“рудове право ”крањни > Ћекц≥њ по трудовому праву ”крањни
ќтже, трудове правоЧ це сукупн≥сть зведених в систему правових норм, ¤к≥
регулюють сусп≥льн≥ трудов≥ ≥ пов'¤зан≥ з ними в≥дносини з приводу реал≥зац≥њ
громад¤нами њх здат≠ност≥ до прац≥.
2. ћетоди трудового права
якщо предмет трудового права в≥дпов≥даЇ на запитан≠н¤, що Ї об'Їктом регулюванн¤,
¤к≥ сусп≥льн≥ в≥дносини регулюютьс¤ ц≥Їю галуззю права, то метод трудового права
по¤снюЇ, ¤к саме право регулюЇ сусп≥льн≥ трудов≥ в≥дно≠сини.
ћетод (в≥д гр. methodos - досл≥дженн¤) Ч означаЇ прийом, спос≥б, характер
д≥њ. —утн≥сть методу трудового права в тому, що регулюючий вплив на учасник≥в
трудо≠вих в≥дносин зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою правових норм, встановлених чи
закр≥плених в законах, п≥дзаконних та ≥нших нормативних актах.
онцептуально метод трудового права базуЇтьс¤ на зо≠бов'¤зальному, рекомендац≥йному
дозв≥льному принци≠пах.
¬≥дпов≥дно до першого принципу суб'Їкти трудового права зобов'¤зан≥ виконувати
те, чого в≥д них вимагаЇ закон; другого Ч мають право користуватись чи н≥ дл¤
врегулюванн¤ трудових в≥дносин нормами, запропоно≠ваними державою, вони не обов'¤зков≥
дл¤ виконанн¤;
третього Ч суб'Їкти трудових в≥дносин самост≥йно виз≠начають дл¤ себе права
≥ обов'¤зки при виконанн≥ трудо≠вих повноважень, в догов≥рному пор¤дку з власноњ
≥н≥ц≥а≠тиви приймають норми, що не суперечать законодавству ”крањни, ≥ не мають
права њх зм≥нювати без взаЇмноњ зго≠ди.
«алежно в≥д цього розр≥зн¤ють два методи правового регулюванн¤ сусп≥льних
трудових в≥дносин. ѕершим Ї метод державного регулюванн¤, або ≥мперативний.
÷е метод владних припис≥в, вимог закону ≥ вказ≥вок вище≠сто¤щих орган≥в у форм≥
наказ≥в ≥ заборон. ” трудовому прав≥ це норми, спр¤мован≥ на встановленн¤ р≥вн¤
м≥н≥мальних гарант≥й у сфер≥ застосуванн¤ прац≥: забез≠печенн¤ здорових ≥ безпечних
умов прац≥, регулюванн¤ прац≥ де¤ких категор≥й працюючих, в тому числ≥ ж≥нок
≥ неповнол≥тн≥х, обов'¤зков≥ дл¤ вс≥х суб'Їкт≥в трудових правов≥дносин, ≥ д≥¤льн≥сть
останн≥х не може њм супере≠чити.
ƒругий метод Ч це локальний метод правового регулю≠ванн¤ прац≥, за допомогою
¤кого встановлюютьс¤ нор≠ми, що конкретизують принципов≥ положенн¤ акт≥в ви≠щого
р≥вн¤ з врахуванн¤м реальних можливостей конк≠ретного п≥дприЇмства (установи,
орган≥зац≥њ) ≥ д≥ють т≥льки на ньому. ÷е норми, ¤к≥ охоплюють регулюванн¤ робочого
часу ≥ часу в≥дпочинку (правила внутр≥шнього трудового розпор¤дку), оплати прац≥
(у вигл¤д≥ положень про прем≥юванн¤) ≥ т.≥н. ќсоблив≥стю локального методу правового
регулюванн¤ трудових в≥дносин Ї ≥н≥ц≥атива ≥ участь в цьому процес≥ самих працюючих,
≥ прийн¤тт¤ таких норм Ч це результат переговор≥в м≥ж роботодав≠цем ≥ найманими
прац≥вниками та њх представниками Ч профес≥йними сп≥лками, причому сп≥льне прийн¤тт¤.
ќс≠к≥льки таке регулюванн¤ проводитьс¤, ¤к правило, в форм≥ колективних договор≥в,
то цей метод ≥нколи ще називають колективно-догов≥рним. ѕор¤док розробки ≥ прийн¤тт¤
локальних нормативних акт≥в врегульований д≥ючим трудовим законодавством.
Ќин≥, в умовах переходу до ринковоњ економ≥ки, р≥зно≠ман≥тт¤ орган≥зац≥йно-правових
форм п≥дприЇмництва, держава встановлюЇ лише м≥н≥мальн≥ гарант≥њ в сфер≥ прац≥,
залишаючи роботодавц¤м, прац≥вникам ≥ њх пред≠ставникам досить широке поле д≥¤льност≥
в регулюванн≥ питань прац≥. “ому все активн≥ше розвиваЇтьс¤ локальна нормотворч≥сть,
заснована на рекомендац≥йному прин≠цип≥ регулюванн¤ трудових в≥дносин.
3. “рудове право в правов≥й систем≥ ”крањни
¬иход¤чи з на¤вност≥ ч≥тко визначеного зм≥сту ≥ предме≠та трудового права,
можна стверджувати, що трудове право Ї самост≥йною галуззю Їдиноњ правовоњ системи
”крањни, хоча в процес≥ розробки ≥ вир≥шенн¤ питань, що стосу≠ютьс¤ ц≥Їњ галуз≥
права, та застосуванн¤ його норм трудо≠ве право взаЇмод≥Ї з ≥ншими правовими
галуз¤ми.
“ак, основн≥ права ≥ обов'¤зки громад¤н, закр≥плен≥ в онституц≥њ ”крањни,
Ї принципами, на ¤ких будуЇтьс¤ трудове право ≥ ¤к≥ конкретизован≥ в «пѕ Ч
основному законодавчому акт≥ трудового права. ÷е п≥дтверджуЇ зв'¤≠зок трудового
права з конституц≥йним правом.
¬ище вже вказувалось на ≥сторичний зв'¤зок трудового права з цив≥льним, оск≥льки
зародилось воно в надрах останнього, ≥ сьогодн≥ наука трудового права в своњх
роз≠робках спираЇтьс¤ на цив≥льно-правов≥ вченн¤ про правосубТЇктн≥сть громад¤н
≥ орган≥зац≥й, договори, позов≠ну давн≥сть, умови цив≥льно-правовоњ в≥дпов≥дальност≥.
ѕро т≥сний функц≥ональний зв'¤зок р≥зних галузей права св≥дчать комплексн≥
нормативн≥ акти. Ќаприклад, в «а≠кон≥ ”крањни Ђѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥ї в≥д
27 берез≠н¤ 1991 року пор¤д з≥ статт¤ми, що передбачають ци≠в≥льно-правов≥ норми,
Ї статт≥, ¤к≥ м≥ст¤ть норми трудо≠вого, а також ф≥нансового ≥ адм≥н≥стративного
права. ¬ цьому план≥ важливого значенн¤ набуваЇ питанн¤ роз≠межуванн¤ сфери
д≥њ норм цив≥льного та трудового права стосовно регулюванн¤ в≥дносин, пов'¤заних
з працею,
особливо в питанн¤х в≥дпов≥дальност≥ стор≥н договору в конфл≥ктних ситуац≥¤х.
Ќормами трудового законодавства регулюютьс¤ трудов≥ в≥дносини, встановлен≥
за допомогою трудового догово≠ру, коли прац≥вник, виконуючи свою трудову функц≥ю,
виступаЇ членом трудового колективу, виконуЇ своњ тру≠дов≥ обов'¤зки, п≥дкор¤ючись
внутр≥шньому трудовому розпор¤дков≥, прийн¤тому на даному п≥дприЇмств≥, в установ≥
чи орган≥зац≥њ.
јле коли громад¤нин реал≥зуЇ своЇ право на працю в рамках цив≥льно-правових
угод (догов≥р п≥др¤ду, дору≠ченн¤ ≥ т. ≥н.), предметом ¤ких виступаЇ уже остаточний
результат прац≥, а не сам трудовий процес, то так≥ в≥дно≠сини регулюютьс¤ нормами
цив≥льного права.
јдм≥н≥стративн≥ правов≥ в≥дносини та трудов≥ в≥дносини зближуЇ нер≥вноправн≥сть
статусу њх суб'Їкт≥в. ” таких в≥дно≠синах одна сторона над≥лена владно-орган≥зац≥йними
по≠вноваженн¤ми щодо ≥ншоњ. ќтже, методи регулюванн¤ тру≠дових та адм≥н≥стративно-правових
в≥дносин тотожн≥. ўо ж до розмежуванн¤ сфери застосуванн¤ норм адм≥н≥стра≠тивного
та трудового права, то сл≥д зазначити, що адм≥≠н≥стративним правом регулюютьс¤
в≥дносини, ¤к≥ вини≠кають внасл≥док застосуванн¤ владних повноважень орга≠ну
влади (державноњ орган≥зац≥њ) до в≥дпов≥дального пра≠ц≥вника, ¤к≥ м≥ж собою
хоч ≥ не перебувають у трудових в≥дносинах, але в силу виконанн¤ своњх трудових
(функц≥≠ональних) обов'¤зк≥в перш≥ зобов'¤зан≥ зд≥йснювати кон≠троль за виконанн¤м
своњх обов'¤зк≥в другими.
“рудове право пов'¤зане з ф≥нансовим правом у т≥й ча≠стин≥, що стосуЇтьс¤
регулюванн¤ в≥дносин з приводу утворенн¤ ≥ витрачанн¤ ѕенс≥йного фонду та ‘онду
со≠ц≥ального страхуванн¤.
¬се вищевикладене п≥дтверджуЇ т≥сний зв'¤зок трудо≠вого права з ≥ншими галуз¤ми
правовоњ системи ”крањни. “ака взаЇмод≥¤ вс≥х галузей права забезпечуЇ всеб≥чне
правове регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин, за умови ч≥тко≠го розмежуванн¤ сфери
њх правового впливу.
4. —истема трудового права
—лово Ђсистемаї походить в≥д грецького 8у5≤ет Ч букв. ц≥ле, складене з частин.
¬оно маЇ к≥лька тлумачень, перше з ¤ких Ч пор¤док, зумовлений планом≥рним, правиль≠ним
розм≥щенн¤м частин у певному зв'¤зку.
—истема будь-¤коњ галуз≥ права Ч це њњ структура, внут≠р≥шн¤ будова галуз≥,
певним чином орган≥зована су≠купн≥сть норм, що регулюють в≥дносини, ¤к≥ становл¤ть
предмет ц≥Їњ галуз≥.
¬иход¤чи ≥з цього загального тлумаченн¤, можна ска≠зати, що система трудового
праваЧ це структурне групу≠ванн¤ ≥ об'Їднанн¤ взаЇмопов'¤заних правових норм
з пи≠тань регулюванн¤ сусп≥льних трудових в≥дносин.
√рупуванн¤ норм трудового права, зведенн¤ њх в певну систему зумовлене методолог≥чним
п≥дходом до вивчен≠н¤ законодавства про працю, усв≥домленн¤ основних принцип≥в
≥ розум≥нн¤ норм трудового права. ѕравов≥ норми ≥з сфери застосуванн¤ прац≥
систематизован≥ за науково-об'Їктивними критер≥¤ми.
Ќазва: Ћекц≥њ по трудовому праву ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-01-18 (69336 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
