Sort-ref - “екст ¤к модель комун≥кативного акту


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

∆урнал≥стика > “екст ¤к модель комун≥кативного акту

ѕотреба в використанн≥ тлумачноњ функц≥њ спадаЇ в напр¤м≥ до прикладних пов≥домлень, ¤кщо мати на уваз≥ передачу особливо тонких в≥дт≥нк≥в зм≥сту словосполучень сл≥в, ¤к≥ тут використовуютьс¤, ≥ зростаЇ в тому ж напр¤м≥, ¤кщо говорити про повноту розкритт¤ усталених значень терм≥н≥в.

«начна роль тлумачноњ функц≥њ в навчальн≥й та науков≥й л≥тератур≥, коли коментуЇтьс¤ позиц≥¤ автора ≥ ввод¤тьс¤ нов≥ терм≥ни.

Ќайб≥льш активна тлумачна функц≥¤ в боротьб≥ з ≥нерц≥Їю читацькоњ установки, звичним сприйн¤тт¤м. ¬она маЇ своњ, в≥дпрацьован≥ мовленнЇвою практикою, конструкц≥њ: це означаЇ, тобто ми маЇмо на уваз≥, назвемо, визначимо ≥ нав≥ть (в публ≥чному мовленн≥): прошу розум≥ти мене в≥рно.

” випадку, коли ми починаЇмо з конкретних факт≥в чи особливостей, в св≥домост≥ читача поступово в≥дбуваЇтьс¤ природний процес формуванн¤ загального пон¤тт¤, котре згодом позначаЇтьс¤ ран≥ше нев≥домим читачев≥ словом. “акий процес досить легкий, ≥ ¤кщо пон¤тт¤ пот≥м широко використовуЇтьс¤ в пов≥домленн≥, по¤сненн¤, знаход¤чись на початку тексту, н≥би висв≥тлюють його.

” постпозиц≥њ реал≥затор коментуючоњ функц≥њ част≥ше за все граЇ роль додаткового зауваженн¤. Ќарешт≥, в≥н може розташовуватис¤ за текстом або так вид≥л¤тис¤, що його звТ¤зок з текстом послаблюЇтьс¤. ¬ цьому випадку в≥н стаЇ мовби факультативним.

ћ≥сце ≥нформац≥йноњ функц≥њ, не завжди значне в рекламних творах, стаЇ все б≥льш ≥стотним в напр¤м≥: попул¤рн≥, теоретичн≥, прикладн≥ твори (виданн¤).

‘ункц≥¤ формуванн¤ погл¤д≥в читача активно використовуЇтьс¤ в творах попул¤рних ≥ особливо теоретичних.

—понукальна функц≥¤, ¤к ≥ функц≥¤ запамТ¤товуванн¤, найб≥льш ¤вно виступаЇ в аг≥тац≥йних ≥ де¤ких прикладних творах та виданн¤х.

” попул¤рних ≥ теоретичних пов≥домленн¤х вона майже завжди присутн¤ не¤вно, тобто реал≥зуЇтьс¤ не структурою пов≥домленн¤, а особливост¤ми сприйн¤тт¤ адресатом. “ак, в реферат≥ науковоњ статт≥ спонукальна функц≥¤ ¤вно жодними матер≥альними засобами не виражена, - в цьому немаЇ потреби.

” попул¤рних пов≥домленн¤х своЇр≥дними реал≥заторами спонукальноњ функц≥њ Ї огл¤ди ≥ списки л≥тератури, ≥нформац≥¤ про не вир≥шен≥ питанн¤. —ильно ≥ ¤скраво ви¤вл¤Ї себе ц¤ функц≥¤ в реклам≥, завданн¤ котроњ Ц примусити читача д≥¤ти в певному напр¤м≥ Ц вчинити покупку, про котру в≥н ≥ не думав. ¬ де¤ких випадках, особливо коли йдетьс¤ про рекламу дешевих товар≥в, спонукальна функц≥¤ може зд≥йснюватис¤, майже не опираючись на ≥нформац≥йну.

якщо реал≥затор контактноњ функц≥њ слугуЇ сигналом початку твору, то реал≥затор спонукальноњ Ц сигналом його зак≥нченн¤.

”¤вленн¤ про комун≥кативн≥ ≥ п≥знавальн≥ функц≥њ твору дозвол¤ють вид≥л¤ти основну ≥ допом≥жну, але не надм≥рну ≥нформац≥ю. Ќе в кожному твор≥ основна функц≥¤ представлена нос≥¤ми власне ≥нформац≥йноњ функц≥њ. “ак, у пов≥домленн¤х аг≥тац≥йного характеру Ц це нер≥дко ≥нформац≥¤, ¤ка забезпечуЇ закличну функц≥ю. ¬ попул¤рних пов≥домленн¤х сп≥вв≥дношенн¤ реал≥затор≥в контактноњ, орган≥зуючоњ ≥ формуючоњ погл¤ди читача функц≥й таке, що лише формально можна було б говорити, що перш≥ дв≥ виконують лише допом≥жну функц≥ю. ¬ теоретичних пов≥домленн¤х дуже ≥стотна ≥нформац≥¤, ¤ка спри¤Ї формуванню думки читача. ≤ лише в прикладних виданн¤х реал≥затори ≥нших функц≥й, кр≥м ≥нформац≥йноњ, винос¤тс¤ за меж≥ основного тексту Ц твору ≥ складають так званий апарат (вказ≥вки, ¤к користуватис¤ виданн¤м чи публ≥кац≥Їю, р≥зного роду прим≥тки, зм≥ст та ≥нш.).

«д≥йсненн¤ функц≥њ формуванн¤ погл¤д≥в читача неможливе без використанн¤ ≥нформац≥њ, вже в≥домоњ читачев≥. ÷ю ≥нформац≥ю краще всього передавати найб≥льш стисло, по можливост≥ непр¤мими засобами, щоб не створювати в≥дчутт¤ надм≥рност≥ тексту. ѕри цьому реал≥зац≥¤ функц≥њ формуванн¤ погл¤д≥в потребуЇ значноњ (тим б≥льшоњ, чим менше п≥дготований читач) поступовост≥, нав≥ть ≥нод≥ н≥би пов≥льност≥ викладу.

ўе б≥льш важливу роль в≥д≥граЇ надм≥рна, на перший погл¤д, ≥нформац≥¤ дл¤ зд≥йсненн¤ функц≥њ запамТ¤товуванн¤. ѕовторенн¤ важливих положень в розумних межах - в≥дома вимога дидактики.

ѕон¤тт¤ надм≥рност≥ в звТ¤зку з представленн¤м ≥нформац≥њ в науков≥й та галузев≥й л≥тератур≥ вигл¤даЇ дещо ≥накше, н≥ж в математичн≥й теор≥њ ≥нформац≥њ. “ам - це та частина ланцюга знак≥в, котра може бути опущена при передач≥ без того, щоб одержувач в≥дчув втрату ≥нформац≥њ, необх≥дноњ дл¤ розум≥нн¤ сут≥ справи. ѕри робот≥ над рукописом при визначенн≥ надм≥рност≥ потр≥бно враховувати р≥зн≥ сем≥отичн≥ р≥вн≥ функц≥онуванн¤ знак≥в.

” цьому звТ¤зку вид≥л¤ютьс¤ синтаксична, семантична, прагматична та сигматична надм≥рн≥сть[79].

—интаксична надм≥рн≥сть визначаЇтьс¤ ¤к надм≥р знак≥в (сл≥в), використаних в дан≥й посл≥довност≥ дл¤ передач≥ в≥дпов≥дного стану речей. ÷ей надм≥р посл≥довно використаних знак≥в сл≥д розгл¤дати диференц≥йовано, в≥др≥зн¤ючи пусту ≥ корисну надм≥рн≥сть.

ѕусту надм≥рн≥сть розум≥ють в цьому випадку ¤к ту частину пов≥домленн¤, котру можна пропустити, не зм≥нюючи самоњ ≥нформац≥њ, ¤к наприклад, п≥дкреслен≥ слова в фраз≥ "Ќ≥хто не в≥дчував зовс≥м н≥¤кого смороду" зам≥сть "Ќ≥хто не в≥дчував смороду".

ѕ≥д корисною надм≥рн≥стю розум≥ють складов≥ частини пов≥домленн¤, котр≥, хоча ≥ можуть бути пропущен≥ без зменшенн¤ ≥нформац≥йного зм≥сту його, необх≥дн≥ дл¤ того, щоб ≥нформац≥ю, котра м≥ститьс¤ в пов≥домленн≥, правильно сприйн¤ти ≥ в≥дтворити. Ќаприклад: "–еакц≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ за к≥мнатноњ температури, тобто майже при 20 —" зам≥сть "–еакц≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ за к≥мнатноњ температури". « допомогою корисноњ надм≥рност≥ висловлюваним буде краще усв≥домлене ≥ довше збережетьс¤ в памТ¤т≥, н≥ж при менш надлишковому представленн≥ ≥нформац≥њ.

Ќе сл≥д з надм≥рн≥стю зм≥шувати ≥релевантн≥сть, тобто присутн≥сть матер≥алу, котрий не стосуЇтьс¤ справи, мети майбутньоњ книги.

≤ревалентн≥сть спостер≥гаЇтьс¤ ≥ тод≥, коли матер≥ал пов≥домленн¤ обраний в≥рно, але розташований в книз≥ не там, де його спод≥ваЇтьс¤ знайти на основ≥ минулого досв≥ду ≥ звичок читач.

—емантична надм≥рн≥сть - це багатомовн≥сть в зм≥ст≥. Ќа в≥дм≥нн≥сть в≥д ≥релевантност≥, вона завжди в≥дносна. –≥шенн¤, чи стосуЇтьс¤ пов≥домленн¤ до справи чи н≥ (≥релевантн≥сть), прийн¤ти легше, н≥ж визначити, чи потр≥бна читачев≥ ≥нформац≥¤, що стосуЇтьс¤ даного питанн¤.

ѕрагматичне надм≥рна ≥нформац≥¤ - та, що ви¤вл¤Ї на читача вплив, в котрому немаЇ необх≥дност≥.

—игматична надм≥рн≥сть виникаЇ, ¤кщо автор використовуЇ дл¤ представленн¤ ≥нформац≥њ словесн≥ знаки, нехтуючи нетекстовими знаками, сприйн¤тт¤ котрих вимагаЇ в≥д читача менше зусиль. ѕрикладом сигматичноњ надм≥рност≥ Ї словесний опис процесу чи х≥м≥чноњ реакц≥њ, коли ту ж ≥нформац≥ю можуть дати схема чи ланцюг формул.

–озд≥л 3. ≈лементарн≥ стил≥ мовленн¤
3.1. ласиф≥кац≥¤ стил≥в

”¤вленн¤ про стиль ¤к систему прийом≥в та засоб≥в, що в≥дбирають у в≥дпов≥дност≥ з метою ≥ методом впливу на адресата, - функц≥ональне по сут≥, - знаходимо ще в прац¤х јр≥стотел¤. ¬оно отримало розвиток в ≥ншому напр¤м≥ в звТ¤зку з под≥лом оратор≥в за методом впливу на слухач≥в (повчанн¤, переконуванн¤). ѕ≥зн≥ше под≥л оратор≥в зам≥н¤Їтьс¤ под≥лом стил≥в за њх "≥нвентарем" на високий, середн≥й ≥ низький.

‘ункц≥ональний под≥л стил≥в був в≥дроджений у м≥ркуванн¤х ¬. √умбольдта про в≥дм≥нн≥сть практичноњ ≥ художньоњ мови, перейн¤тих ќ. ќ. ѕотебнею ≥ розвинутих в XX ст. у вченн≥ про функц≥ональн≥ стил≥, котре склалос¤ в двадц¤т≥ роки в –ос≥њ ≥ знайшло ви¤в в тридц¤т≥ роки в прац¤х ѕразького л≥нгв≥стичного гуртка, а п≥зн≥ше отримало розвиток в п≥сл¤воЇнних досл≥дженн¤х.

ќднак висунуте в двадц¤т≥ роки у¤вленн¤ про функц≥ональний стиль ¤к мовленнЇвий р≥зновид, пристосований до вир≥шенн¤ певних комун≥кативних завдань, було п≥дм≥нене у¤вленн¤м про по сут≥ п≥дмови в≥дпов≥дних сфер сусп≥льного житт¤ (науковоњ, оф≥ц≥йно-д≥ловоњ ≥ т.п.).

якщо в античност≥ мета ≥ сфера використанн¤ стилю зб≥галис¤, то обовТ¤зковий зб≥г наукового ≥ пов≥домл¤ючого чи публ≥цистичного ≥ переконуючого мовленн¤ в наш час вже сумн≥вний.

јнтична система под≥лу форм мовленнЇвоњ д≥¤льност≥ (навчальноњ - лог≥чноњ, переконуючоњ - риторичноњ, впливаючоњ на почутт¤ художньоњ), що Ї в основ≥ б≥льшост≥ класиф≥кац≥й стил≥в на основ≥ приуроченост≥ до кожноњ ≥з сфер сусп≥льного житт¤, вже не в≥дпов≥даЇ сучасному стану справ, коли пов≥домленн¤ми в межах одн≥Їњ сфери можуть пересл≥дуватис¤ р≥зноман≥тн≥ комун≥кативн≥ ц≥л≥. "≤ в самому визначенн≥ пон¤тт¤ структурного (функц≥онального) стилю л≥тературноњ мови, ≥ в сам≥й на¤вност≥, характеристиц≥ функц≥ональних стил≥в в≥дсутн¤ "концепц≥¤" [80].

Ќе зм≥шуванн¤ полегшуЇтьс¤ тим, що певн≥ сфери сусп≥льного житт¤ справд≥ волод≥ють специф≥чним мовним ≥нвентарем, а також особливост¤ми сп≥лкуванн¤. ѕрактичн≥ потреби зробили природн≥м вивченн¤ "стилю" газети, рад≥о, телебаченн¤, науки ≥ т.п. ’оча сам≥ досл≥дники звичайно в≥дзначають в кожн≥й ≥з сфер р≥зноман≥тн≥ стил≥стичн≥ р≥зновиди, вони н≥би не бачать, що ц≥ сам≥ р≥зновиди ≥снують ≥ в пов≥домленн¤х ≥нших сфер д≥¤льност≥. ѕриуроченн¤ стилю до сфери сусп≥льного житт¤ веде до того, що досл≥дники нер≥дко п≥драховують характеристики стилю, "добро ≥ зло сприймаючи байдуже", не завжди турбуючись про встановленн¤ њх справжньоњ функц≥ональност≥, комун≥кативноњ ефективност≥.

¬казан≥й непосл≥довност≥ спри¤Ї й те, що первинним, звичайно, у¤вл¤Їтьс¤ стиль, а вторинним - пов≥домленн¤, написане в в≥дпов≥дному стил≥, хоча це справедливо лише в синхронному зр≥з≥. ћ≥ж ≥ншим, ¤кщо, вибудовуючи пов≥домленн¤, в кожний даний момент ми д≥йсно пишемо "в певному стил≥", то ≥сторично стиль формуЇтьс¤ ≥з маси комун≥кативних пов≥домлень, народжуЇтьс¤ ≥з особливостей в≥дбору ≥ застосуванн¤ засоб≥в мови, ≥нтуњтивно чи св≥домо в≥дтворюваних в творах шл¤хом насл≥дуванн¤ кращих, найб≥льш вдалих на погл¤д автора, ориг≥нальних образ≥в та р≥шень.