його елементи, надаючи њм б≥льш попул¤рного характеру.

¬≥дм≥нн≥сть в активност≥ творчого процесу визначаЇ на попул¤рних творах в б≥льш≥й м≥р≥ використовувати автосема н≥ звТ¤зки, в теоретичних - синсемантичн≥. „ерез дом≥нував першому випадку психолог≥чноњ, в другому - лог≥чноњ сюгадовощ≥ план виразу б≥льш жорстко повТ¤заний з планом зм≥сту в теоретичних текстах, б≥льш в≥льно - у попул¤рних. якщо в попул¤рному стил≥ основна суперечн≥сть - пом≥ж точн≥стю ≥ легк≥стю викладу - зумовлена дом≥нуванн¤м психолог≥чноњ складовоњ, то в теоретичному основна суперечн≥сть стислост≥ ≥ широти викладу, зумовлена дом≥нуванн¤м лог≥чноњ складовоњ, якщо абстрактне мисленн¤ потребуЇ знанн¤ що формуЇтьс¤, то дл¤ практики особливо важливе значенн¤ готового знанн¤. ƒо притаманного йому прикладного стилю ми й перейдемо.

ѕрикладний стиль (залежно в≥д сфери в котр≥й в≥н застосовуЇтьс¤, його ≥менують оф≥ц≥йно-д≥ловим стилем, науково-експериментальним п≥дстилем ≥ т.п.) обслуговуЇ твори, розрахован≥ на момент практики, коли отриман≥ знанн¤ використовують дл¤ прийн¤тт¤ р≥шень. ÷ей стиль передаЇ готове знанн¤, котре потр≥бно ≥ можна "вз¤ти ≥ д≥¤ти".

“екст таких твор≥в повинен бути ч≥тким, однозначним, в≥дображати вс≥ ознаки ¤вища; увесь сприймаЇтьс¤ в одному план≥. “ому твори, написан≥ в прикладному стил≥, максимально розчленован≥ - на пункти ≥ п≥дпункти, за схемами опису.

’арактерна в цьому план≥ характеристика Ѕ. ќ. Ћар≥ним тексту рем≥сничих книг середньов≥чч¤: "Ќадто лакон≥чн≥ фрази, проста синтаксична структура, своЇр≥дна наказова форма, що виражаЇтьс¤ чи ≥нф≥н≥тивом чи наказовим в≥дм≥нком, ≥ досить складна рецептура ≥нод≥ дл¤ розум≥нн¤ не введеноњ в суть справи людини. јбсолютно ¤сно, що ц≥ пос≥бники призначен≥ аж н≥¤к н≥ дл¤ навчанн¤ ремеслу - секрети ремесла переходили в≥д майстра до п≥дмайстра; книга слугувала майстров≥ н≥би дов≥дником, тобто вона була розрахована на спец≥ал≥ста, котрий прекрасно у¤вл¤Ї соб≥ всю процедуру, такий коротенький рецепт лише нагадуЇ вс≥ детал≥ роботи; дл¤ людини, що не введена в суть справи, тут багато чого лишаЇтьс¤ не зовс≥м ¤сним, ≥ тепер спроби археолог≥в та ≥нженер≥в розкрити де¤к≥ секрети виробництва XII ст. не завжди мають усп≥х" [106].